Догляд за кавовим деревом

Місце розташування: кава – світлолюбива рослина. Ідеально підходить для неї добре освітлене місце, але не під прямими сонячними променями, за винятком ранкових і вечірніх годин і зимових місяців.

Для того щоб рослини не перегрівалися і не пересихали, горщики або діжки краще встановити подалі від батарей центрального опалення. Але при цьому слід мати на увазі, що в похмурі дні взимку рослині може не вистачати світла. Тому у вечірній час бажане штучне освітлення кави, але при цьому не слід значно подовжувати світловий день.

Температура: оптимальна температура у весняно-літній період 18-24°C, більш висока температура (вище 30°C) у закритому приміщенні викликає надмірне опадання цвіту і листків рослини. Влітку кавове дерево найкраще тримати на свіжому повітрі, оберігаючи від сонячних променів, восени рослину забирають у будинок. На зиму температуру повітря знижують до 16-18°C, але не нижче 14°C. Кава не витримує навіть короткочасного зниження температури нижче 14°C і може сильно постраждати від зимових протягів.

Полив: у період активного росту ( весна-літо) кавове дерево потребує рясного і регулярного поливу, відразу після легкого підсихання верхнього шару ґрунту. Взимку полив зменшують, обмежуючись підтримкою ґрунту в злегка вологому стані. Тому що кава не переносить вапна, вода повинна бути вистояною і ледве вище (на 2-3°C) кімнатної температури.

Вологість повітря: корисно періодичне обприскування рослини водою. Для підтримки певного рівня вологості повітря насипають у піддон мокру гальку. Влітку корисно рослину обмивати під теплим душем – це стимулює ріст дерева.

Підгодівля: із травня по вересень корисні мінеральні підгодівлі, насамперед солями азоту і калію. Розчин складають із розрахунку 3 г калійної солі і 5 г аміачної селітри на 1 л води. Кожна доросла рослина повинна одержувати до 1 л такого розчину. Полив розчином мінеральних солей бажано чергувати з добривом гнойовою рідотою. Добриво вносять два рази на місяць. До осені підгодівлі скорочують, взимку не підживлюють взагалі.

Пересадження: каву пересаджують навесні в посуд, заповнений щільною, дуже живильною землесумішшю з ph 6,8-7,0, що складається з волокнистої дерново-дерновій-глинясто-дернової і листяної земель, перегною і піску (4:2:1:1). На дно посуду кладуть гарний дренаж. При пересадці

необхідно ретельно оберігати ламке коріння від ушкоджень. Після пересадження рослини на 2 тижні поміщають у півтінь і дуже часто обприскують водою. Молоді рослини пересаджують 1 раз в 1-2 року, старі рослини набагато рідше. Якщо розміри контейнера дуже великі, можна обмежуватись заміною поверхневого шару ґрунту.

Особливої турботи про формування крони проявляти немає необхідності. Вирізують тільки занадто довгі або сухі пагони.

Розмноження: каву найчастіше розмножують посівом свіжих (не смажених насінь), рідше черешками. Перед посадкою насіння очищають від м'якоті і промивають у слабкому рожевому розчині марганцівки. Насіння для посіву завжди повинно бути свіжими, тому що вони швидко втрачає свою схожість. Готують пухкий водопроникний субстрат нейтральної реакції (ph 7,0). Для цього змішують легку дернову і листову землю, додаючи промитий річковий пісок. Потім насіння плоскою стороною закопують у ґрунт на 1 см. Їх добре поливають теплою водою і накривають склом або поліетиленовою плівкою. Посіви утримують у притінку при температурі 22-25°C. Два рази в тиждень на кілька годин стекло знімають, щоб ґрунт провітрювався, а насіння не загнили. Сходи з'являються через 30-40 днів, з ймовірністю 95-98%. Після проростання рівень освітленості підвищують, а температуру і вологість знижують. Після того як сформуються декільра пар справжніх листків, сіянці розсаджують в 7-сантиметрові горщики і потім пересаджують ще 2-3 рази за сезон у міру сплетення грудки ґрунту корінням. Вирослі з насіння рослини починають цвісти і плодоносити через 3-4 роки.

Кавове дерево можна розмножувати і черешками, але вони мають погану здатність утворювати коріння. Для цього з торішніх пагонів зрізують черешок із двома-трьома вузлами і на кілька годин опускають у розчин гетероауксину. Приготовлений субстрат поливають слабким рожевим розчином марганцівки. При посадці черешок закопують на 2-3 см. При вегетативному розмноженні так само необхідно дотримувати режиму підвищеної вологості і високої температури, як і при посіві насіння. Коли з верхньої бруньки з'явиться пара нових листочків, черешки розсаджують. Кава, розмножена вегетативним способом, починають плодоносити на наступний рік, у них краще зберігаються ознаки материнської рослини, але розвиваються вони повільніше.

Шкідники: кавове дерево може при недостатньому догляді ушкоджуватися щитівкою. На пагонах і верхній стороні листів уздовж жилок з'являються коричневі щитки, під ними і ховається шкідник. У результаті їх діяльності на листках утворюються жовті плями, при сильному зараженні листя обпадає. Від них позбуваються, видаляючи їх ватяним тампоном, змоченим у спирту або мильному розчині. При сильному зараженні рослину обробляють актеліком або карбофосом (15-20 крапель на 1 л води).

При низькій вологості повітря кавове дерево може ушкоджуватися червоним павутинним кліщем. Він ледве помітний неозброєним оком. Уважно огляньте нижню сторону листків і проміжки між черешками листів і стеблом, саме тут кліщ плете свою павутину. Ушкоджені листки жовтіють, звиваються і обпадають. На рослині з'являється липка медвяна роса, на якій поселяється сажистий

гриб. Уражені листки знищують, а саму рослину обробляють інсектицидним милом або актеліком.

