Список використаної літератури

1. Емєльянов Ю. М. Активное социально-психологическое обучение. — Л., 1985.

2. Кан-Калик В. А Педагогическая деятельность как творческий процесс. — М., 1976.

3. Ковалев Г. А. Активное социально-психологическое обучение как метод коррекции психологических характеристик субъекта общения. — М., 1980.

4. Миккин X. О применении видеотренинга в целях совершенствования коммуникативной деятельности будущих учителей // Активные методы обучения педагогическому общению и его оптимизация. — М., 1983. — С. 28—35.

5. Петровская Л. А. Теоретические и методологические проблемы социально психологического тренинга. — М., 1982

Методи соціально-психологічного навчання

Методами групової психокорекції найкраще оволодівати в самому процесі психокорекційної роботи, причому не в першій психокорекційній групі, яку майбутній керівник відвідує з метою власної психокорекції, а вже після неї. Тобто оволодіти інструментарієм психологічного впливу на людину з метою психокорекції можливо тільки за умови власної відкоригованості того, хто прагне набути професіоналізму в цій галузі. Звичайно, матеріал цього посібника сприяє методичній та теоретичній орієнтації в питаннях групової корекції. Однак потрібно пам'ятати, що той чи той прийом або інструмент набуде дієвості лише в руках майстра, який уміє гармонійно поєднувати власне емоційне чуття з розумінням проблем іншого, вдало знаходити саме той момент, коли взаємодія з ним буде найсприятливішою.

Зупинімося на основних методах групової корекції.

5.1. Групова дискусія

Метод групової дискусії вивчали багато дослідників. Його можливості у процесі соціально-психологічного тренінгу частково розкриті в працях Г. О. Ковальова, Л. А. Петровської, Ю. М. Ємельянова, Г. Л. Ісуріної, А. С. Золотникової та ін. Існують деякі розбіжності в назвах цього методу: «колективна дискусія», «некерована розмова», «оперування плинним матеріалом у групі» тощо, проте більшість авторів віддають перевагу саме терміну «групова дискусія».

Групова дискусія є провідним методом активного соціально-психологічного навчання. Це пояснюється абсолютизацією тенденцій спонтанності й невимушеності поведінки. В результаті створюється можливість вивчати базові психологічні захисти, логіку несвідомого й характер внутрішньої програмованості поведінки. В основу методу спонтанної дискусії покладено безпосередню, нерегламентовану вербальну інтеракцію (взаємодію) між членами групи АСПН, завдяки чому навчання наповнюється неповторним змістовним матеріалом, який піддається осмисленню. Специфіка використання цього методу в АСПН полягає в одночасному забезпеченні спонтанності поведінки в групі, інтеграції взаємин між її членами та глибиннопсихологічним аналізом результатів. В АСПН рідше, ніж в інших групах корекції, використовують такі види групової дискусії, як тематична, обговорення загальних питань, біографічна (обговорення індивідуального минулого досвіду окремих учасників навчання), а більше практикується загальна спонтанна дискусія. Тематична дискусія заздалегідь не планується й визначається конкретною ситуацією. Робота психокорекційної групи зорієнтована на пізнання передумов виникнення особистісних проблем учасників навчання.

Для АСПН не характерне взаємне пропонування порад чи рекомендацій. Водночас максимально заохочується вияв безпосередніх емоційних реакцій, особистого ставлення до інших. Відсутність формального планування передбачає чітку стратегію і тактику керування груповою й особистісною динамікою. При цьому, якщо стратегія дій відома керівникові до початку роботи групи АСПН, то тактичні цілі визначаються ним поступово (багаторівнево) у процесі формування й уточнення психодіагностичних гіпотез на основі поведінки членів групи.

На першому етапі роботи групи керівник звертає увагу на типові форми поведінки учасників навчання, хоча в кожного вони індивідуальні, неповторні. Це стає первинним підґрунтям для формування гіпотез щодо структурних особливостей «Я» та інфантильних передумов труднощів спілкування. Змістовий аспект динаміки групового процесу визначається, з одного боку, характером проблем учасників навчання, а з іншого — результатами психодіагностики, яка структурує прийоми та реакції керівника. Його завдання полягає в тому, щоб каталізувати продуктивну активність, зосереджувати увагу учасників навчання на матеріалі, що має психокорекційне значення. Таким чином, спонтанна, невимушена дискусія в групі АСПН є керованим процесом, спрямованим на реалізацію загальногрупових, індивідуальних та псикорекційних цілей.

Додатковими методами АСПН є психомалюнок, програвання рольових ситуацій, психодрама, психогімнастика.