2. Структура пізнавального процесу:

• форми пізнання і їх рівні;

• специфіка та роль чуттєвого пізнання;

• специфіка та роль раціонального пізнання;

• медичний діагноз – єдність чуттєвого і раціонально пізнання;

• переваги і недоліки чуттєвого та раціонально-логічного пізнання.

3. Практика – рушійна сила пізнання:

• значення практики в пізнанні;

• практика як критерій істини;

• види істини. Діалектика між об’єктивною, абсолютною,і відносною істинами;

• істина і правда, істина, заблудження і брехня.

3. Специфіка наукового пізнання:

• поняття та сутність наукового пізнання; основні риси наукового пізнання;

• відмінності наукового пізнання від практичного;

• метод пізнання та методологія;

• форми і методи емпіричного пізнання;

• теоретичний рівень наукового пізнання, його методи і форми;

• основні структурні компоненти теоретичного пізнання: ідея, проблема, гіпотеза, теорія.

Завдання для самостійної позааудиторної роботи

Завдання 1. За допомогою словника дайте визначення таким поняттям: поняття, судження, умовивід, істина абсолютна, відносна, об’єктивна, ідея, теорія, гіпотеза, інтуїція, правда, цінності, епістемологія, брехня, заблудження.

Завдання 2. З наведених уривків дайте обґрунтовані відповіді на питання:

• що таке суб’єкт і об’єкт пізнання? Чим об’єкт пізнання відрізняється від «об’єктивної реальності»?

• як взаємодіють між собою суб’єкт і об’єкт пізнання? В чому діалектика їх взаємозв’язку у медицині;

• що таке знання? В чому його особливість і специфічність.

«Суб’єкт і об’єкт – взаємопов’язані категорії, аналогічні сутності та явищу, змісту й формі. Згадувати одну з них, нехтуючи іншою, неможливо. В цьому сенсі доцільним є твердження: не існує суб’єкт без об’єкту і об’єкт без суб’єкту.

... під суб’єктом ми розуміємо не свідомість людини, а власне людину й навіть людство в цілому, котре не менш є об’єктивною реальністю, ніж інші явища природи: тварини, рослини, мінерали тощо.

Об’єкт – це не будь-який предмет природи, а предмет, який входить в сферу діяльності людини. Він самодостатній, як об’єктивна реальність, існує незалежно від свідомості людини, він стає об’єктом, починаючи взаємодіяти з суб’єктом. Таким чином, необхідно розрізняти поняття «об’єктивна реальність» і «об’єкт». Перше відображає все суще, а друге запозичує тільки те з об’єктивної реальності, що на даному етапі розвитку суспільства стало предметом теоретичної і практичної діяльності людини. Пізнання виникає внаслідок взаємодії суб’єкта (людської спільноти) і об’єкта (явищ, процесів зовнішнього світу).

Поняття знання

...на відміну від праці, знання є тільки теоретичним, а не практичним опануванням об’єктом. Знати, що таке чоботи і як їх можна пошити, – це ще не означає бути взутим. Знання дає не власне предмет, а ідею предмету і шлях його практичного здобуття. Теоретичне опанування предметом є передумовою його практичного одержання.

Але воно існує і реально, практично, одержуючи певну чуттєво прийнятну форму знаків, мови, в якій ці внутрішні форми, образи речей пов’язуються з предметами певного виду (звуками, графічними зображеннями тощо). Якщо б знання не було відображеним з допомогою мови, то суспільство не змогло б ним користуватися.

Як необхідний елемент і передумова практичного ставлення людини до світу є процесом створення ідей, цілеспрямовано, котрі ідеально відтворюють об’єктивну реальність в формах її діяльності й існуючих у вигляді певної мовної системи.