4. Психологічні властивості темпераменту.

Зіставляючи окремі властивості нервової системи з поведінкою людини, психолог В.С.Мерлін виділив ряд психологічних властивостей темпераменту, що зіставляються із загальними типами нервової діяльності.

Властивості темпераменту - це найбільш стійкі індивідуальні властивості, які виникають в ранньому дитинстві, зберігаються все життя і виявляються в поведінці, спілкуванні, діяльності, прояві емоцій і почуттів. Темперамент тісно пов’язаний з іншими властивостями особистості. Він ніби є природною канвою, на яку життя наносить візерунки характеру, визначаючи перш за все динаміку, а не зміст психічного життя людини.

До властивостей темпераменту відносяться індивідуальні особливості, що:

1.регулюють динаміку психічної діяльності в цілому;

2.характеризують особливості динаміки окремих психічних процесів;

3.мають стійкий і постійний характер і зберігаються в розвитку протягом тривалого відрізка часу;

4.знаходяться в строго закономірному співвідношенні, що характеризує тип темпераменту;

5.однозначно обумовлені загальним типом нервової системи.

Користуючись визначеними ознаками, можна з достатньою визначеністю відрізнити властивості темпераменту від всіх інших психічних властивостей особистості.

Виділяються такі психологічні особливості темпераменту:

1.Чутливість або сензитивність. Про неї судять по тому, яка найменша сила зов­нішнього впливу необхідна для того, щоб у людини виникла та чи інша психічна реакція - відповідь ( репліка, емоція, рух, міміка тощо ), з якою швидкістю ця реакція виникає. Іншими словами, якою має бути сила впливу, щоб до людини, як то кажуть, «дійшло». .

2. Реактивність (величина відповіді, реакції на вплив, на репліку). Ця властивість виявляється в тому, з якою силою і енергією людина реагує на той чи інший вплив (критичне зауваження, погрозу, різкий і неочікуваний звук тощо). Про людину з високою реактивністю говорять: «Спочатку зробить, а потім подумає», «заводиться з півоберту», а з низькою реактивністю: «Сім раз відміряє, а тільки потім відріже», «не розумієш чи зрадів, чи засмутився». Реактивність у людини тим вища, чим людина:

а) більше готова відповідати, не подумавши, на будь-яке запитання і тому часто вона відповідає невпопад;

б) у прикрості і роздратуванні легше та частіше «виходить із себе», проявляє за­пальність, вступає в конфлікт;

в) захоплюючись якоюсь розповіддю, швидше приходить в стан крайнього збу­дження, перебиває розповідь різними вигуками, виявляє нетерплячість.

3. Активність. Про цю властивість судять з того, з якою мірою активності (енер­гійності) людина впливає на зовнішній світ, долає перешкоди при досягненні цілей. Сюди належать цілеспрямованість та наполегливість у досягненні мети, зосередженість уваги під час тривалої роботи тощо.

Активність тим вища, чим людина:

а) більш енергійна у подоланні труднощів та перешкод на шляху до досягненнямети;

б) довше зберігає бадьорість і не «опускає руки» у важких умовах і ситуаціях;

в) більш схильна доводити почату справу до кінця.

4. Співвідношення реактивності та активності. Одні люди діють в основному під впливом випадкових зовнішніх або внутрішніх причин («забажалось!»), інші свідомо визначають лінію своєї поведінки.

5.Темп реакції як швидкість перебігу психічних процесів і реакцій (рухи, мова, винахідливість, швидкість розуму тощо). Темп реакції тим вищий, чим :

а) швидші та енергійніші рухи;

б) швидше, впевненіше розмовляє;

в) швидше відповідає на запитання, згадує щось.

6. Емоційна збудливість. Про емоційну збудливість судять з того, якої слабкості вплив необхідний для виникнення емоційного відгуку (позитивного чи негативного), і з якою швидкістю він виникає. Емоційна збудливість тим вища, чим:

а) швидше і виразніше реагує (зміна виразу обличчя, жестикуляції тощо) на підтримку теплим словом, дисциплінуючий вплив;

б) легше викликати посмішку, сміх, пожвавлення жартом чи дотепним словом;

в) швидше і виразніше проявляє почуття радості та задоволення, коли досяг чогось, наприклад, оволодів якою-небудь навчальною навичкою.

