46. Контроль за якістю сертифікованої продукції

Мета проведення технічного нагляду – контроль за випуском сертифікованої продукції і функціонуванням сертифікованої системи управління якістю виробництва в перідо терміну дії сертифікатів.      При проведенні технічного нагляду, як правило, проводяться контрольні випробування сертифікованої продукції і, як правило, часткова перевірка виробництва.      Періодичність контрольних випробувань, їх об'єм і порядок проведення, періодичність оцінки стану виробництва, а також ефективності функціонування сертифікованої системи управління якістю виробництва або атестованого виробництва встановлює ОС у кожному конкретному випадку і регламентує їх програмою технічного нагляду. Програма розробляється ОС затверджується його керівником і узгоджується із Заявником.      Далі технічний нагляд за виробництвом сертифікованої продукції (систем управління якістю), проводиться в терміни, вказані в програмі технічного нагляду, як правило – один раз в рік. Результати останнього технічного нагляду (включаючи результати контрольних випробувань проведених під час технічного нагляду) можуть бути враховані при видачі сертифікату відповідності на новий період.      В принципі, проведення технічного нагляду за змістом робіт близько до процедур обстеження виробництва або атестації виробництва або перевірки системи управління якістю виробництва (залежно від застосованої схеми сертифікації продукції).

47. Інформування про відповідність товарів встановленим вимогам.

Інформація про екологічну безпеку, відповідність стан­дартам, склад продукту є необхідною, але не менш важли­вою для споживачів є інформація про правила і особливос­ті користування (зокрема, про заборони) та терміни спожи­вання (дії). Термін споживання продуктів харчування є надзви­чайно важливою характеристикою, тому за вимогами Держстандарту України імпортні і вітчизняні товари по­винні супроводжуватись інформацією на українській мові (наприклад, надписи про склад, терміни споживання). Як­що така інформація відсутня, можна звертати увагу на часто використовувані написи: «best before», «a consonimer depreference», «avant leMind», «haetbarbis (Ende)», «con-sumirpreferetemente antes de» — «слід вживати до»; «ex­piry date», «validity» — вказують на термін зберігання; «production date» — на дату виготовлення товару.

Вимоги до техніки безпеки експлуатації товару у різ­них країнах неоднакові, особливо помітна розбіжність між вимогами країн Європейського континенту і СІЛА (на­приклад, електроприлади, зроблені в СІЛА, розраховані на менші значення напруги у мережі). У Канаді, Росії, більшості країн Європи вимоги техніки безпеки практично збігаються.

Маркування щодо правил техніки безпеки розміщують безпосередньо на самому товарі (приладі), а не на його ок­ремих складових (наприклад, «Енергетичну етикетку» — джерело інформування споживачів про характеристики побутових електроприладів, що містить найважливіші да­ні щодо енерго- та водоспоживання, особливості прання тощо). Кожна модель побутового електроприладу, що про­дається в ЄС, належить до одного з семи класів енергетич­ної ефективності (А, В, Є, D, E, F, G). Належність до класу А означає, що контролери засвідчили особливо низьке спо­живання електроенергії (з огляду на потенційне). Еконо­мічність послідовно позначають літерами А, В і Є і кольо­рами від темно-зеленого до жовто-зеленого, літерою D на наклейці жовтого забарвлення — перехідний клас; літе­рами Е , F та G (колір від оранжевого до червоного) — не­економічні класи (виконання однакової роботи з більшою витратою електроенергії).

Система маркувань «Frost bree», «Sika Frost» i «No Frost» характеризує холодильники. «No Frost» означає, що у холодильнику для рівномірної циркуляції холодно­го повітря застосовується примусова вентиляція, яка за­безпечує постійну циркуляцію повітря у морозильній камері. Іній утворюється в особливих відділеннях поза морозильною камерою, періодично розтає, вода стікає у ванночку над компресором і швидко випаровується. Та­кий холодильник не треба розморожувати. Прибирати камери з «No Frost» достатньо раз на рік, холодильники з автоматичним на напівавтоматичним таненням — 3—4 рази на рік.

За системи «Frost Free» охолодження відбувається статичним способом (холодні стінки або випаровувач на стінці). Це економить до 40% електроенергії порівняно з «No Frost», продовжує строк експлуатації, поліпшує якість зберігання продуктів, запобігаючи їх пересушу­ванню (танення холодильної камери, яку охолоджує ви­паровувач, відбувається за кожного відключення ком­пресора).

У холодильнику з системою «Sika Frost» частково утво­рюється іній. Позначка «Mylti Flor Super X-Flor» вказує на багатоканальну подачу холодного повітря в камеру.

Можливість організувати внутрішній простір холо­дильника, оптимально використати корисну площу забез­печує система «Мультибокс».

Позначка «Тропікал 3 8» означає, що холодильник мо­же функціонувати при температурі 43°С та вологості повіт­ря 85%.

На мінімальну температуру в холодильній камері вка­зує, як правило, кількість сніжинок на дверцятах, до того ж кожна означає зниження температури на 6°С, четверта сніжинка — температурний режим у відділі швидкого за-мороження.

Прилади, які діють на основі енергозберігаючих техно­логій, маркуються знаками, зображеними на рис. 3.30.

