27. Нормування розмірів санітарно-захисиої зони.
Санітарно–захисні зони (СЗЗ) – це ділянки землі навколо об'єктів господарської діяльності, що відокремлюють їх від житлових масивів з метою зменшення шкідливих впливів цих об'єктів на здоров'я людини. Для промислових підприємств СЗЗ розташовують з підвітряного боку і засаджують деревами та чагарниками, що мають бактерицидні властивості.
Згідно з санітарними нормами проектування промислових підприємств, виділяють п'ять класів промислових об'єктів завширшки від 50 до 3000 м з урахуванням ступеня забруднення поблизу виробництва. В табл. 2.4.3. наведені розміри СЗЗ залежно від класу промислового об'єкту.
Таблиця 2.4.3
Розміри санітарко – захисних зон
Відстань від джерела викидів до зовнішніх меж СЗЗ за напрямком румбів з урахуванням;розй вітрів визначається за формулою:
L = L0 * P / P0,
де: L – розрахункова відстань від джерела викидів до межі СЗЗ, м; L0 –нормативний розмір СЗЗ, м; Р – середньорічна повторюваність напрямку вітру румба, що розглядається, %; Р0 – повторюваність вітру одного румба при круговій розі вітрів, % .
Межі СЗЗ вздовж траси ліній електропередач (ЛЕП) у населеній місцевості наведеній в табл. 2.4.4.
Таблиця 2.4.4
Межі СЗЗ вздовж траси ЛЕП
Примітка: значення наведені в дужках, як виняток для сільської місцевості.
28. Нормування шумових та вібраційних забруднень.
Шум – одна з форм фізичного (хвильового) забруднення навколишнього середовища.
Шум – це всі неприємні та небажані звуки чи їх І сукупність, які заважають нормально працювати, сприймати інформаційні звукові сигнали, відпочивати.
Захист людини від шкідливого впливу шуму є однією з найважливіших соціально–економічних проблем сучасності, від вирішення якої залежить здоров'я працівників підприємств, установ, організацій, мешканців промислових центрів, міст тощо. Основною метою боротьби з шумом є його повне усунення, а за неможливості цього – зниження інтенсивності шуму до допустимих меж, які визначені відповідними нормами. Нормування шумових та вібраційних забруднень довкілля регламентується нормативними документами: ДСТУ 2867, ГОСТ 12.1.003, ГОСТ 12.1.012, ДСН 3.3.6.037, ДСН 3.3.6.039, ДНАОП 0.003–3.14, що розробляють ГДШХ–гранично допустимих рівнів шумових характеристик та санітарні норми показників вібраційного навантаження.
Види шумів: постійний, непостійний, коливний, переривчастий, повітряний, структурний, імпульсний.
Одиницею вимірювання шуму є Бел – відношення діючого значення звукового тиску до мінімального значення, яке сприймається вухом людини. На практиці використовується десята частина цієї фізичної одиниці – децибел (ДБ)
Джерела шумів: всі види транспорту, промислові об'єкти, гучно мовні пристрої, ліфти, телевізори, радіоприймачі, музичні інструменти, юрби людей і окремі особи.
Інтенсивність шуму різних джерел шумів, дБ:
зимовий ліс за тихої погоди 0
шепіт, шелест листя 20
сільська місцевість 30
читальня 40
машбюро 65
салон автомобіля 70
відбійний молоток 90
важкий самоскид 100
концерт поп–музики 110
блискавка 130
реактивний літак на віддалі 25 м 140
старт космічної ракети 100
♦ Нормування впливів шуму. Нормування шуму здійснюється за санітарними й технічними нормами.
• Санітарне нормування шуму. Санітарні норми встановлюють максимально допустимі значення (рівні) інтенсивності шуму з метою захисту людей від його шкідливого впливу. В основу санітарно–гігієнічного нормування шуму закладено запобігання виникненню функціональних розладів або захворювань, надмірного стомлення і зниження працездатності як при короткочасних, так і повторній дії несприятливих чинників виробничого середовища. Допустимі рівні шуму на робочих місцях, у виробничих приміщеннях і території підприємства регламентуються Державними санітарними нормами ДСН3.3.6.037, витяг з яких наведено в таблиці 2.5.1.
Таблиця 2.5.1.
Рекомендовані діапазони шуму для приміщень різного функціонального призначення
• Технічне нормування встановлює граничні значення характеристик шуму для різних типів обладнання з урахуванням технічних можливостей. Отже, якщо санітарні норми визначають необхідні величини зниження шуму для здоров'я, то технічні норми встановлюють граничні норми шуму для окремих видів машин і механізмів.
Основною шумовою характеристикою машини є рівні її звукової потужності в октавних смугах з середньо геометричними частотами 63 – 8000 Гц, на основі яких машини порівнюються за шумовими властивостями. Значення гранично допустимих рівнів шумових характеристик (ГДШХ) машин встановлюється з урахуванням вимог забезпечення на робочих місцях допустимих рівнів шуму у відповідності з головним призначенням машини і вимогами розділу 2 ГОСТ 12.1.003.
