Догляд за нефролепісом

Місце розташування: любить світле приміщення, але не пряме сонячне освітлення, найкраще їх розміщати на західних або східних вікнах, хоча він розвивається непогано і на підвіконні північної експозиції.

Температура: оптимальна температура влітку - 20-22°C, зимовий мінімум - 13-15°C. Оберігайте папороть від протягів.

Полив: важливою складовою у розвитку нефролепіса є полив. Вода для поливу папороті повинна бути м'яка, без вмісту вапняку. Можна використовувати для поливу дощову воду. Влітку поливають рясно, ефективне занурення горщика у воду на 20 хвилин, після чого зайву воду з піддона зливають. Взимку поливають рідше, але не допускають пересихання земляної грудки.

Вологість повітря: сухість повітря шкідлива для папоротей. Тому вологість навколо квітки повинна бути підвищеною, особливо влітку. Обприскувати нефролепіс потрібно 1-2 рази в день - це збільшить вологість повітря, допоможе утримувати рослину в чистоті. Також горщик можна поставити на піддон з вологим мохами або гравієм, але так щоб вода не торкалася горщика.

Підгодівля: із квітня по вересень підгодовують нефролепіс кожні 10 днів рідким мінеральним добривом чергуючи з органічним. В осінньо-зимовий період підгодівлі припиняють.

Пересадження: пересаджувати нефролепіс краще щорічно, у не занадто великий посуд. До субстрату невимогливий, але краще дати йому живильну і пухку суміш. Підійде субстрат з торфу, перегною і листової землі в рівних пропорціях. Можна додати 1 столову ложку суперфосфату на кожні 3 л суміші.

Розмноження: найчастіше розмножують папороть-нефролепіс поділом куща, пагонами і нащадками. Спорами можна розмножувати вид, але не різновиди. При розмноженні пагонами, біля старої рослини ставлять невеликий горщик із земляною сумішшю і у ньому присипають верхівку пагона, котрий потрібно розмножити. У новому горщику незабаром утворюється коріння і молоденькі ваї. Як тільки розгорнуться 3-4 ваї, молодий нефролепіс готовий до самостійного життя, і його відокремлюють від материнської рослини.

Шкідники: ушкоджується щитівками, і при занадто сухому повітрі можлива поява павутинного кліща. Щитівку збирають руками, потім дезінфікують насиджені шкідниками місця ваткою, змоченої в спирті. Борошнистий червець боїться Актеліка, Фітоверма і води - частіше обливайте папороть водою з душу.

Можливі труднощі при вирощуванні нефролепіса:

Низька вологість повітря в приміщенні приводить до засихання кінчиків вай, а також їх опаданню. Сухе повітря сприяє зараженню павутинним кліщем.

Нефролепіс боїться яскравого сонця - на листках можуть бути опіки.

При поганому, але не частому поливі листки нефролепіса в'януть.

Бліде забарвлення листків, поганий ріст рослини свідчать про недолік живильних речовин.

Не застосовуйте препаратів для додання листкам глянцю.

Ноліна (Бокарнея), пляшкова пальма, кінський хвіст

Рід Ноліна (Nolina) поєднує близько 30 видів суккулентных рослин сімейства агавовых. У різних джерелах згадується як сімейство драценових. Ареал – територія південних штатів США ( найчастіше Техас) і північні провінції Мексики. Уперше рід був описаний в 1803 г. французом Андре Мішо і названий на честь французького садівника П. Ноліна . Обсяг цього роду виріс після того, як до нього було включено два види роду Бокарнея: бокарнея відігнута і бокарнея стисла. У них було недостатньо характерних ознак для того, щоб виділяти їх як окремий рід, тому краще розглядати зазначену групу рослин як підрід у межах роду Ноліна .

Ноліни (Бокарнеї) пристосовані до проживання на посушливих відкритих просторах кам'янистих напівпустельних рівнин. Ці рослини здатні прекрасно переживати тривалі безводні періоди, задовольняючи себе лише вологою, що зберігається в розширеній (пляшковому) основі їх стебла. Фактура коркової кори рослини схожа на стару зморшкувату шкіру слона і не пропускає вологу. Не випадково одна з місцевих назв бокарнеї і ноліни – «слоняча нога». Економія вологи в ноліни відбувається також завдяки листкам, які майже не випаровують воду. Вони довгі, тверді, нагадують листя осоки. Таким листком можна порізатися. Листя зібрані в пучок і є головною прикрасою рослини. Одне з місцевих назв – «пальма – кінський хвіст». Ця листва так міцна, що в Мексиці місцеве населення використовує їх для плетива кошиків і капелюхів-сомбреро. Цвітіння ноліни (бокарнеї) у кімнатних умовах починається дуже рідко, причому цвітуть тільки старі екземпляри, що вже розрослись. У видів з короткими стеблами над шапкою листків високо нагору піднімаються великі суцвіття-віники. У великих видів розкішні плюмажі суцвіття звисають униз густими гронами, вони складаються з малесеньких ароматних квітів.

Найчастіше в продаж надходить бокарнея відігнута, інші види можна зустріти в оранжереях.

Бокарнея відігнута (Beaucarnea recurvata) у довідковій літературі іноді фігурує як Ноліна відігнута (Nolina recurvata). У природі досягає розмірів потужного дерева висотою 6-8 м, у культурі не вище 1,5м. Деревоподібне прямостояче стебло, слабко розгалужене, звичайно товщає донизу і має типову «пляшкову» форму. На вершині стебла формуються густі розетки шкірястих темно-зеленого листя. Листяний покрів стрічкоподібний, що звисає, довжиною 1 м і шириною 1-2 см., звита. Улітку в дорослих рослин з листової розетки виростає суцвіття з безліччю кремових, з рожевим відтінком квіток. У домашніх умовах не цвіте. Батьківщина – південно-західні території США.

Бокарнея стисла (Beaucarnea stricta) – вид надзвичайно схожий на B. recurvata. Природний ареал – території центральної частини Мексики. Як і бокарнею відігнуту її називають «пляшковою пальмою» або «пальмою – кінський хвіст». Витримує холоди до -5°C. У довідниках іноді фігурує як Ноліна стисла (Nolina stricta).

Ноліна длиннолистная (Nolina longifolia) – потужна рослина з товстої пробковидною корою, яка в старих екземплярів покрита глибокими тріщинами. У природі рослина зазвичай досягає у висоту кілька метрів. Старі засохлі листи утворюють пишну «спідницю», що прикриває нижню частину стовбура. Вид повсюдно зустрічається на території Мексики. Синонімічна назва Бокарнея довголиста (Beaucarnea longifolia).

Ноліна Ліндемейра (Nolina lindheimeriana) – низькоросла ноліна. Інша синонімічна назва – Бокарнея Ліндемейра (Beaucarnea lindheimeriana). Одна з місцевих назв – «диявольський шнурок», рослина одержала завдяки міцній сухій листві, у яких легко плутається нога. Стовбур практично не виражений.

Ноліна матапская (Nolina matapensis) – не найвища з нолін, висота рослини в природніх умовах рідко перевищує 1,8 м. Старі засохлі листки зазвичай відразу не обпадають, утворюючи «спідницю». Народна назва рослини – «берграсове дерево». У довідниках іноді зустрічається як Бокарнея матапская (Beaucarnea matapensis).

Ноліна Нельсона (Nolina nelsoni). Розповсюджена народна назва – «блакитна берграська трава». Стовбур у молодих рослин майже не виражений. Висота рослини в природі може досягати декількох метрів. Синонімічна назва Бокарнея Нельсона (Beaucarnea nelsoni).