1. Витоки та основні засади Просвітництва

Батьківщиною Просвітництва вважається Англія. Свого розвитку Просвітництво досягає в середині XVIII ст. уже на французькому грунті. Завершенням Просвітництва стала Французька буржуазна революція, на знаменах якої були написані його гасла: свобода, рівність, братерство. Крім Англії і Франції, одним з головних осередків Просвітництва була Німеччина.

У XVII ст. в Західній Європі почався загальний прогрес знань. Наукові знання, які раніше були надбанням вузького кола вчених, стали поширюватись на всі суспільні верстви. Цей період ознаменувався науковою революцією, відкриттям у галузі природничих наук, технічними винаходами. Наприкінці XVI – у першій половині XVII ст. було винайдено телескоп, мікроскоп, ртутні термометри.

У країнах Західної Європи почали поширюватися перші товариства вчених. У 1575 р. іспанський король Філіп ІІ заснував у Мадриді академію математичних наук.

Просвітителі проголосили культ розуму і природи. Вони були переконані в тому, що у світі все можна пояснити розумом, що розвиток розуму і, насамперед, прогрес науки і просвітництво народу, зможуть вирішальним чином вплинути на всі сторони життя суспільства. Людина розумілась як tabula rasa (чиста дошка), на яку можна записати все розумне. Просвітителі вірили в людину, її розум і високе покликання. Головний шлях до прогресу вони вбачали в поширенні освіти, вихованні та самовихованні. На їх думку, зло у світі існує через неосвіченість людей, помилки розуму. Коли їм пояснити, що таке добро, - все буде гаразд.

Просвітителі походили з різних соціальних прошарків, класів і станів: аристократії, дворян, духовенства, службовців. Але їх об’єднала вимога рівності, оцінки людини за її особистими заслугами. Просвітницька ідеологія мала антикріпосницький, антифеодальний, антирелігійний характер.

Термін ,,просвітництво” увів німецький філософ Іммануїл Кант. На завершенні Просвітництва, у 1784 р., він пише невелику статтю ,,Що таке Просвітництво?” Канту належить знаменита фраза: ,,Праця – кращий спосіб насолоди життям”.

У XVII ст. з ідеями Просвітництва виступили філософи Б. Спіноза в Нідерландах, Т. Гоббс і Д. Локк в Англії. До невід’ємних прав людини Локк відносив три основні права: на життя, свободу, власність.

2. Ідеї Вольтера, Дідро, Руссо, Гердера

Франція у XVIII ст. стала гегемоном духовного життя Європи. Найвидатнішим діячем французького Просвітництва був Франсуа Марі Аруе, відомий під псевдонімом Вольтер. Тому все XVIII ст. називали ,,століттям Вольтера”. Йому не було рівних у викритті недоліків, вад феодального суспільства, в зруйнуванні і подоланні всякого роду забобонів. Вольтер залишив після себе колосальну як за обсягом (понад 70 томів творів), так і за широтою жанрової палітри творчу спадщину. Йому належить фраза: ,,Всі жанри гарні, крім нудного”.

Одним з найглибших і гостросатиричних творів Вольтера є повість ,,Кандід, або Оптиміст”, в якій розповідається про казкову країну Ельдорадо. У вислові ,,Треба доглядати свій сад”, яким закінчується повість Вольтера, вся життєва мудрість, смисл і призначення людського життя.

Гостре перо Вольтера здобуло йому всесвітню славу, його боялись навіть королі. Недаремно самого Вольтера сучасники називали ,,некоронованим королем Європи”, ,,королем філософії ”.

До найвидатніших діячів французького Просвітництва належав Лені Дідро. Він – головний редактор знаменитої 35-томної ,,Енциклопедії або тлумачного словника наук, мистецтв і ремесел” (1751-1780), яка здобула всесвітню славу. Дідро зумів залучити до співробітництва багатьох видатних учених і філософів, блискучу плеяду публіцистів: Вольтера, Монтеск’є, Руссо, Буффона та ін.

Представником французького Просвітництва був Жан Жак Руссо.

Поруч з Вольтером ,,патріархом” французького Просвітництва називають письменника, філософа Шарля Луї Монтеск’є, якому належить вислів: ,,Кожний народ має той уряд, який заслуговує”.

Друга половина XVIII ст. стала добою пробудження інтересу до історії. Відомим істориком був німець Йоганн Гердер. Історичний прогрес людства Гердер пов’язував з розвитком культури, до якої відносив мову, мистецтво, науку, релігію, звичаї та традиції.

Вражаюче звучать написані в 1769 р. слова Гердера про Україну: «Україна стане колись новою Елладою. Прекрасне підсоння цієї країни, весела вдача народу, його музичний хист, плодовита земля колись прокинеться і подібно, як з багатьох племен, якими колись були греки, постане велика культурна нація. Її межі простягнуться до Чорного моря, а звідтіля – ген у широкий світ».

Цікаве висловлювання залишив Гердер про мову: «Чи має нація щось дорожче, ніж мова її батьків? У мові втілені всі її думки, її традиції, її історія, релігія, основа її життя, все її серце і душа. Позбавити народ мови – значить позбавити його єдиного вічного добра”.