Значення ГДШХ (Lwi ), яка встановлюється в октавних смугах частот рівнів звукового тиску, визначається для кожної октавної смуги за формулою:
де Lgi – гранично допустимий рівень звукового тиску в октаві, рівень звуку або еквівалентний рівень звуку на робочих місцях за ГОСТ 12.1.003 або в місцях знаходження людини згідно з відповідними нормативами, дБ (дБ) див. табл. 2.5.2; Sn – площа вимірювальної поверхні, яка знаходиться на відстані 1 м від зовнішнього контуру машини, м2; S0 = 1м2; L – поправка на групове встановлення машин в типових умовах експлуатації.
Таблиця 2.5.2.
Допустимі рівні звукового тиску в октавних смугах частот на робочих місцях у виробничих приміщеннях
Значення поправки L приймається 10; 6 і 3 дБ для машин з габаритними Рг розмірами відповідно до 1,5; 3,5, і 5 м. Для одиночного встановлення машин з габаритними розмірами понад 5 м – 0 дБ. Якщо фактичні значення октавних рівнів звукового тиску на робочих місцях за типових умов експлуатації машин менші за встановлені стандартом, то вони підставляються у формулу як Lgi. Площу вимірювальної поверхні полу сфери визначають за формулою:
де R – відстань від робочого місця до центру проекції машини, м.
Приклад. Потрібно визначити ГДШХ машин, порівняти з допустимими рівнями звукового тиску на робочих місцях і зробити відповідні висновки. Дані для виконання розрахункової роботи наведені в табл. 2.5.2. Клас машин можуть становити токарні, фрезерні, стругальні, заточні верстати, конвеєри, компресори та інші обладнання.
Розв'язок:
1. Вибираємо рівні звукового тиску для відповідних середньо геометричних частот з таблиці 2.5.2. Вони будуть відповідати гранично допустимим рівням звукового тиску Lgi.
2. Визначаємо площу вимірювальної поверхні:
Sn = 2*2.22 = 30.39, м2.
Поправку на групове встановлення машин вибираємо за умов габаритних розмірів машин. В нашому випадку L = 3 дБ.
3. Визначаємо ГДШХ, наприклад, для фрезерного верстата в октавних смугах частот:
Висновок: зі збільшенням середньої геометричної частоти рівень звукового тиску зменшується.
♦ Нормування вібраційного навантаження. Основними нормативними документами стосовно вібрації є ГОСТ 12.1.012 та ДСН 3.3.6.039.
Вібрація – це механічні коливання твердого тіла. Вібрацію поділяють на природну та штучну. Основними видами вібрації є загальна і локальна вібрація, постійна і непостійна вібрація. Значення вібрацій як фактора забруднення природного середовища залежить від їхньої потужності та частоти. Слабкі вібрації помітної шкоди біоті й довкіллю не завдають. Навпаки, в деяких випадках вони стимулюють розвиток рослин і тварин, використовуються в медицині, як вже згадувалося, для масажу. Сильні вібрації, як шкідливі, так і корисні, з екологічного погляду, негативно впливають на довкілля і біоту, у тому числі на людину.
Нормування вібрацій поділяють на санітарне (гігієнічне) й технічне. При санітарному нормуванні регламентуються відповідні умови щодо захисту від вібрації людини, а при технічному – щодо захисту машин, устаткування, будівель і т.д. від вібрації, яка може призвести до їх пошкодження чи передчасного виходу з ладу. Як зазначалося раніше, вібрації можуть негативно впливати на довкілля. Наприклад, якщо буде пошкоджена від вібраційного впливу велика ємність з отруйними речовинами, це може призвести до небезпечної екологічної ситуації. Дія вібрації на організм людини залежить від таких її характеристик (параметрів): інтенсивності, спектрального складу, тривалості впливу, напрямку дії). При частотному аналізі параметрами, що нормуються є середні квадратичні значення віброшвидкості та віброприскорення, або їх логарифмічні рівні в дБ в діапазоні октавних смуг із середньоквадратичними частотами: 1,0; 2,0; 4,0; 8,0; 16,0; 31,5; 63 Гц – для загальної вібрації; 8,0; 16,0; 31,5; 63,0; 125,0; 250,0; 500,0; 1000,0 Гц – для локальної вібрації.
Як вже завважувалося, кількісні та якісні критерії і показники несприятливого впливу вібрації на людину, диктуються санітарними нормативними документами Міністерства охорони здоров'я. Згідно з ними вводяться наступні критерії оцінки несприятливого впливу вібрації: критерій "безпека", який забезпечує не порушення здоров'я оператора і виключає можливість виникнення травмонебезпечних чи аварійних ситуацій через дію вібрації; критерій "межа зниження продуктивності праці" забезпечує підтримку нормативної продуктивності, яка не знижується через розвиток втоми під впливом вібрації; критерій "комфорт", при якому людина має відчуття комфортності умов праці.
Санітарні норми показників вібраційного навантаження на оператора (для 8–годинної роботи) наведені в табл. 2.5.3.
Таблиця 2.5.3
Санітарні норми вібраційного навантаження (за 8 год.)
Оцінка вібраційної безпеки праці повинна проводитись на робочих місцях в конкретному місці при виконанні певної операції.