- •Психологічні засади групової психокорекційної роботи
- •1.1. Практична психологія та психокорекційна практика
- •1.2. Поняття психокорекції
- •1.2.1. Природа психічних явищ, які підлягають психокорекції
- •1.2.2. Спрямованість психокорекційного процесу аспн
- •1.2.3. Поняття особистісної деструкції та особистісної проблеми спілкування
- •Коротко опишемо згадані вище деструкції спілкування.
- •1.2.4. Особливості психокорекційного процесу в групі аспн
- •1.3. Особливості процесуальної діагностики в групі аспн
- •1.4. Результативність психокорекційного процесу в групі аспн
- •Список використаної літератури
- •Групова динаміка як чинник психокорекції
- •2.1. Поняття «дезінтеграція» та «інтеграція» в контексті групової психокорекції за методом аспн
- •1. Початкова стадія розвитку групи
- •2. Робоча стадія розвитку групи
- •3. Завершальна стадія роботи групи
- •2.2. Механізми особистісних змін суб'єкта у процесі групового навчання спілкування
- •3.2. Теоретичні моделі психокорекційної практики
- •3.2.1. Психоаналітична модель
- •3.2.2. Екзистенційно-гуманістична модель
- •3.2.3. Модель групи, центрованої на клієнті
- •3.2.4. Гештальт-модель
- •3.2.5. Феноменологічний підхід до психокорекції
- •3.3. Активне соціально-психологічне навчання та його теоретико-методологічне підґрунтя
- •3.3.1. Онтопсихологія
- •3.3.2. Інтегральний психоаналіз (аналітична трилогія)
- •3.3.3. Теорія психосинтезу
- •3.3.4. Трансперсональна психологія
- •3.3.5. Гуманістична психологія
- •Список використаної літератури
- •Організаційно-методичні аспекти активного соціально-психологічного навчання
- •4.1. Принципи функціонування групи аспн
- •4.2. Методичні вимоги, спільні для керівника й учасників аспн
- •4.3. Методичні положення, обов'язкові для керівника групи аспн
- •1. Заохочення групи до обговорення певної теми.
- •3. Техніка інтерпретації матеріалу навчання:
- •4.4. Чинники, що сприяють інтеграції групи
- •4.5. Вимоги до професійних і особистісних якостей керівника групи аспн
- •Список використаної літератури
- •Методи соціально-психологічного навчання
- •5.1. Групова дискусія
- •5.2. Психомалюнок
- •5.3. Рольова гра
- •5.4. Психодрама
- •5.5. Методи невербальної взаємодії
- •5.6. Використання вправ у аспн
3.3.4. Трансперсональна психологія
У контексті психодинамічної теорії, що реалізується методом АСПН, становить інтерес трансперсональна психологія, розроблювана доктором медицини Станіславом Грофом (Сан-Франциско) [3]. Коротко зупинімося на його баченні науки з огляду на розв'язання практичних завдань. Для початку стадії «нормальної науки» потрібно, щоб парадигму було прийнято в суспільстві. Метою науки, по суті, є розв'язання глибинного завдання — пізнання психіки; її ж результати визначені самою парадигмою. Крім того, вчені обирають лише ті проблеми, які можуть бути розв'язані за допомогою вже наявних концептуальних і методичних (інструментальних) засобів.
Нова радикальна теорія ніколи не буде доповненням до існуючих знань. Вона змінює основні правила, потребує сміливого перегляду або переформулювання фундаментальних припущень попередньої теорії. Тому неминучим є період концептуального хаосу, коли практика підводить науку до відкриття. Це тягне за собою несумісність старої парадигми з новою.
Сказане вище опосередковано пояснює її виправдовує зовсім новий підхід у психотерапії — ЛСД-терапію, який розробляє С. Гроф. Він пише: «Працюючи з ЛСД, я вже давно вирішив, що не можна ігнорувати... даних лише на тій підставі, що вони несумісні з базовими припущеннями сучасної науки» [3, 54].
Завдяки зануренню людей у психоделічні стани за допомогою спеціальної наркотичної речовини ЛСД С. Гроф стверджує, що їхньою характерною ознакою є стирання відмінностей між матерією, енергією і свідомістю. «Внутрішні бачення можуть бути такими реалістичними, що стають успішною імітацією явищ матеріального світу, й навпаки, те, що у повсякденному житті є твердим «матеріалом», може розсипатися на патерни енергії, на космічний танець вібрацій або гру свідомості» [3, 52].
Застосування ЛСД дає підставу виокремити чотири типи психоделічних станів: абстрактивні (або етичні), психодинамічні (або біографічні), перинатальні й трансперсональні переживання.
Перинатальні переживання — це відображення подій, які безпосередньо передують біологічному народженню, пов'язані з ним або настають одразу після нього. С. Гроф стверджує, що людське несвідоме має «сховища», або матриці, активізація яких викликає повторне переживання біологічного народження [там само].
Трансперсональні переживання — це відчуття розширення меж свідомості. Вони є своєрідною регресією в біологічне, культурне або духовне минуле. «Багато хто повідомляє, — пише С. Гроф, — про яскраві фрагменти досвіду на клітинному рівні свідомості, що, очевидно, відображує їх існування у вигляді сперми чи яйцеклітини» [3, 59].
Для нас дослідження С. Грофа становлять неабиякий інтерес, оскільки в нашій практиці численні символи малюнків (без стимулювання їхнього автора до «занурення в подібні перинатальні чи трансперсональні переживання») свідчать про аналогічні явища. Такі збіги ставлять під сумнів упевненість, що перинатальні переживання актуалізують важливі моменти зі «сховищ» несвідомого. Гадаємо, що така актуалізація може відбуватися й без впливу ЛСД. Досвід нашої роботи показує, що едіпова ситуація розв'язується через образи єднання з батьком (матір'ю) в яйцеклітині, яка дала життя. Таке розв'язання знаходить захисна тенденція, перетворюючи «бажане на дійсне». Це певні «способи» єднання суб'єкта із забороненим (інцестуозним) об'єктом. Тому так часто можна спостерігати фатальну приреченість людини на певні регресивні способи поведінки (які є заміщенням «бажаного єднання»). Послаблення тиску цієї приреченості на свідомість фактично означає послаблення поєднувального ланцюга з табуйованим об'єктом, при цьому сам факт такого єднання перебуває поза межами свідомості, так само як і кровозмішувальний потяг.
Наш психодинамічний аналіз дає змогу з'ясувати інфантильні витоки цих регресивних стимулів. А усвідомлення їх дає можливість установити зв'язки з рисами людей, до яких був інцестний потяг, зрозуміти причини відчуження (невизнавання) подібних форм поведінки власним «Я». Отже, відбувається омертвіння певної частини «Я», і на сторожі цього стоять «психічні захисти» з їх здатністю спотворювати соціально-перцептивну інформацію та завдяки цьому суб'єктивно інтегрувати психіку.