3. Враження від Москви

Вісім років Олексій Миколайович Романов не покидав межі Санкт-Петербурга. Він вперше відвідав Москву в 1912 році, коли поїхав туди з батьками на відкриття пам`ятника Олександру III, його дідові.

Царевича зустрічали в Кремлі з іконою Богоматері, написаної спеціально до приїзду. Все московське дворянство раділо цієї зустрічі, оскільки вони бачили свого майбутнього царя, як тоді вважалося. Хлопчик також залишився задоволений поїздкою, оскільки це був його перший офіційний вихід у званні спадкоємця престолу.

4. Військова служба

Коли в розпалі була Перша світова війна, царевич займав посаду шефа деяких полків і отамана військ всіх козаків. Разом з батьком вони навідувалися в армію, де видавали нагороди бійцям, які відзначилися на полі бою.

За досягнення по службі його удостоїли Георгіївської срібною медаллю 4-го ступеня. Однак про подальший розвиток кар`єри довелося забути. 2 березня 1917 року його батько зрікся прав на престол за себе і за сина. Трон зайняв Михайло Олександрович, молодший брат Миколи.

Таке рішення прийняв імператор, порадившись з хірургом, який сказав, що з захворюванням, дошкуляють Олексія, можна жити. Однак, щоб уникнути будь-якої загрози здоров`ю, від царствених справ краще відмовитися.

5. Захворювання

Всі діти Миколи 2-го, крім Олексія Миколайовича, були абсолютно здорові. Однак хлопчик успадкував від матері гемофілію. Це ж захворювання зустрічалося у багатьох європейських правителів.

Лікарі помітили негативну тенденцію вже восени 1904-го. Тоді немовля страждав від кровотечі, що почався з пупка. Будь-який удар або рана виявлялися справжньою карою господньої, оскільки розриву не загоювалися, пошкоджені тканини не зросталися. Часом утворювалися навіть гематоми з яблуко величиною.

Царевич Олексій Миколайович страждав від того, що його шкіра не розтягувалася належним чином, через тиск порушувалося кровообіг. Проблемою були постійно утворюються тромби. Няньки царевича Олексія були змушені стежити за хлопчиком і звертатися з ним дуже дбайливо. Дрібні подряпини закривали тугими пов`язками, які стягували судини. Однак бували випадки, коли цього виявлялося недостатньо. Одного разу носова кровотеча мало не закінчилося для царевича смертю. Болі він не відчував.

6. Фізичні страждання

Олексій Миколайович Романов був схильний до не тільки зовнішнім, але і внутрішніх кровотеч. В основному вони вражали суглоби.

Таким чином, зовсім молодий хлопчик перетворився на інваліда, оскільки кров накопичувалася і не могла вийти, давлячи на нерв. Руйнувалися тканини, кістки і сухожилля. Він не міг рухати кінцівками вільно.

Біографія царевича Олексія дійсно сповнена прикрощів і випробувань вже з самого малого віку. Він виконував вправи, йому робили масаж, проте ніколи не можна було застрахуватися від нової неприємності.

Здавалося б, єдиним порятунком залишався руйнівний морфій, але батьки вирішили не розбещувати їм свого сина. Так що уникнути болю він міг, лише втративши свідомість. Царевич Олексій Миколайович тижнями лежав у ліжку, закутий в ортопедичні пристрої, що випрямляють кінцівки, а також постійно приймав ванни з цілющої грязі.