3. Розвиток мислення і мовлення

У дiтей молодшого шкiльного віку переважає наочно-образне мислення. Процес навчання стимулює розвиток абстрактного мислення, особливо на уроках математики, оскільки вiд дiй з конкретними предметами школяр переходить до розумових операцiй з абстрактними числами.

Зi вступом дитини до школи вiдбувається перехiд від безпосереднього чуттєвого сприймання свiту до сприймання, вираженого в абстрактних поняттях.

Протягом молодшого шкільного вiку в дiтей формуються такi мислительнi операції, як аналiз, синтез, порiвняння, абстрагування, узагальнення.

Аналiз — мислене розкладання цiлого на частини

Синтез полягає в об’єднаннi частин у цiле на основі попереднъого аналiзу, встановлення зв’язків і вiдношень між ними.

Порiвняння — встановлення схожості або відмiнності предметiв, явищ.

Абстрагування полягає у виокремленнi одних ознак об’єкта i в одночасному iгноруванні iнших.

Узагальнення — це вiдображення загальних ознак і якостей явищ дійсності.

Розвиток мовлення молодшого школяра. У дiтей молодшого шкільного віку активно удосконалюються навички усного мовлення: розширюється словниковий запас, вони ово лодiвають все складнiшими граматичними структурами.

З початком навчання особливого значения набуває формування грамотностi школяра, передусiм читання і письма — форм символiчної комунікацiї, якi здійснюються з допомогою уваги, сприймання, пам’ятi, асоцiацій з наявними знаннями і конкретного контексту. Читання є сприйманням змісту письмового тексту, а письмо — передаванням змiсту в письмовій формі.

Основними чинниками становления грамотності молодших школярів є:

1) збагачене писемним мовленням оточення (наявність дитячих книжок, журналів, сімейні читання вголос; письмо пiд диктування батьків тощо);

2) збагачене усним мовленням середовище (зразки мовления дорослих; розмови з дорослими, однолітками в сюжетно-рольових іграх; можливість збагачення словникового запасу тощо);

З) набуття досвіду (ігри; повсякденне життя; дослідження природи);

4) досвід символічної репрезентації (театральні вистави; малювання і живопис; музика і танці);

5) експериментування з писемним мовленням (написання повідомлення, листа);

б) проба сил у читанні (читання напам’ять; читання з контекстними підказками; пошук писемної форми почутого слова).

Умолодшому шкільному віці інтенсивно розвивається внутрішне мовлення, яке є важливим механізмом розумової діяльності. Виявляється воно під час розв”язування різноманітних завданнь мисленого планування, запам”ятовування тощо.

4. Розвиток загального інтелекту в молодшому шкільному віці

Розвиток загального iнтелекту молодшого школяра.

Основними ознаками розвитку iнтелекту молодшого школяра є:

- якiсть знань, умiння застосовувати їх на практицi,

- орiєнтування в матерiалi,

- самостійне набування знань,

- знаходження нових способів навчальної роботи,

- темп і легкiсть засвоєння нового матерiалу,

- мiцність запам’ятовування, самостійне формулювання запитань, що логічно випливають з відомих у задачі спiввідношень,

- знаходження можливих способiв розв’язування нетипових завдань.

Формування iнтелекту зумовлюється розвитком певних показників психiчних процесiв: точності зорового, слухового і дотикового сприймання; повноти й детальності описування картини, яку учень бачить уперше; способів свiдомого запам’ятовування нового матерiалу (групування, самоконтролю — під час заучування); здатностi зауважувати помилки, неточності в мiркуваннях ровесників; гнучкості мислення, що виявляється у доцільному варiюваннi способiв дій, легкості й швидкості переходу вiд мір кування. Розумовий розвиток учнів початкових класiв має суттєвi індивiдуальні відмінності, якi виявляються в удосконаленні загальних i спецiальних здібностей, прискореннi темпу роботи. В одних дiтей краще розвинутi мислительні, в інших — мнемiчнічи перцептивні компоненти iнтелекту. Серед молодших школярів трапляються учні з тимчасовим затриманням розумового розвитку. Під час виконання навчальних завдань їм доводиться долати неабиякі труднощі, тому в процесі органзацiі навчання необхiдний індивiдуальний пiдхід до дiтей. Щоб вони могли краще вчитися, потрібно більше часу вiдводити на первиннє сприймання навчального матеріалу, сприяти належному формуванню усного й писемного мовлення учнiв, пiдтримувати їхню впевненість у власних інтелектуальних силах.

Цілісний роавиток iнтелекту у молодшому шкiльному віці відбувається за такими напрямами:

1) Засвоєння й активне використання мови як засобу мислення. Цей напрям пов’язаний із розвитком мовлення дітей, активним його використанням під час розв’язування ріаноманітних завдань. Важливо навчити їх роздумувати вголос, словесно відтворювати думки і вербалізовувати (виражати в словах) процес та отриманий результат розв’язування задач і виконання вправ;

2) Поєднання i взаємозбагачення всіх видів мислення: наочно-дійового, наочно-образного, словесно-логічного. З цією метою дітям пропонують завдання, для розв’язуван ня яких необхідні одночасно і практичні дїї, і вміння оперувати образами, поняттями, висловлювати судження на рівні логічних абстракцій;

3) Відокремлення пiдготовчої та виконавчої фаз розв’язання завдання. На підготовчій фазi здійснюють аналіз його умов і виробляють план, на виконавчій - реалізують його практично. При цьому обов’язкова перевірка отриманого результату. Якщо за будь-яким із цих напрямів виникають труднощі, проблеми, це означає, що інтелектуальний розвиток дитини відбувасться однобічно.

Отже, молодший шкільний вік є періодом інтенсивного психічного та особистісного розвитку. Новоутворення, що виникають, навчальна діяльність створюють передумови для переходу молодшого школяра до підліткового періоду.

Терміологічний словник з теми «Загальна характеристика психічного і особистісного розвитку підлітка»

Ува́га — спрямованість психічної діяльності людини та її зосередженість у певний момент на об'єкти або явища, які мають для людини певне значення при одночасному абстрагуванні від інших, в результаті чого вони відображаються повніше, чіткіше, глибше, ніж інші

Па́м'ять — психічний процес, який полягає в закріпленні, збереженні та наступному відтворенні минулого досвіду, дає можливість його повторного застосування в життєдіяльності людини.

Мислення – це процес опосередкованого, предметного відображення (пізнання) загальних , суттєвих властивостей об’єктів та явищ дійсності, відображення взаємозв’язків та відношень, що існують між ними.

Аналiз — мислене розкладання цiлого на частини

Синтез полягає в об’єднаннi частин у цiле на основі попереднъого аналiзу, встановлення зв’язків і вiдношень між ними.

Порiвняння — встановлення схожості або відмiнності предметiв, явищ.

Абстрагування полягає у виокремленнi одних ознак об’єкта i в одночасному iгноруванні iнших.

Узагальнення — це вiдображення загальних ознак і якостей явищ дійсності.

Розвиток інтелекту - це стихійний, підлеглий своїм особливим законам процес визріванняоперациональних структур, поступововирастающий зпредметно-житейского досвіду дитини.