Лекція № 10 Тема: Психічний і особистісний розвиток дитини в дошкільному віці

План

1.Взаємозв’язок соціальної ситуації розвитку з провідною діяльністю дошкільному віці.

2.Особливості розвитку мовлення в дошкільному віці.

3.Особливості сенсорного і розумового розвитку дошкільника.

4.Розвиток особистісної сфери дошкільника.

5.Особливості психологічної готовноті до навчання в школі.

Література:

Вікова та педагогічна психологія: навчальний посібник/ В.М. Поліщук, - Вид. 3-тє, виправ. – Суми: Університетська книга, 2010. – 352 с. –

Вікова та педагогічна психологія: Навч. посібник./ О.В. Скрипченко, Л.В. Долинська, З. В. Огороднійчук та ін. 2-ге видання. К.: Каравела, 2007. -400 с – 340-370 с.

Савчин М.В., Василенко  Л.П. Вікова психологія: Навч. посібник. – К.: Академвидав, 2007. – 360 с – 165-182с.

Ключові поняття:

Провідна діяльність , рольова гра, навчання , ситуативне мовлення , егоцентричне мовлення, сенсорний розвиток дитини, розумовий розвиток, мислення , криза 7 років.

1. Взаємозв’язок соціальної ситуації розвитку з провідною діяльністю дошкільному віці

Відокремлення дитини від дорослого створює нову соціальну ситуацію, в якій вона прагне до самостійності.Ця тенденція є природною і постійною. Однак дитина продовжужити разом з дорослим, входить в його світ. Її основною потребою є участь у житті й діяльності дорослих, оскільки в цьому віці дитина не може реалізувати себе через брак сил, умінь, знань. Тому вона стає стає дорослим у думках, уяві, орієнтується на нього як на зразок, наслідує дорослих, діє, як дорослий, але у формі сюжетно-рольової гри.

Провідна діяльність у дошкільному віці. Особливості соціальної ситуації розвитку дошкільняти виражаються в характерних для нього видах діяльності, передусім у сюжетно-рольовій грі, яка є формою творчої діяльності. Граючись, дитина поєднує в собі роль автора п”єси та актора, декоратора і техніка. У грі вона пізнає світ, стосунки, ролі, поведінку людей, моделює міжособистісні стосунки в ньому, вчиться орієнтуватися в різних сферах людської життєдіяльності, оволодіває правилами та нормами життя. У грі відбувається самопізнання, усвідомлення свого внутрішнього світу, оволодіння першими формами саморегуляції.

Гра є провідною діяльністю дошкільняти не тому, що займає найбільше вільного від сну часу в його житті, а тому , що зумовлює найважливіші зміни у психічних процесах і психічних особливостях його особистості.

Російський психолог Олексій Леонтьєв (1903-1979) відзначив, що причина перетворення гри на провідну діяльність дошкільняти полягає у розширенні усвідомлюваного нею предметного світу. До нього належать не лише предмети, які становлять найближче оточення дитини, з якими вона сама може діяти (посуд, одяг, телефон, телевізор, мобільний телефон, а часом і ком”пютер), а й предмети , дії дорослих, які для неї фізично недоступні (автомобіль тощо). У сюжетно-рольовій грі можна робити все, що недоступне в реальному житті: самостійно керувати автомобілем, літаком, поїздом, робити покупки, гребти веслами тощо.

Рольова гра - діяльність, у якій діти беруть на себе ролі дорослих людей і узагальнено, у спеціально створених ігрових умовах відтворюють їхні дії і стосунки між ними.

У рольових іграх діти використовують різноманітні ігрові предмети, що замінюють реальні предмети діяльності дорослих. Як феномен, рольова гра є соціальною за своєю природою, походженням і змістом. Вона розгортається, за твердженням Д. Ельконіна, від конкретної предметної дії до узагальненої рольової дії: їсти ложкою, годувати ложкою ляльку, як мама ,- такий схематичний шлях до рольової гри.

Розвиток гри пртягом дошкільного віку відбувається за такими напрямами:

1. Зміна сюжету ігор. Від ігор на побутовий сюжет („дочки-матері” у молодших дошкільнят) до ігор з виробничим сюжетом.

2. Зміна об”єкта гри. У дошкільному віці гра розвивається від відтворення дій із предметами (миття посуду, випікання пасочки, малювання писанки, одягання ляльки- в молодшому дошкільному віці) до відтворення стосунків між дорослими ( в середньому дошкільному віці), а в старшому дошкільному віці головним стає виконання правил відповідно до взятої на себе ролі.

3. Зміна відношення між уявною ситуацією і правилом. На перших порах правило гри приховане за роллю. З урахуванням цього Л. Виготський ствердував, що всі ігри з правилами виникли з ігор в уявній ситуації.

4. Зміна характеру перенесення значень з одного предмета на інший. У молодшому дошкільному віці для дитини зовнішня подібність іграшки з реальним предметом. Пізніше подібність поступово втрачає свою важливість.

5. Зміна дій. З розвитком ігрової діяльності дії дитини стають згорнутішими, перетворюються на симвоічні.

6. Зміна характеру стосунків між дітьми. У грі існують ігрові (ставлення дітей одне до одного як до ролей) і реальні (взаємини між собою ) стосунки. На перших порах провідними є реальні стосунки, які поширюються і на розподіл ролей у грі. З часом рельні стосунки стають усе більше підпорядкованими ігровим.

Гра сприяє фізичному розвитку дитини, створює його перспективу. Як стверджував Л. Виготський, „у грі дитина завжди вища від свого середнього віку, вища від своєї звичайної повсякденної поведінки; вона в грі ніби на голову вища від самої себе.Гра конденсовано містить у собі, як у фокусі збільшувального скла, всі тенденції розвитку; дитина в грі ніби пробує зробити стрибок над рівнем своєї звичної поведінки”.

У процесі ігрової діяльності зароджуються та виокремлюються нові види діяльності дошкільняти. Типовими для цього віку є художня та трудова діяльність.

У процесі гри, художньої дїяльності, праці дитина засвоює знання про себе, опановує різноманітні навички. Оскільки дошкільник незабаром стане школярем, основною діяльністю якого є навчання, необхідно підготувати його до цього. Ця робота передбачає:

-формування вміння усвідомлено виокремлювати спосіб дій;

-оволодіння загальними способами дій, які дають змогу роз”вязувати практичні, пізнавальні завдання, виокремлювати нові зв”язки і відношення;

-розвиток уміння самостійно знаходити способи вирішення практичних і пізнавальних завдань;

-опанування навичок контролю за способом виконання дій та їх оцінювання.

У старшому дошкільному віці діти виявляють здібності до розумових і вольових зусиль.Їх уже не захоплюють прості ігри та іграшки, у них підвищуються допитливість, інтерес до знань і розумової діяльності, з”являється вимогливість до себе та інших. На цій основі формується здатність розв”язувати різноманітні пізнавальні завдання. Це вміння є важливим критерієм успішної навчальної діяльності, воно повинне сформуватися наприкінці дошкільного періоду.