1. Підтримання свого Я, своєї самооцінки на максимально високому рівні, прагнення досягти успіху;

2. Зниження своїх домагань, бажання уникнути невдачі, щоб не зашкодити самооцінці.

Формування адекватної самооцiнки i рiвня домагань важливе для правильного сприйняття підлітком вимог інших, пробуджує i стимулює його прагнення до самовиховання. Становлення адекватного ставлення до себе вiдбувається завдяки оцiнним судженням значущих інших, з якими спiлкусться пiдлiток. Дуже великий вплив на нього має педагог. Його об’єктивна, справедлива, вимоглива i разом з тим доброзичлива оцінка сприймається пiдлітком без внутрішнього спротиву, стимулює його працю над собою. Важливими факторами розвитку правильної самооцінки є сприятливе становище серед ровесників, позиція позитивної рівноваги у стосунках, активна участь у громадському житті класу, групи, належна успішнiсть. Особливе значення має самовиховання, тому виховна робота з пiдлітками повинна бути спрямована на прищеплення їм прагнення до працi над собою, самовдосконалення.

Отже, у пiдлiтковому вiцi дитина робить значний поступ в усвiдомленні своєї особистості. Процес самопізнання є складним i досить суперечливим, самооцiнка та рівень домагань — часто неадекватними та нестiйкими. У підліткiв ще не виникає цілісний Я-образ.

4. Пізнавальний розвиток у підлітковому віці

На підлітвовий вік припадає активний пізнавальний розвиток особистості. Упродовж цього періоду триває розвиток мислення, пам”яті, формується цілісніше усвідомлення того, що відбувається навколо, розширюються межі уяви, діапазон суджень. Когнiтивний розвиток у пiдлiтковому вiцi характеризується розвитком абстрактного мислення, логiчної пам‘ятi, використанням метакогнiтивних (пов’язаних з виробленням стилю iнтелектуальної дiяльностi) навичок.

Розвиток мислення пiдлiтка. Цей вiковий перiод особливо плiдний для розвитку абстрактного (словесно-логiчного) мислення. Учнi повиннi оволодiти системою наукових понять математики, фiзики, хiмії. Саме цi предмети потребують нових способiв засвоєння знань і спрямованi на розвиток теоретичного, тобто формального, рефлексивного (предметом аналiзу є власна iнтелектуальна операцiя) мислення. Його Ж. Пiаже називав мисленням на рiвнi формальних операцiй. Цей вид iнтелектуальної роботи має абстрактний характер. Якщо молодші школярi здебільшого працюють з конкретними емпіричними даними, то підлiтки все частіше ставляться до всього, як до одного з варiантiв можливого.

Формальні операції виникають на основі конкретних. Характерною їх особливістю є відмежування форми знання від його змісту. Це означає, що підліток оперує причинно-наслідковими зв’язками незалежно від конкретного змісту завдання. На стадії формальних операцій підлiток здатний відкривати закономірності і систематично досліджувати чинники, які зумовлюють певну подію. У цьому віці виникає прагнення будувати життєві плани. Новим у розвитку мислення пiдлiтка є зміна способiв розв’язування пізнавальних завдань. На вiдмiну вiд молодшого школяра вiн починає аналіз завдань зі з’ясування можливих відношень у наявних даних, висуває рiзнi припущення про їх зв”язок, а потiм перевiряє їх. У пiдлітка розвивається вмiння оперувати гiпотезами у процесі розв’язування мислительних завдань. Основою абстактного мислення пiдлiткiв є сформованiсть таких здатностей:

- враховування більшості комбiнацiй змiнних у процесі пошуку розв’язку проблеми;

- продукування припущень про вплив однiєї змiнної на іншу;

- об’єднання i розподіл змiнних гiпотетико- дедуктивним шляхом (Якщо є Х, то відбудетьсяУ).

Прихильники iнформаційного пiдходу вважають, що на вiдмiну вiд молодшого школяра iнтелектуальний розвиток пiдлiтків включає:

- бiльш ефективне використання таких механiзмiв обробки інформацiї, як абереження її в пам’ятi, перенесення в iншу ситуацiю;

- формування складнiших стратегiй для різних типiв розв‘язування iнтелектуальних мислительних завдань;

- ефективніші способи отримання iнформацiї та її збереження у символiчнiй формi;

- розвиток виконавських функцiй більш високого порядку (метафункцiй), зокрема планування, прийняття рiшень; значно вища гнучкiсть у виборi методiв реалiзації усiх функцiй iз широкої бази сценарiїв.

