Догляд за азалією

Місце розташування: азалії вимагають узимку світлого приміщення, а влітку - відкритого повітря. Від прямих сонячних променів необхідно притіняти. Вирощувати рекомендується на південних, південно-західних і південно-східних вікнах.

Температура: азалії не переносять високої температури, утримують їх у прохолодних умовах, оптимальна температура 14-17°C. Узимку добре себе почуває навіть при більш низьких температурах(8-10°C).

Полив: найбільш небезпечним для азалії є пересушування землі. Поливати треба рясно, для цього кілька разів у тиждень горщик поміщають у ємність із водою до повного насичення, зайву воду злити з піддона. Воду використовувати невапняну, вистояну протягом доби. При недостатньому поливі листки обпадають.

Вологість повітря: у весняний і літній періоди азалію необхідно часто обприскувати, уникаючи попадання води на квітки. Горщик поставити на піддон з вологим гравієм.

Підгодівля: з кінця лютого по першу декаду серпня азалію варто підгодовувати розчином мінеральних добрив через кожні 15 днів. У період бутонізації бажано дворазово підгодувати рослину розчином суперфосфату (з розрахунку 15 г на 10 л води).

Пересадження: молоді рослини необхідно пересаджувати щорічно, а більш старі – через кожні 2-3 роки в спеціальні низькі і широкі горщики. Вирощувати азалію треба у хвойній або торф'яній землі.

Догляд після закінчення цвітіння: переносять у прохолодне приміщення, продовжують поливати. З настанням тепла азалію виносять на балкон, веранду, у сад. Ранньою осінню переносять у прохолодне приміщення. Коли квітки розпустяться, переносять на постійне місце.

Розмноження: азалія розмножується насіннями й стеблевими черешками, а насіннями вкрай рідко. Насіння дуже дрібне і вирощувати з нього сіянці справа клопітка.

Алоє –

відома кімнатна рослина, в усьому світі славиться своїми чудодійними лікувальними властивостями. Назва походить від арабського слова «alloeh», - що означає гірку рослину. Рід Алоє (Червоне) належить до родини асфоділових (іноді відносять до лілій) і поєднує близько 300 видів сукулентних рослин, розповсюджених у степах і саванах Африки, а також на острові Мадагаскар і Аравійському півострові.

По зовнішньому вигляді алое дуже різноманітні: в основному це багаторічні трави, але є деревоподібні, чагарникові форми і навіть ліана; зустрічаються як гігантські, так і мініатюрні види. Листки соковиті, товсті, витягнуті, в основному безчерешкові, з м'якими шипами по краях. Деякі види алоє, які не утворюють стебла, дуже нагадують хавортію. На батьківщині алоє цвітуть щорічно. З пазух утворюється квітконіс (довжиною до 80 см), на кінці якого червоні, жовтогарячі, жовті іноді білі квітки, зібрані в кістевидні або колосовидні суцвіття. У кімнатній культурі цвітуть надзвичайно рідко. Тривалість життя від 5 до 20 років у горщику.

Цілющі властивості алоє відомі з найдавніших часів і широко використовувалися єгиптянами, греками, римлянами тисячу років тому. Особливо лікувальними властивостями володіє сік алоє вери і «столітника», його застосовують при лікуванні опіків, гнійних ран і деяких інших захворювань шкіри. На рани, що гояться, накладають свіжі листя алоє зі знятою шкірочкою. Препарати зі згущеного соку (сабур) мають жовчогінну, проносну дію, поліпшують апетит і травлення, мають протимікробну і протизапальну дію. Свіжий сік алоє використовують при хронічних гастритах, при запаленні ясен.

Своїми лікувальними властивостями алоє зобов'язаний алантоїну, що втримується в його листях. Крім алантоїна, алоє містить натуральні антиоксиданти у формі вітамінів комплексу B, вітамінів C і E, а також бета-каротин, що в організмі перетворюється у вітамін A. Всі ці живильні речовини дуже важливі для здоров'я шкіри. На основі соку алоє існує багато лікарських препаратів, а також кремів, гелів, шампунів, бальзамів, які знайшли своє застосування в косметиці.

З агальнозміцнювальна настойка з листя алоє: 0,5 склянки здрібнених листків змішати з 0,75 склянки меду і настоювати в темному місці 3 дні. Потім додати до суміші 3 склянки червоного вина і настояти в темному місці протягом доби. Приймати настойку по 1 ст. л. два-три рази в день перед їжею. Обережно! Препарати алоє варто застосовувати, тільки порадившись із лікарем! Лікувальними властивостями володіє тільки Алоє вера (Aloe vera) і Алоє деревоподібне (Aloe arborescens).

Алоє деревоподібне (Aloe arborescens) – найпоширеніший вид алоє, широко відоме як лікарська рослина за назвою «столітник», листки якого застосовують при лікуванні порізів, запалень і деяких шлункових захворювань. Як лікувальний засіб його почали вживати ще далеко в минулому. Він представляє собою гіллястий чагарник, дає численні бічні пагони і добре розростається у висоту і ширину. Листки вузькі, соковиті, чергові, до 20-30 см довжиною, із шипами по краях. Росте дуже швидко, досягаючи висоти 30-100 см (у природі до 3 м).

Алоє вера (Aloe vera) -єдиний вид, що у дикому вигляді розповсюджений на Середземномор'ї. Кустовидний сукулент із безліччю пагонів і укороченим стеблом, що утворює густі групи розеток з листків. Листки соковиті, ланцетні, до 50 см довжиною, злегка рифлені, сіро-зелені, по краях зубчасті. Cиноніми: Алоє барбаденське (Aloe barbadensis), Алоє індійське (A. indica Royle). Сік алоє вери використовується в незліченній кількості косметичних препаратів і засобів для догляду за волоссям.

А лоє строкате (Aloe variegata) – невеликого розміру рослина висотою до 30 см, з дуже коротким стеблом. Листки зібрані в прикореневу розетку, розташовуються трьома щільними, спірально закрученими рядами. Вони мають трикутно-ланцетну форму, неправильної форми поперечні білі смуги, з дрібними м'якими шипами по краях (іноді без них).

Алоє остисте (Aloe aristata) – листки утворюють прикореневу розетку близько 20 см у діаметрі. Вони широко ланцетні, з білою зубчастою облямівкою по краю. Нижня поверхня листків покрита білуватими м'якими шипами. Даний вид часто плутають із хавортією.

А лоє премиле або гарне (Aloe bellatula) – короткостебельна рослина з розеткою вузьких темно-зелених листків довжиною 10-13 см, шириною 9-10 мм, покритих по обидва боки маленькими бородавками і білими плямами. Край листка із дрібними шипами. Квітконіс висотою до 60 см з квітками коралово-червоного кольору.

А лоє застрашливе або жахливе (Aloe ferox) – потужна рослина з одиночним стеблом, у природі досягає 2м у висоту, у горщику виростає до 45 см. Товсті м'ясисті листки із червонясто-коричневими шипами по всій поверхні, які роблять її бородавчастою. Доросла рослина утворює розгалужене колосовидне суцвіття із червоних квіток.