5. Криза трьох років життя як передумова виникнення новоутворень

Новоутворення — психiчнi та особистiснi якостi, якi вперше виникають на конкретному етапi розвитку людини.

Кiнець першого року життя — малюки можуть легко впiзнавати предмети, на початку другого року — розвивається здатнiсть до використання предметiв у грi не за прямим призначенням. Новоутворення — оволодiння прямоходiнням, мовою та мовленням, предметними дiями.

У грi дитина починає активно наслiдувати людей, якi її оточують. Наслiдування є вибiрковим, тобто його реакцiя виникає пiсля певної поведiнки дорослого, або iнших дiтей. Однак на початку другого року життя дитина здатна наслiдувати поведiнку дорослого, ще не вiдразу i не всi його дiї. Наслiдування зумовлене прагненням дитини до соцiального утвердження, бажанням бути подiбним на iншу людину, або досягти певної мети. Дитина виявляє форми поведiнки, що свiдчать про першi прояви самопiзнання своїх дiй, станiв.

Про формування самосвiдомостi дитини свiдчить її здатнiсть впiзнавати себе у дзеркалi, активно використовувати займенник ,,Я”. У перiод вiд 1 — 3 рокiв вiдбувається перетворення малюка з iстоти, яка зробила перший крок на шляху становлення особистостi, на iстоту, що усвiдомлює себе як особистiсть. Саме в цьому вiцi виникає психологiчне новоутворення — ,,Я” — суть людини, що дає їй змогу вiдрiзняти себе вiд iнших людей, вiдчувати, переживати, усвiдомлювати реальнiсть свого iснування. Пiсля виникнення первинного ставлення до себе, як до окремо iснуючого суб’єкта, вiдкритої заяви про себе як про особистiсть, у психiцi дитини з’являються такi новоутворення — порiвнювання себе з iншими людьми, у результатi чого у них поступово складається певна самооцiнка, прагнення вiдповiдати вимогам дорослих; далi формуються почуття гордості, сорому.

Криза 3-х рокiв (наприкiнцi третього року житгя) — криза соцiальних вiдносин, яка зумовлена становленням самосвiдомостi дитини i проявляється в негативiзмi, впертостi, непокiрностi, свавiллi, протестi, деспотизмi.

У результатi подолання кризи виникають психiчнi новоутворення — порiвняння себе з iншими людьми, прагнення до самостiйно дiяльностi подiбно на дiяльнiсть дорослих. Ця криза є скороминущим явищем, але пов’язаннi з нею новоутворення (прагнення самостiйностi, вiдокремлення себе вiд дорослих, бажання наслiдувати їхнi дiї є важливим кроком у психiчному розвитку дитини.

Отже, на етапi раннього дитинства головним у соцiальнiй ситуацiї розвитку є ситуатавно- дiйове спiлкування дитини з дорослим, провiдною стає предметна дiяльнiсть. Цей перiод сприятливий для оволодiння мовою, виникнення символiчної гри, здатностi до наслiдування, розвитку самосвiдомостi.

Термінологічний словник з теми:

«Психічний і особистісний розвиток дитини в немовлячому та ранньому віці»

Криза новонародженості – це проміжний етап між внутріутробним (пренатальним) і позаутробним (постнатальним) способом життя.

Безумовні рефлекси – це постійні вроджені реакції організму на певний вплив зовнішнього світу, які здійснюються при посередництві нервової системи і не вимагають спеціальних умов для свого виникнення.

Комплекс пожвавлення — позитивна емоцiйно-дiйова реакцiя новонародженого на появу дорослого, особливо на голос матерi, її обличчя, дотики.

Психіка (грец. psychikos — душевний) — функція мозку, сутність якої полягає в активному відображенні людиною об'єктивної реальності та регулюванні поведінки й діяльності.

Умо́вний рефле́кс — складна пристосувальна реакція організму,що виникає на ґрунті утворення тимчасового нервового зв'язку(асоціації)між сигнальним(умовним) та підкріплюючим його безумовним подразником.

Адаптація (лат. adapto — пристосовую) — пристосування, процес пристосування до мінливих умов зовнішнього середовища; пристосування будови і функцій організмів до умов навколишнього середовища (у фізіології — короткочасна адаптація, у біології — довгострокова а., протягом життя); соціально-психологічна адаптація є пристосуванням індивіда під групові норми, й навпаки — інтереси соціальної групи до окремого індивіда даної групи; скорочення та спрощення друкованого тексту.

Ефект шпитальності — уповiльнений емоцiйний розвиток дитини.

Категорiя — усвiдомлення вражень про властивості, характернi для подiбних але не iдентичних предметiв, явищ.

Криза першого року життя — криза, яка обумовлена руйнуванням необхiдностi емоцiйної взаємодiї дитини з дорослим і проявляється в плаксивостi, похмуростi, iнколи в порушеннi сну, втратi апетиту тощо.

Новоутворення– це новий тип побудови особистості та її діяльності, психічні й соціальні зміни, що вперше виникають на певному віковому ступені, і які в самому основному визначають свідомість дитини, її ставлення до середовища, його внутрішнього і зовнішнього життя, весь хід її розвитку в даний період. Вікові новоутворення формуються в кінці періоду.

Ранній дитячий вік (від одного до трьох років) - період істотних змін в анатомо-фізіологічному, психічному розвитку, спілкуванні з дорослими.

Самопізнання — процес, який ґрунтується на самоспостереженні особистості та ставленні до неї інших людей.

Самосвідомість — образ себе і ставлення до себе.

Криза трьох років — криза соціальних відносин, яка зумовлена становленням самосвідомості дитини і проявляється в негативізмі, впертості, непокірності, свавіллі, протесті, деспотизмі.