48. Відповідність українських стандартів міжнародним.

На початку 1998 р., як уже зазначалося, була укладена Угода між Україною і Європейським союзом, цілий ряд статей якої саме і передбачають зближення української системи технічного регулювання з європейською. Саме з цією метою була прийнята постанова Кабміну України „Про заходи щодо поетапного впровадження в Україні вимог директив Європейського Союзу, санітарних, екологічних, ветеринарних, фітосанітарних норм та міжнародних і європейських стандартів“, яка передбачає розробку 25 Законів України, а також підготовку 14 галузевих програм оновлення нормативної бази з урахуванням міжнародних та європейських стандартів.

З 25 законів, передбачених цією постановою, набув чинності з січня 1998 р. Закон України „Про якість і безпеку харчової продукції та продовольчої сировини“. Розроблені також проекти законів „Про молоко і молокопродукти“, „Про рибу, морепродукти та продукцію з них“ та інші (сільськогосподарської та харчової промисловості не стосуються).

Держстандарт послідовно проводить активну політику, спрямовану на укладання двосторонніх міжнародних угод про співробітництво в галузі стандартизації, метрології та сертифікації, а також угод про взаємне визнання результатів робіт з оцінки відповідності.

Всього станом на 1 жовтня 1998 р. укладено 40 таких угод з 29 країнами, з них 17 на міжурядовому рівні.

Проте укладання угод – це тільки перший етап на шляхові міжнародного співробітництва в сфері діяльності Держстандарту. Основне завдання – їх реалізація та ефективність від спільної роботи з партнерами. Укладені угоди передбачають взаємне визнання результатів робіт із сертифікації на основі взаємної акредитації випробувальних лабораторій, тому наступним важливим кроком є визначення таких лабораторій.

Взаємні практичні дії обговорюються в межах угод з Туреччиною, Естонією, Латвією, Литвою, Польщею, Болгарією, Словакією, Фінляндією. Інші (наприклад, КНР, Хорватія, Франція, Ізраїль, Греція, Словенія, Канада тощо) – ще не визначились і займають спостережну позицію.

Але прболеми функціонування, розвитку і удосконалення національної системи стандартизації, метрології та сертифікації необхідно розглядати лише у тісному зв’язку з політичними, економічними і соціальними перетвореннями, які відбуваються в Україні. Розвиток технічного регулювання має відповідати рівню розвитку національної економіки. Перехідний період до ринкової економіки вимагає здійснення поетапного удосконалення національної системи технічного регулювання. Сліпе копіювання зовнішніх атрибутів систем стандартизації і сертифікації розвинених країн світу за умови відсутності ефективного ринкового конкурентного середовища може призвести до фактичного знищення існуючої системи стандартизації, метрології та сертифікації.

Це залишить Україну без ключового елементу національного технічного регулювання, тобто створить реальну загрозу для національної економічної безпеки і державного суверенітету. Також чинником, який став одним з визначальних, є тиск, який здійснюють імпортери, спираючись на підтримку окремих кіл в середині держави, для отримання нічим не виправданих односторонніх поступок в торговельних режимах (наприклад, як цього вимагають США).

Із державних (національних) стандартів, яким надано чинності, 18,5% – пряме впровадження міжнародних, 42% – часткове впровадження (гармонізовані з міжнародними).

В Україні з 1996 р. набули чинності міжнародні стандарти ISO серії 9000, з січня 1998 р. – стандарти ISO серії 14000, з 1 липня 1998 р. – ISO серії 45000. Зараз в Україні зареєстровано 17 сертифікатів на систему якості у відповідності з ISO серії 9000.