Тема: «Сучасна світова філософія»

Форма заняття: семінарське.

Мета заняття: осмислити своєрідність розвитку західної філософії; ознайо­митись із змістом філософських вчень, що започаткували нові напрями і течії у світовій філософії.

Питання для обговорення:

1. Особливості філософського мислення у ХІХ – на поч. ХХ ст.:

• некласична філософія і передумови її виникнення;

• відмінності класичної і некласичної філософії;

• напрями західної філософії (ірраціоналістичний і раціоналістичний).

2. Ірраціоналізм. «Філософія життя»:

• поняття життя в некласичній філософії;

- поняття «життя» та «воля до життя» у філософії А.Шопенгауера;

- А.Шопенгауер як теоретик «всесвітнього песимізму»;

• Ф.Ніцше і його біологічно-натуралістичне трактування «філософія життя»;

• поняття «воля до влади» і позиція до релігії та культури.

3. Фрейдизм:

• структура людської психіки за З.Фрейдом;

З наведеного фрагменту (див.«Самостійна робота» завд. №3,4) визначте:

• структуру людської психіки за З.Фрейдом;

• особливості функціонування і взаємин свідомого й несвідомого у людині

• роль несвідомого у проявленні неврозів;

• теорія сновидінь та психоаналізу.

4. Позитивізм і його напрями:

• проблематика та періодизація позитивізму;

• раціоналізм позитивізму О.Конта;

• заслуги неопозитивізму.

5. Екзистенціоналізм як філософія буття та існування людини:

• проблематика та структура екзистенціоналізму;

• абсурд людського життя в екзистенціоналізмі;

• проблема свободи людини та її переживань у творчості екзистенціоналістів (М.Хайдегер, А.Камю, Ж.-П.Сартр, Н.Бердяєв та інших).

6. Філософська антропологія:

• причини виникнення філософської антропології;

• антропологічний переворот в філософії;

• біологічний і функціональний напрям.

7. Релігійна філософія:

• персоналізм;

• релігійна філософія протестантизму;

• неотомізм: погляд на людину, історичний процес;

• тейярдизм.

Завдання для самостійної позааудиторної роботи

Завдання 1. За допомогою словника дайте визначення поняттям: ірраціо­нальне, раціональне, несвідоме, психоаналіз, парадигма, феномен, абсурд, верифі­кація, позитивізм, махізм, неопозитивізм, постпозитивізм, екзистенція, біологізм, соціалізаторство.

Завдання 2. Наведіть приклад прояв у прихованої (сублімованої) енергії через сновидіння.

Завдання 3. Уважно прочитайте фрагмент із твору З.Фрейда.

«У нашій психіці, що розуміється нами як апарат, утворений із кількох... ділянок, ми відокремлюємо ділянку, яку називаємо власне Я, від іншої, що називається Воно. Ось це Воно є старшим за віком, а Я формувалось із нього під впливом зовнішнього світу... У Воно зосереджені наші первинні спонуки; усі процеси відбуваються у ньому несвідомо... Відносно руху між двома психічними ділянками ми припускаємо, що, з одного боку, несвідомий процесу Воно підноситься на рівень передсвідомого та приєднується до Я, а, з іншого боку, передсвідоме в Я здійснює зворотний шлях і здатне зміститися у Воно... У ході індивідуального розвитку частина стримуючих сил із зовнішнього світу переноситься всередину, що утворює в Я інстанцію, яка протистоїть в якості споглядаючої, критикуючої та заборонної іншому Я. Ми називаємо цю інстанцію Над-Я... Якщо в людині Воно підсилює прагнення потягів еротичного або агресивного плану, то... Я повинно задовольняти їх шляхом дії. Проте Я, перш ніж виконати таку вимогу задоволення, повинно враховувати тепер не лише загрози зовнішнього світу, а й протести Над-Я...».

Визначте ті сфери психіки людини, які виділяє 3.Фрейд, поясніть їх співвідношення. Який, на ваш погляд, філософський зміст присутній у цих міркуваннях засновника психоаналізу? Чи може така структура психіки грати роль у поясненні явищ творчості, немотивованої агресії?

Завдання 4. Прочитайте фрагмент із твору З.Фрейда «Я і Воно» і визначте особливості функціонування і взаємин свідомого й несвідомого у людині.

«Велике функціональне значення Я виражається в тому, що за нормальних умов йому надається влада над спонукою до руху. Відносно Воно Я схоже на вершника, котрий повинен приборкати переважаючі сили коня, з тією лише різницею, що вершник намагається здійснити це власними силами, Я ж – силами запозиченими. Це порівняння може бути продовжене. Як вершникові, якщо він не хоче розійтися з конем, часто залишається тільки вести його туди, куди йому забагається, так і Я перетворює звично волю Воно в дію, Я начебто це було його власною волею [...].

... Я є тільки змінена під прямим впливом зовнішнього світу... частина Воно... Я намагається також сприяти впливові зовнішнього світу на Воно і здійсненню тенденцій цього світу, Воно прагне замінити принцип задоволення, який повністю панує у Воно, принципом реальності».