- •Передмова
- •1. Визначення терміну культури та її наукового поняття. Становлення науки культурології
- •2. Структура культури. Функції культури
- •3. Рівні й форми культури
- •3 Форми культури:
- •Питання до самоконтролю
- •1. Загальна характеристика первісної епохи та її періодизація
- •Кам'яна доба
- •Мідна доба
- •Доба бронзи
- •2. Духовне життя людини первісної доби
- •Типи релігійних вірувань
- •3. Мистецтво первісного суспільства
- •Риси образотворчого мистецтва:
- •Питання до самоконтролю
- •1. Культура держав Стародавньої Месопотамії
- •Вавилонська культура
- •2. Культура Стародавнього Єгипту
- •Культура Стародавнього Китаю ( 2-ге тис. До н.Е.)
- •2. Культура Стародавньої Індії (3-2 ст. До н.Е.)
- •Досягнення староіндійської культури:
- •Література
- •Питання до самоконтролю
- •1. Місце античності в історії світової культури
- •2. Особливості античної культури
- •3. Крито - микенська цивілізація. «Грецька міфологія»
- •Гомерівський період
- •Пантеон богів:
- •4. Наука, література і мистецтво в Стародавній Греції
- •«Філософська тріада античності»
- •Медицина
- •Мистецтво
- •Комедія
- •Архітектура
- •5. Стародавні Олімпійські ігри
- •Питання до самоконтролю
- •1. Культура раннього Риму
- •2. Культура Риму часів аристократичної республіки
- •3. Культура епохи імперії
- •4. Вплив грецької культури на римську
- •Питання до самоконтролю
- •1. Особливості середньовічної культури
- •2. Значення християнства для розвитку європейської культури
- •3. Розвиток освіти і науки
- •4. Література середньовіччя
- •5. Художні стилі
- •Питання до самоконтролю
- •Візантія в історії світової культури
- •3 Етапи розвитку:
- •Ранньовізантійська культура
- •Класична Візантійська культура
- •Будівництво
- •Культура пізньої Візантії
- •Питання до самоконтролю
- •1. Історичні передумови становлення культури Відродження. Загальна характеристика епохи Відродження
- •2. Гуманізм як ідеологія Відродження
- •3. Видатні представники епохи Відродження
- •4. Реформація та її культурно – історичне значення
- •Питання до самоконтролю
- •1. Витоки та основні засади Просвітництва
- •2. Ідеї Вольтера, Дідро, Руссо, Гердера
- •3. Особливості розвитку мистецтва доби Просвітництва
- •4. Зростання ролі літератури в житті суспільства
- •Питання до самоконтролю
- •1. Розвиток науки й техніки
- •2. Основні художні течії хіх століття
- •Культура хх століття
- •4. Масова культура
- •Питання до самоконтролю
- •Трипільська культура
- •Особливості кіммерійсько – скіфо - сарматського культурного симбіозу
- •2. Ранні форми культури на східнослов’янських землях
- •Черняхівська культура
- •3.Культура стародавніх слов’ян
- •Питання до самоконтролю
- •1. Київська Русь - якісно новий етап у розвитку слов'янської культури
- •Християнізація - рушій нового культурного процессу
- •3. Архітектура, живопис, прикладне мистецтво, музика Архітектура
- •4. Література, літописання, писемність та освіта, фольклор Література
- •Питання до самоконтролю
- •1. Суспільно-політичні та історичні обставини розвитку української культури
- •2. Розвиток освіти і наукових знань
- •3. Братські школи
- •4. Меценатство
- •5. Полемічна література
- •6. Книгодрукування
- •Питання до самоконтролю
- •Рекомендована література Базова
- •Допоміжна
3. Братські школи
Національно-культурному піднесенню України кінця ХVІ – поч. ХVІІ ст. сприяла діяльність братств. Братства – це національно-релігійні та громадсько-культурні організації. Братства відстоювали права українського народу, стали на захист його віри, насаджували освіту, організовували й підтримували школи, готували письменників, учителів, оберігали пам’ятники історії, цінні книги, допомагали бідним, удовам, сиротам, старим. Братства існували на членські внески братчиків і міщан. У братствах виявилась національна свідомість українського народу.
Одним з перших і найбільше організованих братств було Львівське братство (1585 р.). Воно виступило засновником Львівської братської школи, відкритої наприкінці 1585 р. Статут цієї школи «порядок шкільний» був покладений в основу діяльності всіх братських шкіл. Братські школи були загальнодоступними, в них навчалися на кошти братств сироти, вбогі діти. Братські школи діяли в багатьох містах України: Луцьку, Галичині, Рогатині, Стрию, Перемишлі, Кременці та інших містах.
У першій третині ХVІІ ст. культурний центр України відновлюється Київ. У 1615 р. на кошти шляхтянки з Луцька Галшки Гулевичівни було засноване на Подолі Київське братство, яке об’єднало кращих представників української шляхти. Найбільшою заслугою Київського братства було заснування 1615 р. Київської братської школи.
4. Меценатство
У цей період на перший план суспільного життя виходить козацька верства, яка здійснила гуманістичний для свого часу акт – поставила зброю на охорону культури та освіти. Гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний разом з усім 20-тисячним Військом Запорізьким записався у 1620 р. до Київського братства. Він підтримав братство матеріально, брав участь у створенні його школи. За 5 днів до своєї смерті 1622 р. П. Сагайдачний склав тестамент – заповіт. В ньому він заповідав своє майно на освітньо-наукові, релігійно-церковні та благодійні цілі. Цьому легендарному отаманові український народ присвятив пісню «Ой, на горі та женці жнуть».
Видатний культурний діяч України ХVII ст. Петро Могила був обраний архімандритом Києво-Печерської лаври. П. Могила активно боровся з уніатством. У польського короля він добився визнання легалізації православної церкви в Україні. У 1629 р. для української церкви він склав «Літургіон або Служебник».
П. Могила стояв біля джерел вищої освіти України. За участю П. Могили 1 вересня 1632 р. відбулося об’єднання Лаврської з Київською братською школою і створено Київський колегіум, який дістав назву Києво-Могилянського. Від цього часу бере початок свого існування перший і тривалий час єдиний вищий навчальний заклад у східних слов’ян, гордість і слава України, знаменита Києво-Могилянська академія.
Академія прилучила українську еліту, а через неї і весь народ, до надбань світової цивілізації та культури, створеної людством упродовж його історії. Діяльність П. Могили охопила всі сторони церковного та культурного життя. Тому той період історії України по праву можна назвати Могилянською добою.