- •Психологічні засади групової психокорекційної роботи
- •1.1. Практична психологія та психокорекційна практика
- •1.2. Поняття психокорекції
- •1.2.1. Природа психічних явищ, які підлягають психокорекції
- •1.2.2. Спрямованість психокорекційного процесу аспн
- •1.2.3. Поняття особистісної деструкції та особистісної проблеми спілкування
- •Коротко опишемо згадані вище деструкції спілкування.
- •1.2.4. Особливості психокорекційного процесу в групі аспн
- •1.3. Особливості процесуальної діагностики в групі аспн
- •1.4. Результативність психокорекційного процесу в групі аспн
- •Список використаної літератури
- •Групова динаміка як чинник психокорекції
- •2.1. Поняття «дезінтеграція» та «інтеграція» в контексті групової психокорекції за методом аспн
- •1. Початкова стадія розвитку групи
- •2. Робоча стадія розвитку групи
- •3. Завершальна стадія роботи групи
- •2.2. Механізми особистісних змін суб'єкта у процесі групового навчання спілкування
- •3.2. Теоретичні моделі психокорекційної практики
- •3.2.1. Психоаналітична модель
- •3.2.2. Екзистенційно-гуманістична модель
- •3.2.3. Модель групи, центрованої на клієнті
- •3.2.4. Гештальт-модель
- •3.2.5. Феноменологічний підхід до психокорекції
- •3.3. Активне соціально-психологічне навчання та його теоретико-методологічне підґрунтя
- •3.3.1. Онтопсихологія
- •3.3.2. Інтегральний психоаналіз (аналітична трилогія)
- •3.3.3. Теорія психосинтезу
- •3.3.4. Трансперсональна психологія
- •3.3.5. Гуманістична психологія
- •Список використаної літератури
- •Організаційно-методичні аспекти активного соціально-психологічного навчання
- •4.1. Принципи функціонування групи аспн
- •4.2. Методичні вимоги, спільні для керівника й учасників аспн
- •4.3. Методичні положення, обов'язкові для керівника групи аспн
- •1. Заохочення групи до обговорення певної теми.
- •3. Техніка інтерпретації матеріалу навчання:
- •4.4. Чинники, що сприяють інтеграції групи
- •4.5. Вимоги до професійних і особистісних якостей керівника групи аспн
- •Список використаної літератури
- •Методи соціально-психологічного навчання
- •5.1. Групова дискусія
- •5.2. Психомалюнок
- •5.3. Рольова гра
- •5.4. Психодрама
- •5.5. Методи невербальної взаємодії
- •5.6. Використання вправ у аспн
3.2. Теоретичні моделі психокорекційної практики
3.2.1. Психоаналітична модель
Головна увага у цій моделі зосереджується на переживаннях досвіду дитинства, травмуюча функція якого пов'язана з характером (та успішністю) розв'язання проблем психосексуальних стадій розвитку. Метою групового процесу є переведення несвідомих конфліктів суб'єкта у свідомі й створення умов для повторного переживання ним травмуючого досвіду дитинства з метою аналізу та глибшого розуміння його ролі в подальшому житті людини.
Керівник групи привертає увагу до проявів «перенесення» та їх актуалізації на груповій моделі, до відтворення минулого конфлікту в ситуації «тут і тепер». До поля його зору потрапляють захисти, що об'єктивують витіснені фіксації. Працюючи за цією моделлю, слід активно використовувати спонтанні вербальні асоціації, що завдяки психоаналізу дає змогу проникати в сутність травмуючих вражень дитинства, що спричинили затримку в розвитку (інфантильну фіксацію).
3.2.2. Екзистенційно-гуманістична модель
Стан людини, згідно з цією моделлю, слід розглядати з точки зору мети, вибору свободи й відповідальності. її прихильники вважають, що люди визначають себе, відчувають свою гідність залежно від можливостей вибору і його реалізації в діях.
Вихідна позиція цієї моделі полягає в тому, що люди потенційно здатні розширювати свою самосвідомість, а це веде до більшої свободи й відповідальності через подолання екзистенційних тривог і страхів. У ній наголошується, що тривога є функцією усвідомлюваного вибору, пошуку значень і цінностей. Виходячи з визнання факту, що людина самотня, увага фокусується на актуальності зв'язку людини з людиною, на важливості розуміння смерті для підкреслення значущості життя, важливості самоактуалізації (самореалізації), на суб'єктивності внутрішнього світу людини.
У роботі за цією моделлю роль керівника полягає в заохоченні членів групи до рефлексії та розуміння суб'єктивного, неповторного світу іншої людини й до встановлення аутентичних (справжніх) контактів. Керівник має зосереджувати увагу на актуальному (на тому, що екзистенційно-гуманістичні теорії називають принципом «тут і тепер»). Психокорекція ґрунтується на зміні ставлення до травмуючих чинників, на визначенні мети життя.
3.2.3. Модель групи, центрованої на клієнті
Ця модель ґрунтується на припущенні, що люди мають природжені прагнення до якнайповнішої реалізації свого потенціалу. Умови роботи в такій групі мають бути максимально сприятливі для самодослідження її учасниками таких аспектів, у які раніше не сягала свідомість. Атмосферу в групі мають визначати відкритість, чесність, можливість вияву будь-яких почуттів незалежно від їх валентності, взаємна увага, підтримка, щирість, тобто безумовні позитивні ставлення.
Роль керівника такої групи полягає насамперед у виробленні психологічної захищеності й підтримки членів групи, у створенні умов для ефективного спілкування на засадах спонтанності, щирості та взаємоприйняття без осуду й оцінок. Підґрунтям таких стосунків є емпатія. Активність керівника виявляється у здатності до уважного, емпатійного слухання, без оцінок у чорно-білих категоріях, відображенні поведінки членів групи, аби вони могли робити для себе висновки, допомозі їм у цьому професійними інтерпретаціями та роз'ясненнями.