Види еоніума:

Еоніум деревоподібний (Aeonium arboreum) – напівчагарник із прямостоячим слабко

розгалуженим стеблом висотою до 1 м, на вершечках яких формуються щільні розетки діаметром близько 20 см. Листя ясно-зелене, м'ясисте, лопатоподібне, довжиною 5-10 см, з дрібними зубчиками по краях. Навесні - на початку літа розпускаються зірчасті яскраво-жовті квітки, зібрані в довгі суцвіття до 30 см довжиною. Вид поширився в різних прибережних зонах Середземномор'я.

Еоніум канарский (Aeonium canariensis) – чагарник з коротким, товстим, слабогілкованим стовбуром. Доросла рослина не перевищує 30 см у висоту. Гілки в цього виду короткі. Лопаточкі яскраво-зелені листки з опушеним краєм зібрані у велику, пухку розетку діаметром 20-60 см. Квітки яскраво-жовті. Батьківщина - територія острова Тенерифі.

Еоніум прикрашений (Aeonium decorum) – сильно розгілкований чагарник висотою до 50 см. Листя зелене, гладке, блискуче, з розуватим відтінком, довжиною до 3 см, зібрані в пухку розетку. Квіти рожево-білі. Батьківщина - Канарські острова.

Еоніум Хаворта (Aeonium haworthii) – сильно розгілкований чагарник висотою 25-30 см. Листя товсте, яйцеподібне, сіро-зелене, по краях червонувате, довжиною 2, 5-5,5 см, із зубчастим краєм, зібрані в щільні розетки. Навесні розпускаються зібрані білі або кремові квітки.

Еоніум Ліндлея (Aeonium lindleyi) – невисокий чагарник висотою 15-30 см із численними тонкими вигнутими гілками. На кінцях гілок розташовані маленькі листові розетки. Листя маленьке, лопаточне, темно-зелене, блискуче, покрите короткими, ледве помітними волосками. Квітки - золотаво-жовті. Батьківщина - острів Тенерифі й Канарські острова.

Еоніум тарілчастий, або ярусний (Aeonium tabuliforme) – дворічна рослина з дуже коротким, стеблом, що не гілкується. Листя ясно-зелене, з ворсом по краях, розташоване подібно черепиці і утворює плоску, схожу на тарілку розетку діаметром до 50 см. На другий рік культури рослина зацвітає, і після того як перецвітуть півметрові вінички жовтих квіток, материнська рослина повністю відмирає. Єдиний спосіб підтримати цей вид - посів насіння.

Догляд за еоніум

Місце розташування: еоніуми – світлолюбні рослини, мають потребу в яскравому освітленні навіть у період зимового спокою, що сприяє підтримці забарвлення листків.

При недоліку світла стебла стають тонші, витягнутіші, розетки листків дрібніють. Добре ростуть на південних і південно-східних підвіконнях, однак улітку, у самі жаркі дні, необхідно притіняти від прямих сонячних променів.

Температура: оптимальна температура для зимового утримування еоніума біля 10-12°C, хоча рослини переносять і більш низьку температуру. В інший час вони добре розвиваються при звичайній кімнатній або трохи вищій температурі повітря. Влітку їх бажано винести на свіже повітря, розмістити на балконі або в саду, як садові квіти, там вони набудуть більш яскраве і насичене забарвлення. У дім заносять при настанні холодів.

Полив: влітку еоніум необхідно поливати помірковано, щоб між поливами земля встигала просохнути. Взимку рослину поливають дуже мало лише для того, щоб не пересохнув ґрунт (1 раз в 2-3 тижні); при підвищенні температури полив збільшують. При поливі вода не повинна попадати в основі листків і в центр куща - це провокує появу паразитарних грибів (чорні плями).

Вологість повітря: істотної ролі не грає. Зате їм необхідне свіже повітря – приміщення регулярно варто провітрювати. Для того щоб рослини не запилилися і не втрачали привабливість, час від часу їх обприскують, стежачи за тим, щоб вода не попадала в центр розетки.

Підгодівля: у період активного росту, з весни до осені, еоніум підгодовують кожні 2 тижня добривом для кактусів. Узимку рослину не підкормлюють.

Пересадження: пересаджують молоді рослини щорічно, надалі – через 2-3 роки в суміш із дернової і листової землі, торфу та піску в рівних пропорціях. При посадці можна використовувати готову суміш для кактусів. Корисно до складу додати небагато товченого деревного вугілля. Корінь рослини піддається кореневій гнилизні, тому на дно горщика необхідно покласти надійний дренажний шар з битої цегли або керамзиту.

Для збереження декоративного вигляду, властивого молодим рослинам, дорослі еоніуми «омолоджують» живцюванням.

Розмноження: рослини розмножують у весняно-літній період насіннями або верхівковими черешками.

Дрібне насіння розсипають по поверхні ґрунту, не засипаючи субстратом, обприскують із розпилювача та накривають склом. При температурі близько 12°C насіння легко проростає.

У якості пагонів беруть стебло з розеткою листків, акуратно зрізують гострим ножем, обробляють свіжий зріз здрібненим активованим вугіллям і підсушують 2-3 дні. Потім висаджують у горщик з вологим піском або в суміш листової землі та піску (2:1). Поливають дуже помірковано. Коріння утвориться через 2-3 тижні.

Шкідники: еоніуми можуть вражатися борошнистими червцями, які поселяються між листів розетки. Ушкоджені рослини сповільнюються в рості, погіршуються їхні декоративні якості. Шкода червців збільшується ще й тим, що на їхніх виділеннях поселяється сажистий гриб.

Скупчення шкідників зітріть ганчірочкою, змоченої спиртом або мильним розчином. При сильному зараженні обробіть рослину препаратами системної дії (актара, актелік, карбофос, конфідор).