Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Східна Європа в середні віки.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
584 Кб
Скачать
☆

20. Завершальний етап об»єднання північно-східних руських земель.

Іван ІІІ - Василь ІІІ.

Із перших днів правління Іван ІІІ наразився на серйозні труднощі: його володіння були в оточенні ворогів (Орда, Литва, Твер, Рязань і Новгород), та й всередині країни ще були могутні сили, які заперечували його владу. Але молодий князь твердо продовжив політику, започатковану його попередниками. Спершу він повів боротьбу за приєднання Новгорода, де точилася гостра боротьба між прихильниками Литви і Москви. Щоби прискорити вирішення питання на свою користь, 1471 р. Іван ІІІ рушив на Новгород. На р. Шелоні відбулася битва, в якій новгородці зазнали поразки. Новгород потрапив у залежність від Москви. У 1478 р. московське військо вступило в місто, а у 1492 р. новгородський вічовий дзвін — символ незалежності міста було знято і відвезено до Москви.

Відтоді всі новгородські землі остаточно увійшли до складу Московської держави. Із приєднанням Новгорода землі головного суперника Москви — Твері — опинилися в оточенні, й у 1485 р. тверичі визнали владу Івана ІІІ. Того ж року Іван ІІІ оголосив себе “государем всея Русі”, в офіційних документах почала з’являтися назва “Росія”. До того ж його одруження з візантійською принцесою Зоєю (після хрещення — Софією) Палеолог дозволило Москві претендувати на роль центру православ’я після загибелі Візантійської імперії. З’явилася сумнівна теорія, що Москва — це третій Рим. Для підтвердження своїх претензій Москва запозичила державний герб Візантії — двоголового орла.

Василій III Іванович (*25 березня 1479 — †3 грудня 1533)  - великий князь Московський (1505 — 1533).

Енергійно боровся за подальше посилення централізації Московської держави, приєднуючи до Москви останні напівсамостійні руські землі (Псков, Рязань, Новгород-Сіверський). Василій III усіляко сприяв зростанню дворянського землеволодіння і водночас обмежував політичні привілеї боярсько-князівської аристократії. У зовнішній політиці Василь III боровся з Великим князівством Литовським, Казанським та Кримським ханствами за приєднання земель навколо Москви.

21. Зміцнення самодержавства за Івана іv.

Іван IV Грозний  (рос. Иван (Иоанн) IV Грозный московський самодержець; титулувався як великий князь Московський і всієї Русі, Великий государ, Божою милістю цар і великий князь всієї Русі[2] (з 16 січня 1547 р. до 18 березня 1584 р., крім 1575—1576 рр., коли «великим князем всєя Русі» був Симеон Бекбулатович).

У XVI ст. в Московії відбувався процес становлення абсолютної монархії у формі самодержавства — нічим не обмеженої влади царя, яка виключала існування інших незалежних або частково незалежних князівств. Самодержавство утверджувалось у запеклій боротьбі московських царів проти боярства. Вони спиралися на дворянство (феодалів, що отримували землі за служіння царю). За правління Василя III (1505-1533) було завершено об'єднання Московського царства, приєднано Псков, Смоленськ, Рязанське князівство, у Великого князівства Литовського відібрано українську Чернігово-Сіверщину. Наприкінці правління Василя III під його владою було 2800 тис. кв. км території. Московське царство стало найбільшою за розмірами державою світу. Після смерті Василя III на московському престолі опинився його трирічний син Іван IV(1533-1584), а фактично державою керувала його мати Олена Глинська, після несподіваної смерті якої в 1538 р. влада практично перейшла до конкуруючих боярських угруповань. Боротьба між ними наклала відбиток на характер майбутнього царя. Боярське безвладдя тривало в Московському царстві до 1547 p., коли Іван IV був офіційно проголошений царем. Ситуація в країні вимагала нагальних заходів з наведення ладу, встановлення миру між боярською аристократією та дворянами. З метою їх примирення Іван IV створив «Вибрану раду», до якої входили представники дворян, церкви, бояр. «Вибрана рада» розробляла проекти реформ, які мали за мету зміцнити державу та посилити владу царя.