- •Психологічні засади групової психокорекційної роботи
- •1.1. Практична психологія та психокорекційна практика
- •1.2. Поняття психокорекції
- •1.2.1. Природа психічних явищ, які підлягають психокорекції
- •1.2.2. Спрямованість психокорекційного процесу аспн
- •1.2.3. Поняття особистісної деструкції та особистісної проблеми спілкування
- •Коротко опишемо згадані вище деструкції спілкування.
- •1.2.4. Особливості психокорекційного процесу в групі аспн
- •1.3. Особливості процесуальної діагностики в групі аспн
- •1.4. Результативність психокорекційного процесу в групі аспн
- •Список використаної літератури
- •Групова динаміка як чинник психокорекції
- •2.1. Поняття «дезінтеграція» та «інтеграція» в контексті групової психокорекції за методом аспн
- •1. Початкова стадія розвитку групи
- •2. Робоча стадія розвитку групи
- •3. Завершальна стадія роботи групи
- •2.2. Механізми особистісних змін суб'єкта у процесі групового навчання спілкування
- •3.2. Теоретичні моделі психокорекційної практики
- •3.2.1. Психоаналітична модель
- •3.2.2. Екзистенційно-гуманістична модель
- •3.2.3. Модель групи, центрованої на клієнті
- •3.2.4. Гештальт-модель
- •3.2.5. Феноменологічний підхід до психокорекції
- •3.3. Активне соціально-психологічне навчання та його теоретико-методологічне підґрунтя
- •3.3.1. Онтопсихологія
- •3.3.2. Інтегральний психоаналіз (аналітична трилогія)
- •3.3.3. Теорія психосинтезу
- •3.3.4. Трансперсональна психологія
- •3.3.5. Гуманістична психологія
- •Список використаної літератури
- •Організаційно-методичні аспекти активного соціально-психологічного навчання
- •4.1. Принципи функціонування групи аспн
- •4.2. Методичні вимоги, спільні для керівника й учасників аспн
- •4.3. Методичні положення, обов'язкові для керівника групи аспн
- •1. Заохочення групи до обговорення певної теми.
- •3. Техніка інтерпретації матеріалу навчання:
- •4.4. Чинники, що сприяють інтеграції групи
- •4.5. Вимоги до професійних і особистісних якостей керівника групи аспн
- •Список використаної літератури
- •Методи соціально-психологічного навчання
- •5.1. Групова дискусія
- •5.2. Психомалюнок
- •5.3. Рольова гра
- •5.4. Психодрама
- •5.5. Методи невербальної взаємодії
- •5.6. Використання вправ у аспн
3.3.5. Гуманістична психологія
Зупинімося на порівняльній характеристиці теоретичних передумов АСПН із груповою психотерапією американського психолога К. Роджерса, центрованою на клієнті. Цей учений, присвятивши 35 років індивідуальній терапії, лише згодом переконався у надзвичайних перевагах впливу на суб'єкта групи. Нас цікавлять теоретичні позиції К. Роджерса не лише як представника гуманістичної теорії, а й як дослідника, який утілював групові методи вдосконалення особистості в практику школи [10, 2].
Приймаючи всю гуманістичну спрямованість групової роботи, яку обґрунтував К. Роджерс, все-таки не можна погодитися з його позицією «неуправління групою». Тут може бути два підходи: а) визначення своєї позиції в групі як відсутності формальної структурованості групового процесу, як рівності позицій керівника й членів групи, як абсолютизації спонтанності й невимушеності поведінки в груповій динаміці та ін.; б) забезпечення латентного рівня індивідуально-особистісних і групових змін, які передбачають невидиме керування динамікою всіх процесів у групі.
Саме другий варіант перебуває у центрі уваги спеціаліста з групової психокорекції у спрямуванні процесів АСПН. Адже хто прийшов навчатися, той зацікавлений у результатах, а не прагне лише побути в ситуативно приємній атмосфері роджеріанського ґатунку. Тому в групі АСПН емпатія — не головний механізм психокорекції, бо, на наше переконання, вона є однією з необхідних умов створення в групі сприятливої для навчання атмосфери. Механізми психокорекції пов'язані з об'єктивуванням семантичних характеристик несвідомого, його логіки, яка зумовлює базові форми психологічних захистів. Емпатія ж може лише знизити ситуативні захисти, опори, проте вона не в змозі бути інструментом проникнення в несвідоме, яке супроводжується амбівалентністю почуттів, суперечністю, корені якої сягають у дитинство. Більше того, якщо врахувати специфіку психологічних захистів з їх побічними емоційними ефектами, то емпатія без особистісних передумов проблеми на когнітивному рівні може хибно закріпити суб'єкта на рівні інфантильних емоційних реакцій, здебільшого пов'язаних із рентними установками. Треба також ураховувати тенденції вампіризму, які за абсолютизації механізму емпатії відкоригувати дуже важко. У групі АСПН емпатія відбувається паралельно з прийняттям особистості іншого (й самого себе) таким, яким він є. А шлях до цього пролягає через розвиток розуміння себе й іншого. Тому емпатія не лише сприяє навчанню, а й сама розвивається разом з інтеграцією.
Список використаної літератури
Асаджолі Р. Психосинтез, теорія і практика (Від душевної кризи до вищого «Я»). - К., 1994.
Бурлачук Л. Ф., Грабская И. А, Кочарян А. С. Основы психотерапии. — К., 2001.
Гроф С. За пределами мозга. — М., 1993.
Кеппе Н. Р. Восславление. — М., 1994.
Лапланш Ж., Понталис Ж.-Б. Словарь по психоанализу: Пер. с фр. — М., 1996.
Менегетти А. Мудрец и искусство жизни. — Пермь, 1993.
Менегетти А. Онтопсихологическая педагогика. — Пермь, 1993.
Менегетти А. Введение в онтопсихологию. — Пермь, 1993.
Менегетти А. Пособие по имагогике. — М., 1994.
Пачеко К. Б. Исцеление через осознание. Теомания: причины стресса. — М., 1994.
Роджерс К. О групповой психотерапии. — М., 1993.
Ференци Шандор. Психоанализ и воспитание // Риззіап Ітадо 2000. Исследования по психоанализу культуры. — СПб., 2001.
Философский энциклопедический словарь. — М., 1983. — С. 86.
Яценко Т. С. Активная социально-психологическая подготовка учителя к общению с учащимися. — К., 1993.
Яценко Т. С. По той бік символіки психомалюнків // Практична психологія та соціальна робота. — 1999. — № 7.
Яценко Т. С. Психологічні основи групової психокорекції. — К., 1996.
Яценко Т. С. Социально-психологическое обучение в подготовке будущих учителей. — К., 1987.
Яценко Т. С, Кмит Я. М., Мошенская Л. В. Психоаналитическая интерпретация комплекса тематических психорисунков (глубиннопсихологический аспект). — М., 2000.