Лекція 6. Тема: “психологія темпераменту, характеру, здібностей та психологічні основи їх розвитку”. План.

1. Загальне поняття про темперамент.

2. Історія розвитку вчення про темперамент.

3. Фізіологічні основи темпераменту.

4. Психологічні властивості темпераменту.

5. Типи темпераменту і їх психологічна характеристика.

6. Вплив темпераменту на діяльність.

Основні поняття теми: темперамент, активність, емоційність, моторика, соціабельність, індивідуальні властивості нервової системи, сила нервової системи, врівноваженість процесів збудження і гальмування, рухливість процесів збудження і гальмування, типи вищої нервової діяльності, властивості темпераменту, чутливість або сенситивність, реактивність, активність, темп реакції, екстравертованість, інтровертованість, ригідність, пластичність, тривожність, товариськість, опірність, сангвінік, холерик, флегматик, меланхолік.

Перелік рекомендованої літератури:

1. Белоус В. В. Возрастные и половые различия приспособительной значимости некоторых свойств темперамента // Вопр.психологии. - 1978.- № 2.-С. 60-69.

2. Белоус В. В. К исследованию влияния типов темперамента на зффективность индивидуальной и совместной деятельности // Вопр. психологии. - 1986. - № 3.

3. Белоус В. В. Темперамент и деятельность,- Пятигорск, 1990.-278с.

4. Гільбух Ю.З. Темперамент і пізнавальні здібності школяра. – К., 1992.- 216с.

5. Климов Е. А. Индивидуальний стиль деятельности в зависимости от типологических свойств нервной системы..- Казань: Изд- во Ка зан. ут-та, 1961.-278с.

6. Кречмер 3. Строение тела и характер / Пер с нем. - М., 1924.

7. Леонгард К. Акцентуированние личности / Пер. С нем. - 2-е изд., стер. К.: Вища школа, 1989.

8. Мерлин В. С. Очерк теории темперамента. -Пермь, 1973.

9. Небылицын В.Д. Избр. Психол. Труды. - М.: Педагогика, 1990.

10. Небылицын В.Д. Психофизиологические исследования индивидуа- льных различий. -М., 1976.

11. НебылицынВ. Д. Основные свойства нервной системи челове- ка.-М.: Просвещение, 1966.

12. Норакидзе В.Г. Темперамент личности и фиксированная установ­ ка. -Тбилиси: Мецниереба, 1970.

13. Психология индивидуальных различий \Под ред. Гиппенрейтер и др. -М.: МГУ, 1982.

14. Психологические проблемы индивидуальности. \Под ред. Ломов и др. -М.: 1984.

15. Русалов В. М. О природе темперамента и его месте в структуре индивидуальных свойств человека // Вопр. психологии. - 1985. - № 2.

16. Стреляу Я. Роль темперамента в психическом развитий / Пер. с польск.М.: Прогресе, 1982.

17. Теплов Б. М. Психология индивидуальных различий. – М.: Пе- дагогика, 1985.

18. Типологические исследования по психологии личности / Под ред. В.С.Мерлина. - Пермь, 1967.

1. Загальне поняття про темперамент.

Не треба бути дуже спостережливим, щоб зауважити, що люди незалежно від нас­трою, самопочуття різняться за активністю в поведінці і роботі. Одні - енергійні, стрімкі, швидкі, інші навпаки - повільні, інертні. Крім того, люди різняться і за емоційністю. Одні швидко радіють і швидко засмучуються, другі більше радіють, ніж сумують, треті дуже виразно виявляють свої почуття. А ще є відмінність між людьми за рухами, зокрема, їх швидкістю, різкістю, розмахом. Саме в цих відмінностях виявляє себе темперамент.

Темперамент належить до таких психологічних понять, про які ніби «всі знають». Даючи характеристику своїм знайомим, ми часто використовуємо назви різних темпе­раментів. Про одного твердимо: «типовий холерик», другого називаємо «сангвініком», третього «флегматиком», четвертого «меланхоліком». Однак, за цими твердженнями не лежить наукове розуміння.

Сьогодні не існує загальновизнаного визначення темпераменту. Але в найбільш узагальненому виді його визначають як закономірне, природно зумовлене поєднання стійких властивостей людини, які характеризують різні сторони динаміки психічної діяльності та поведінки людини

Які динамічні особливості маються на увазі? Це, насамперед, індивідуальний стиль активності, ритмічність психічних процесів і діяльності, ступінь стійкості почуттів, напруженість вольового зусилля тощо.

Дві складові темпераменту «активність» та «емоційність» є головними ознаками /вимірами/ темпераменту. Як писав В.Д.Небилицин, активність поведінки людини ха­рактеризує міру енергійності, стрімкості, швидкості чи, навпаки, повільності, інертності.