Основну увагу представники iнформаційного пiдходу звертають на формування в підлiтків метапізнання — здатностi рефлексувати у сферi мислення, формувати стратегiї і планувати. Такi когніктивні умiння допомагають їм аналізувати і свідомо змінювати процеси свого мислення.

Важливою ознакою розвитку мислення, що розкривається саме в підлітковому вiцi, є схильність до експериментування, яка полягає в небажанні все приймати на віру. Для підлiтків характерна пiдвищена iнтелектуальна активнiсть, стимульована не тiльки їх природною допитливістю, а й бажанням розвинути, продемонструвати свої здібності, отримати високу оцінку. Розв’язуючи складнi завдання, вони нерiдко виявляють високорозвинений інтелект, неабиякі здібності. Необхіднiсть розв’язувати прості завдання iнодi викликає у них емоцiйно-негативну афективну реакцію, відмову від такої роботи. Підлітковий вік є порою динамічного розвитку таких індивідуальних особливостей мислення, як творчість, самостійність, гнучкість. До загальних ознак творчого характеру мислення належать:

1) оригінальність думки, здатність давати відповіді, які суттєво відхиляються від звичних;

2) велика кількість думок, їдей, що виникають у людини за одиницю часу;

З) сприйнятливість до проблем, чутливість до суттєвого;

4) здiйснення розумових дiй доцiльно, а не випадково;

5) здатнiсть виявляти новi, незвичні функцiї об’єкта чи його частини;

6) гнучкiсть розмiрковування, коли людина може легко відхилятися вiд звичного способу розв‘язування завдання, долаючи „бар’єр минулого досвiду”;

7) здатнiсть самостiйно вiдкривати новi знания тощо.

Нерiдко пiдлiтки вiдчувають труднощi в процесi мисления, недостатню розвиненiсть таких мислительних операцiй, як аналiз, синтез, порiвняння, узагальнення. А засвоєння ними понять часто є неглибоким. Зосередженiсть на деталях, дрiбних фактах заважає виокремити головне i зробити необхiднi узагальнення. Iнодi їм не вистачає критичностi в оцiнюванні власної розумової дiяльностi, наприклад, у них рiдко виникають сумнiви щодо якостi написаного твору чи iншої виконаної ними роботи. Тому часто неохоче сприймають пропозицiї ще раз обдумати виконане завдання. Розвитку мислення пiдлiткiв сприяють сформульовані вчителем завдання, поставленi питання, якi вимагають осмисленої вiдповiдi.

Розвиток пам’ятi пiдлiтка. На цьому етапі життя дитини вiдбуваються важливi процеси, пов’язанi з перебудовою пам’ятi. Передусiм активно починає розвиватися логiчна пам’ять. Як реакцiя на часте її використання уповiльнюється розвиток механiчної. Водночас iз розширенням кiлькостi навчальних предметiв значно збiльшується обсяг iнформацiї, яку пiдлiток повинен запам’ятати механiчно. Цi процеси вiдбуваються разом iз розвитком довiльної опосередкованої пам’ятi. Як свiдчать дослiдження, процеси пам’ятi у пiдлiткiв ще не достатньо сформовані. Однак вони починають виявляти усвiдомлений iнтерес до способiв полiпшення запам’ятовування, збереження i вiдтворення iнформації. Запам’ятовування полягає у введеннi iнформації в пам’ять. Збереження — це утримування сприйнятої iнформацiї. Суть вiдтворення полягає у вiдновленнi збереженої iнформацiї. Розвиток пам’ятi у пiдлiтковому вiцi вiдбувається у напрямi її iнтелектуалiзації. З вiком змiнюється залежнiсть мiж пам’яттю і мисленням. Якщо ранiше мислення дитини залежало вiд пам’ятi, то у пiдлiтковому вiцi пам’ять зумовлюється мисленням. Процес запам’ятовування зводиться до мислення, встановления логiчних зв’язкiв мiж елементами iнформацiї, яку необхiдно запам’ятати, а пригадування полягає у вiдтвореннi матерiалу за цими зв’язками. Для пiдлiткiв пригадувати — значить мислити.