7. Екстравертованість - інтровертованість. Екстраверсія - це спрямованість психічної активності особистості назовні, до якої спонукають враження, що зумовлені впливом зовнішніх обставин в даний момент. Інтраверсія - це спрямованість психічної активності особистості всередину, ніби на себе, що спонукається враженнями, які мали місце в минулому або думки про майбутнє. Іншими словами, вплив навколишньої обстановки, зовнішні враження, все те, що відбувається в даний момент і в даному місці, великою мірою визначають поведінку екстраверта. Поведінка ж інтроверта переважно залежить від його внутрішнього світу: почуттів, думок, образів того, що з ним було чи ще буде; людина ніби заглиблена в себе, в минуле і майбутнє.

Екстравертованість тим вища, чим людина:

а) з більшою зацікавленістю слідкує за тим, що відбувається навколо неї в дану хвилину, менше схильна заглиблюватися у спогади, «входити» в себе;

б) їй більше подобається виконувати «живу» роботу (з ким-небудь про щось домовлятися, комусь щось показати, пояснити тощо);

в) легше запам’ятовує обличчя людей, деталі і факти з чиєї-небудь біографії, різні справи, що відбуваються в класі, групі, а гірше - смисл теорії, формули тощо.

8. Ригідність і протилежна якість — пластичність. Вони проявляються в тому, на­скільки легко людина пристосовується до зовнішніх впливів (пластичність) або, навпаки, важко пристосовуються до умов, наскільки інертна та млява її поведінка, звички, судження (ригідність).

Ригідність виявляє себе тим більше, чим:

а) з більшими труднощами людина звикає до нових людей (наприклад, після того, як вперше прийшла в бригаду, студентську групу, клас) та з більшими труднощами відвикає від старих друзів, приятелів по навчанні (довго згадує, розповідає про них);

б) повільніше відвикає від попередніх життєвих умов, оточуючих предметів; з великими труднощами розстається зі своїми речами (листами, фотографіями, звичним одягом), не любить змінювати розташування меблів у помешканні, предметів на своєму робочому місці тощо);

в) важче і повільніше відбувається переключення з одних дій на інші, важче змінити з місце свого постійного перебування, але після цього, як звикне до нової дії, нової роботи, здатна до тривалого її виконання, навіть якщо ця робота їй нецікава;

г) важче виробляє рухові навички;

д) повільніше і важче відбувається переключення з однієї емоції на іншу. Про пластичність треба говорити все навпаки.

9. Тривожність, що проявляється в схильності людини переживати найрізнома­нітніші ситуації, як такі, що їй чим-небудь загрожують та відчувати при цьому незвичайний страх і неспокій, що не спрямовані на певний предмет або явище.

Тривожність тим вища, чим:

а) людина більше роздумує про можливу особисту невдачу у відповідальній справі, ніж про саму справу;

б) намагається уникати різних життєвих помилок, навіть незначних, наприклад, схильність неодноразово перевіряти ще раз результати своїх дій (може вернутися до­дому з половини дороги, перевірити чи замкнені двері, чи вимкнене світло, вода і газ тощо);

в) важче переносить різні чекання: в чергах, транспорті тощо;

г) не впевнена в собі і в своїх діях, легше впадає в сум, недовірлива, схильна завчасно виконувати навчальні завдання, підвищена відповідальність і навіть певна «занудність» при виконанні громадських доручень тощо.

10. Товариськість як відносно незалежна від змісту і ситуації спілкування психічна властивість темпераменту, що характеризує динамічну сторону активності людини в спілкуванні, а саме: частоту встановлення контактів з людьми, легкість їх перебігу широту кола знайомств. Людина тим більш товариська за темпераментом, якщо:

а) легше і швидше знайомиться з новими людьми;

б) більше говорить сама, ніж слухає інших;

в) має багато друзів та приятелів, з якими систематично спілкується. Звичайно, товариськість сама собою не забезпечує людині сприятливе становище

в системі стосунків у групі, класі, серед людей. Вона позитивно впливає на становлення перших контактів, коли людина входить у нову групу. А потім починають «працювати» більш важливі якості людини, наприклад: розум, сумління, знання, вміння. І нерідко надзвичайно балакуча людина може викликати прикрощі і роздратування. Річ у тому, що потреба в спілкуванні, яка властива кожній людині, зовсім не передбачає безперервного перебування в безпосередньому контакті з іншими людьми. Навпаки, людина потребує час від часу перебувати на самоті. Навіть балакучій людині іноді необхідно побути сам на сам із собою, просто так, без певних причин. Час від часу треба поговорити із собою. Чи за законом совісті живу? Куди йду? Що можу? А при серйозній творчій праці без добровільного самітництва не обій­тися.

