4. Література, літописання, писемність та освіта, фольклор Література

Київська Русь мала літературу. Літературною мовою на Русі стала церковно-слов'янська мова. Давньоруська література поділялася на перекладну та оригінальну. До перекладної літератури відноситься література, що перекладається з інших мов. Основні теми - княжі суперечки, боротьба з кочівниками, прийняття християнства. Від ХІ-ХІІ ст. дійшло понад 80 книг.

Одним з перших був переклад Євангеліє, так зване „Остромирове Євангеліє" 1056 -1057 рр. - найдавніша точно датована книга, що збереглася до наших днів. Написана на найкращому пергаменті, оздоблена орнаментами та мініатюрами. Це найвизначніший твір світової культури, виконаний на замовлення новгородського посадника Остромира, дияконом Григорієм.

Жанр повчальної літератури представляють Ізборники Святослава (1073 р., 1076 р.) - укладені для князя Святослава. Мають енциклопедичний характер. Перша давньоруська енциклопедія. Складаються із виписок з біблійних книг і творів візантійських богословів.

„Слово про закон і благодать" (1037 р.) - перший давньоруський релігійно-філософський твір, написаний митрополитом Іларіоном. Славить християн, створив образ ідеального князя. Термін „Закон" означав Старий завіт, а під "благодаттю" розуміли Новий завіт.

Виникала історична література, зокрема жанр літописання (XI ст.). Літописи як жанр не були відомі ніякій іншій тогочасній літературі. „Повість минулих літ" (1113 р.) Нестора Літописця - видатна історико-літературна пам'ятка. Мова йде про започаткування християнства апостолом Андрієм Первозванним, перекази про заснування Києва, про смерть Олега, помсту Ольги древлянам за Ігоря. Заслуга автора в тому, що він зробив спробу визначити місце Київської Русі в загальному історичному процесі.

Видатною пам'яткою юридичної літератури була „Руська правда" - збірник законів, складений у ХІ-ХІІІ ст. Це перший юридичний кодекс. Оригінал не зберігся. Відображене право українців, яке відрізнялось лагідністю покарань, не передбачалось смертної кари. Не було і тілесних покарань. Лягла в основу Литовського статуту і законодавства гетьманської держави.

„Повчання дітям" ( 1117 р.) - пам'ятка, укладена Володимиром Мономахом. Даються настанови як мудро правити і судити. Це своєрідний заповіт.

„Слово о полку Ігоревім" (1187 р.), створене невідомим автором. Це шедевр, найвидатніша пам'ятка давньоруської культури. Знайшов твір в кінці ХVIII ст. граф Мусін-Пушкін у Росії, де і видав у 1800 р. У ньому розповідається про невдалий похід проти половців у 1185 р. новгород-сіверського князя Ігоря. Твір відображає історичну дійсність у Русі у художній формі. Ідея твору - об'єднання всіх сил Київської Русі для боротьби з ворогами. Образ Ярославни — один із найпоетичніших жіночих образів світового письменства. Цей твір не має аналогів у візантійській та європейській літературі.

Отже, характерною рисою давньоруської літератури є національне, патріотичне спрямування, поєднані із загальнолюдськими цінностями. Одним з нових видів літератури на Русі були житія святих (агіографія). У них розповідалось про життя мучеників, аскетів, церковних і державних діячів, оголошених церквою святими: Іоанна Златоуста, князів Бориса і Гліба, Антонія Печерського.

Визначним твором агіографічної літератури є „Києво-Печерський патерик". Він складений в 1215 - 1230 рр. ченцями Києво-Печерського монастиря і містить багато літературних творів. До збірника ввійшли житія святих, повчання, різні оповідання, легенди. Серед тих, кого прославляв „Патерик", був монах монастиря Агапіт - перший відомий руський лікар.

Розвиток літератури неможливий без піднесення та поширення освіти, книжності і збирання бібліотек. Київська Русь ще на початку II тисячоліття була краєм небувало високої за тих часів письменності (приблизно 2 проценти письменних).

Київську Русь називали „книжною країною". Тут книгу любили і цінували, вважали її „восьмим чудом світу".

Літопис 1037 р. згадує про бібліотеку або книгосховище в Софїї Київській. Історики вважають, що це була перша відома на Русі бібліотека і книги в ній належали особисто Ярославу Мудрому. Досі не пощастило знайти Ярославову книгозбірню.

Крім книгосховища при Софійському соборі дещо пізніше виникла бібліотека при Києво-Печерському монастирі.

На Русі існувала багата усна народна творчість - пісні, приказки, казки, байки, загадки, заклинання. До X ст. відноситься виникнення нового епічного жанру - героїчного билинного епосу. Билини - це усні поетичні твори про минуле. Улюбленими героями билин були воїни-богатирі Ілля Муромець, Добриня Микитич, Альоша Попович, Кирило Кожум'яка.