Гарним методом боротьби проти щитівок і павутинного кліща є настої цибулі, червоного пекучого перцю, часнику, бадилля картоплі і ін. Обробку повторюють через 7-10 днів до повного зникнення паразитів.

Можливі труднощі при вирощуванні кавового дерева:

Пекучі прямі сонячні промені можуть викликати опік рослини – коричневі або бурі сухі плями, що з'являються на краях і кінчиках листків.

Сухе кімнатне повітря (нижче 50%) веде до скручування листків і сприяє ураженню паразитами.

Каланхоє (kalanchoe)

Каланхоє (kalanchoe) – чималий рід, що поєднує близько 200 видів багаторічних трав'янистих рослин, а також напівчагарників із сукулентними м'ясистими листками, розповсюджених у тропічній і Південній Африці, Південно-Східній Азії, а також у тропічних районах Південної Америки. Каланхоє ставиться до сімейства товстянкових і, як !!!товстянка!!!, відрізняється неймовірним розмаїттям видів, від ампельних до деревних форм.

Ці сукулентні рослини давно вирощують у кімнатній культурі як декоративно-квітучі, декоративно-листяні і лікарські рослини.

Цілющі властивості каланхоє

Лікарські властивості каланхоє широко відомі: сік рослини виявляє протизапальну дію, сприяє швидкому загоєнню ран, опіків, тріщин, обморожень. Широко використовують сік при лікуванні запалення ясен і запальних захворювань очей. Також його додають у креми і лосьйони для сухої шкіри. Каланхоє ще називають «кімнатним женьшенем» або «деревом життя», препарати з його листків знайшли застосування в гомеопатії. У лікувальних цілях використовують тільки листки і пагони Каланхоє Дегремона і Каланхоє пір'ястого.

Обережно! Препарати каланхоє слід застосовувати, тільки порадившись із лікарем.

Усі рослини, які надходять у продаж за назвою Каланхоє, є гібридами даного виду.

види каланхоє: Каланхоє Блосфельда (Kalanchoe blossfeldiana) – кущоподібна рослина із прямостоячими одиночними або слабко розгалуженими стеблами, висотою 30-45 см, є також

мініатюрні форми, висотою до 15 см. Листки округлі, хвилясті по краю, квітки зібрані в напівзонтичні суцвіття. Вирощують в основному гібридні сорти з білими, жовтими, ліловими, рожевими, червоними квітками.

Каланхоє бехарське (Kalanchoe beharensis) – півчагарникова рослина із прямостоячими одиночними або малочисельними стеблами висотою 30-40 см (у природі до 3 м). Листки великі, трикутні, із хвилястим краєм, покриті сіруватим восковидним нальотом. У культурі цвіте рідко дрібними жовтими квітками, з віком втрачає листя, і нижня частина оголюється.

Каланхоє повстяне (Kalanchoe tomentosa). Листки подовгасті, довжиною 5-6 см, сріблисто-зелені, з коричневою смугою по краю, опушені. Цвітіння рясне, квіти дрібні, зібрані в невелике суцвіття.

Каланхоє дегремонтіана або К. Дегремона (Kalanchoe daigremontiana) – потужна рослина із прямостоячим одиночним або слабко розгалуженим стеблом висотою до 60-100 см. Листки черешкові розміщені один напроти одного, ланцетно-трикутної форми, із зубчастими краями. По краях листків, у виємках між зубчиками, розвиваються бруньки, з яких виростають маленькі рослинки, які падають на землю і відразу укорінються. Цвіте рослина ліловими квітками, що спадають. Також можна зустріти за назвою - Бріофілум Дегремона (Bryophyllum daigremontianum).

Каланхоє Мангіні (Kalanchoe manginii). Стебла тонкі, довжиною близько 30 см, з віком провисають. Листя темно-зелене, соковите, овальне, край рівний, на верхівці злегка хвилясте. Квітки червоні, у суцвітті утворюються виводкові бруньки. Також зустрічається за назвою - Бріофілум Мангіні (Bryophyllum manginii).

Каланхоє мармурове (Kalanchoe marmorata) - напівчагарник висотою до 50 см, листя протилежно-яйцевидне, довжиною 8-12 см, по краях виїмчасто-зубчасті, зелені, згодом сіруваті по обидва боки, у великих коричневих плямах. Квітки білі, довжиною 6 см. Також зустрічається за назвою – Каланхоє крупноквіткове (Kalanchoe grandiflora).

Каланхоє мітлоквіткове (Kalanchoe thyrsiflora) – рослина з густим листям висотою до 60 см. Листя витягнуті, закруглені, довжиною до 15 см, зелене червоніє по краю. Квітки дрібні, жовті, зібрані в мітловидні суцвіття.

Каланхоє пір'ясте (Kalanchoe pinnata) - велика рослина, що досягає висоти 1м. Стебло міцне, прямостояче. Листя супротивне, м'ясисте, просте і розділене на 3-5 частини.

По декоративності каланхоє помітно поступаються багатьом кімнатним рослинам. Вони приваблюють квіткарів незвичайністю свого вигляду і розвитку. Деякі гібриди ампельного типу цвітуть гронами звисаючих подібних на дзвіночки блідо-жовтогарячих квіток. Ці рослини ідеально

виглядають у підвісних кошиках. Безліч сортів каланхоє, найрізноманітніших по зовнішньому вигляду і розмірам, не вимагають особливого догляду: вони легко переносять сухе повітря, пристосовані до широкого діапазону температур. Все це робить каланхоє чи не найпоширенішим серед домашніх рослин.