11.Опірність як рівень опору людини втомі, чи іншим несприятливим умовам праці (наприклад, стресу), як працездатність.

Опірність тим вища, чим:

а) вища працездатність протягом навчального дня;

б) менше піддається відволікаючим впливам;

в) менше впливає на діяльність зміни настрою;

г) більша опірність стресові (психічному напруженню).

За конкректним психологічним змістом охарактеризовані вище психологічні властивості темпераменту дуже відмінні. Що їх пов’язує, у чому вони подібні? Існує декілька таких ознак. Кожна психологічна риса темпераменту:

а) рано проявляється в дитинстві (деякі дослідники темпераменту відзначають, що критерії раннього дитинства - один із найбільш надійних у розпізнанні рис темпераменту);

б) властивості темпераменту характеризують міру динамічної напруги і ставлення до людей, світу, себе, діяльності (до процесу, а не до результату, а до процесу).

в) вони стійкі протяном тривалого періоду життя людини (не змінюється або проявляється дуже мала зміна відносної величини, наприклад: активність психічної діяльності в дорослого відрізняється від дитячого, але відносне рангове місце активності залишається майже однаковим у різному віці у своїй віковій групі);

г) ці риси універсально проявляється у всіх сферах діяльності та життєдіяльності (незалежно від зміни життєвих ситуацій);

д) вони не залежать від змісту діяльності та поведінки, тобто є незалежними від мотиву, цілі тощо, а високо корелюють з особливостями нервової системи та іншими властивостями організму, наприклад: з емоційною збудливістю та слабкістю нервової системи, між ригідністю та інертністю нервової системи;

є) є спадковими;

є) чим органічніше зв’язаний темперамент з характером, тим гармонійніша, розкутіша людина.

Як проявляється у поведінці дитини темперамент?

1. У її активності - міра, темп, частота, з якою динамічний аспект виступає уповедінці.

2. Ритмічність - регулярність прояву основних біологічних функцій (сну,прийняття їжі, спорожнення).

3. Перша реакція дитини на нові стимули та ситуації: наближення чи віддалення.

4. Адаптованість - наскільки легко дитина здатна змінити початкову реакцію впотрібному напрямі.

5. Інтенсивність реакцій.

6. Особливості настрою: співвідношення кількості позитивних реакцій (сміх, радість, задоволення) щодо негативних (плач, хвилювання, страх).

7. Поріг чутливості, реактивність.

8. Рівень відволікання (якою мірою зовнішні подразники змінюють поведінку).

9. Концентрація уваги (час, протягом якого дитина здатна займатися однією справою, не дивлячись на відволікаючі впливи).

Із віком дещо зменшується роль темпераменту в регуляції поведінки дитини, зростає регулююча функція характеру.

У зарубіжній психології, зокрема в дослідженнях К. Гілфорда, виділено прояви темпераменту, які проявляються у психіці та діяльності людини.

Насамперед, це безпосередні, прямі прояви (фактори першого порядку):

1. Емоційність - сила «Я».

2. Збудливість (емоційна незрілість).

3. Власність.

4. Динамізм.

5. Сила - «над «Я»(сумління).

6. Комунікативність.

7. Емоційна вразливість.

8. Конформізм.

9. Параноїдальні тенденції.

10. Циклотимія-шизотимія

11. Егоцентризм.

12. Рафінованість-наївність.

13. Скупість.

14. Радикалізм-консерватизм.

15. Задоволеність.

16. Упевненість у собі - почуття неповноцінності.

17. Терпимість - критичний дух.

18. Серйозність - веселість,безтурботність.

Крім того, виділено більш віддалені, небезпосередні прови темпераменту (фактори другого порядку).

1. Екстраверсія - інтраверсія.

2. Тривожність - інтеграція/пристосованість/.

3. Емоційна лабільність.

4. Здатність до адаптації до своєї тілесної конституції.

До особливостей темпераменту слід віднести тільки ті індивідуально-психологічні особливості, які задовільняють усю сукупність виділених ознак. Для темпераменту властива взаємна компенсація системи його якостей. Так підвищена емоційна збудли­вість особливо щодо негативних дій /тривожність/ компенсується орієнтувальними розумовими діями і обмеженням сфери спілкування, що зменшує число факторів емоційного збудження.