Основним завданням педагога у роботi з пiдлiтками є цiлеспрямований розвиток процесiв пам’ятi: запам’ятовування, збереження, вiдтворення, а також логiчної пам’ятi, що визначально впливає на розвиток їх iнтелекту i здiбностей.

Розвиток уваги лiдлiтка. Навчання в середнiх класах вимагає високої концентрацiї уваги, здатностi зосереджуватись на змiстi навчальної дiяльностi та одночасно вiдволiкатися вiд стороннiх стимулiв, що потребує вольових зусиль.

Навчальна діяльність підлітків, вимагаючи мимовiльної i довiльної уваги, водночас сприяє їх розвитку. У цьому вiці розвивається стiйкiсть уваги - здатнiсть тривалий час зосереджуватися на абстрактному, логічно органiзованому матеріалi. Розвиток цей вiдбуваетьея поступово, нерiвномірно, у кожної дитини - по своєму, будучи пов’язаним з формуванням умiнь вчитнся i працювати. У 12—14 рокiв в учнiв зростає обсяг уваги, тобто збiльшується кiлькість об’єктiв, на яких вони можуть зосереджуватися одночасно. Пiдлiтки вже здатнi змусити себе бути уважними навiть при виконанні нецікавих завдань, їх увагу привертають об’єкти, задані як наочно, так i уявно, мислено. Однак при виконанні одноманiтних завдань можливі вiдволікання на iнші об’єкти, справи, у них знижується увага. З кожним роком пiдлітки все краще виявляють вмiння розподiляти та переключати увагу. Розподіл уваги полягає в одночасному виконаннi кiлькох видів дiяльностi, переключення її - у переходi з одного об’єкта на інший

Вчитель може керувати увагою підліткiв, викладаючи рiзними методами новий матеріал, включаючи їх у самостійну дiяльність, зацікавлюючи її змістом. Пiдтримує увагу дiтей успішне переборювання ними труднощів.

Термінологічний словник до теми: «Загальна характеристика психічного і особистісного розвитку підлітка»

Підлітковий вік — це один з найважливіших етапів життя людини, — період складних анатомо-фізіологічних змін в організмі людини.

Спілкування - це процес передавання й сприймання повідомлень за допомогою вербальних і невербальних засобів, що охоплює обмін інформацією між учасниками спілкування, її сприйняття й пізнання, а також їхній вплив один на одного і взаємодією щодо досягнення змін у діяльності.

Самопізнання — це своєрідний механізм пізнавальної діяльності людини, в основі якого лежить процесс рефлексії. 

Самосвідо́мість — рефлекторна (відображувана) свідомість, за допомогою якої особа конкретно усвідомлює себе у своїх власних розумових діях і станах; самоусвідомлення.

Мотива́ція — спонукання до дії; динамічний процес фізіологічного та психологічного плану, керуючий поведінкою людини, який визначає її організованість, активність і стійкість; здатність людини діяльно задовольняти свої потреби.

Самооцінка – це своєрідні когнітивні схеми, котрі узагальнюють минулий досвід особистості і організують нову інформацію відносно даного аспекту „Я". Разом з тим самооцінка, особливо якщо мова йде про здібності і потенційні можливості особистості, виражає певний рівень домагань.

Аналіз - це метод дослідження, який стосується вивчення предмета шляхом розчленування його на складові, кожна з яких аналізується (вивчається) окремо в рамках одного цілого (аудит фінансово-господарської діяльності підприємства).

Синтез (від гр. зігшіезіз - сполучення, поєднання, складання) - метод дослідження об'єкта в його цілісності, в єдності його частин (аудит виконання договорів на постачання товарно-матеріальних цінностей).

Запам’ятовування полягає у введеннi iнформації в пам’ять.

Збереження — це утримування сприйнятої iнформацiї.

Стiйкiсть уваги - здатнiсть тривалий час зосереджуватися на абстрактному, логічно органiзованому матеріалi.