Емоційність проявляється в особливостях розвитку емоцій і почуттів та їх якості і знаку /радість, горе, страх, гнів тощо/.

Однак, особливості активності й емоційності також зумовлені іншими психоло­гічними чинниками - мотивами діяльності, поставленним завданням, вимогами ситуації, знаннями, вміннями, навичками тощо. Але якщо ці чинники можуть змінюватися, то властивості темпераменту - стійкі індивідуальні особливості. Вони виявляються вже у ранньому дитинстві, зберігаються багато років, часто все життя, та проявляються у різних сферах поведінки, діяльності людини. Динамічні особливості активності, які зумовлені зазначеними вище причинами, менше стійкі.

Крім активності й емоційності часто згадується у літературі ще одна сфера прояву темпераменту - моторика /рухові прояви/. Сюди відносяться особливості рухів, жестів, міміки, зокрема, їх швидкість, різкість, амплітуда. У деяких людей рухи швидкі, енергійніші, жести повні, рухи і міміка виразні. Цим людям характерна жвавість, рухливість. У інших людей рухи повільні, плавні, жести скупі, міміка маловиразна. Таким людям притаманна рухова стриманість. Цю складову темпераменту /моторику/ легше, ніж інші /активність і чутливість/ спостерігати й оцінювати. Темперамент проявляється у мовній моториці (швидкості мовлення, виразності, голосності тощо).

Темперамент, як писав Б.Г.Ананьєв, належить до первинної форми вищого психічного синтезу, що характеризує особистість. Але він не визначає змістову сторону особистості - її світогляд, ціннісні орієнтації, спрямованість спонукальної сфери. Люди різних темпераментів мають одну й ту ж соціально-моральну цінність. Одночасно, темперамент може як сприяти формуванню певних рис особистості, так і не сприяти їх формуванню /воля, мислення/. Це пов’язане з тим, що середовище, виховні впливи, іноді навіть одні і ті ж педагогічні прийоми виявляють зовсім різну, іноді прямо протилежну дію на учнів, що володіють різним темпераментом.

Темперамент суттєво зумовлює поведінку людини у складних ситуаціях, наскіль­ки вона проявляє енергію і невтомність, пристрасно захоплюється чи проявляє вона рівновагу, гнучкість і динамічність у стосунках, чи легко встановлює контакт з оточуючими. Усе це говорить про якісні особливості людини та її можливості, які проявляються у праці, суспільній активності та всій поведінці.

Отже, темперамент не є зовнішнім проявом у поведінці, наприклад, в особливос­тях моторики та емоційності, а органічно вплітається в структуру особистості, забезпе­чуючи їй найкращий спосіб рівноваги із зовнішнім середовищем. Відтак недоречно розглядати темперамент окремо від особистості.

Таким чином, система узагальнених властивостей темпераменту може бути представлена у такій схемі:

1. Активність людини, проявляється в: а)енергійності, б)пластичності, в)швидкості.

2. Емоційність, що проявляється у виразності, силі та спрямованості емоційнихпереживань.

3. Соціабельність, що виявляється у: а) домінуванні., б) потребі у спілкуванні., в)покладання відповідальності у локусі контролю тощо.

Як же пов’язати темперамент з іншими індивідуально-психологічними особливос­тями, наприклад, характером і здібностями. Питання про взаємодію темпераменту та характеру ставилося багатьма психологами. Причому були висловлені різні погляди: від ототожнення темпераменту і характеру до їх протиставлення, визначення темпераменту елементом характеру, розгляд темпераменту динамічною стороною характеру й особистості. Однак, темперамент не односторонньо і, тим більше, не фа­тально визначає шлях розвитку особливостей характеру. Він сам перетворюється під впливом якостей характеру. Розвиток темпераменту і характеру в цьому розумінні є взаємозумовленим процесом.

Деякі особливості динаміки психічних процесів одночасно виступають і як властивості темпераменту, так і здібностей, наприклад, синзетивність, чутливість у музичних здібностях.

Отже, темперамент (лат. Temperamentum - належне співвідношення рис від tempero - змішую в належному стані) - характеристика індивіда з боку динамічних особливостей його психічної (внутрішньої) та предметної (зовнішньої) діяльності, тобто темпу, швидкості, ритму, інтенсивності, що складають цю діяльність психічних процесів і станів. Основні компоненти: загальна активність, емоційність, моторика / рухливі прояви/, соціабельність.

Темперамент - якість особистості, що сформувалося в особистому досвіді людини на основі генетичної обумовленості його типу нервової системи і значною мірою визначальний стиль його діяльності. Темперамент відноситься до біологічно обумовлених під структур особистості. Розрізняють чотири основних типи темпераменту: сангвінік, холерик, флегматик і меланхолік.