Рис. 3.31. Позначки державної сертифікації країн: 1 — Європейського співтовариства; 2 — України; 3 — Росії; 4 — Білорусі; 5 — Фінляндії; 6 — Великобританії

Штрихове кодування

Штрихове кодування є однією з обов'язкових вимог Держ-споживстандарту, зафіксованою у відповідних стандартах, і країни маркують свої товари не лише знаком (рис. 3.32), що вказує на країну їх походження, а й штриховим кодом.

Україна стала членом EAN (European Article Number, організації з розробки штрихового кодування) у 1994 р.

Рис. 3.30. Маркування енергоощадливих приладів

Кожна країна маркує свої товари позначками держав­ної сертифікації продукції (рис. 3.31).

Комплекс маркування товарів щодо відповідності тех­ніці безпеки, термінам споживання (дії), інформація про склад продукції та екологічне маркування сприяють усві­домленому вибору споживачем продукції і товарів у рин­кових умовах.

Рис. 3.32. Знаки, що вказують країну-виробника

У цьому ж році було створено Національну нумерувальну організацію «EAN — Україна». Держспоживстандарт України розробив Державні стандарти України і керівні нормативні документи в галузі штрихового кодування (ДСТУ 3144—95. «Штрихове кодування. Терміни та виз­начення». ДСТУ 3145—95. «Штрихове кодування. Загаль­ні вимоги». ДСТУ 3147—95. «Штрихове кодування. Мар­кування об'єктів ідентифікації. Штрихові позначення EAN». КНД 50—051—95. «Штрихове кодування. Вибір і застосування штрихових кодів. Основні положення»). У стандартах та нормативних документах вказуються термі­ни, методики штрихового кодування, правила нанесення штрихового коду — комбінації послідовно розміщених па­ралельних штрихів та проміжків між ними, розміри і роз­ташування яких встановлено певними правилами.

Штриховим кодуванням вважають подання даних за допомогою штрихового коду. Структурою штрихового коду є сукупність елементів у знаках і знаків у штрихово­му коді, взаємозв'язків між ними, що визначаються вста­новленими правилами.

Найпоширенішими є такі штрихові коди: EAN; UPC (Uniform Produkt Code); Coodoar; «2 з 5 з чергуванням» або «ITF (Interieayed Two of Five)»; «2 з 5 Industrial»; 39; 93; 128 та ін. В Україні найчастіше використовують штрихові коди EAN—13, EAN—8, ITF, 128, 39. Міжнародний товар­ний код EAN присвоюється одиниці обліку відповідно до рекомендацій Міжнародної асоціації товарної нумерації і державних стандартів України для нанесення у вигляді штрихової позначки.

Україна володіє своїм знаком (префіксом) у міжнарод­ній системі EAN—13. Це цифри 482, якими починається штриховий код України. У Міжнародній асоціації EAN Іп-ternacional Україну представляє Національна нумеруваль­на організація «EAN — Україна». Українська асоціація в галузі систем автоматизованої ідентифікації даних і штри­хового кодування (асоціація «Скана») розробила комплекс стандартів у сфері штрихового кодування та маркування продукції. Цифровий код EAN—13 зображується у вигля­ді штрихкодової позначки EAN—13, яка розміщується на поверхні товарної продукції. За міжнародними стандарта­ми штрихова позначка, що ідентифікує одиницю спожи­вання, може розміщуватися на поверхні самого товару, упаковки чи тари, в яку він складений. При цьому існує правило: якщо марковано товар, то тара чи упаковка та­кож маркується або тією самою штрихкодовою позначкою EAN—13, або штрихкодовою позначкою ITF.

Штрихкодову позначку ITF застосовують у разі, коли цифровий код EAN—13 використовується для ідентифіка­ції одиниці постачання. При цьому до цифрового коду EAN—13 додається так званий 14-й розряд, який кодує вид одиниці поставки (ящики, піддони, контейнери і т.д.). Цей 14-розрядний код і зображується у вигляді штрихко­дової позначки ITF . Вона відрізняється від штрихкодової позначки EAN—13 не лише кількістю цифрових розрядів, а й тим, що додатково обводиться безперервною рамкою. Якщо тара також є товаром, вона повинна мати свій окре­мий товарний код EAN—13, тому на ній може бути розмі­щено дві штриховані позначки: перша ідентифікує товар, який складено в тарі, а друга — саму тару.

У світі поширилася Європейська система кодування EAN, згідно з якою товари мають індивідуальний код. Відпо­відно до цієї системи кожному товару присвоюють номер з 8 (EAN—8) або з 13 (EAN—13) цифр, найчастіше — EAN—13.

Щоб уникнути невідповідності штрихкоду товару і країни (фірми) виробника, використовують контрольну цифру коду (останню цифру коду) (рис. 3.33).

Системи маркування і штрихового кодування запроваджені у всіх розвинутих країнах як необхідний засіб підтвердження доброякісності товарів, надання про них повної, вичерпної інформації. Для її отримання слід виконати такі операції:

1. додати цифри, які стоять на парних місцях: 6+0+5+0+8+4=23;

2. отриману суму помножити на 3, тобто (23x3=69);

3. додати числа, які стоять на непарних місцях, без контрольної цифри: 4+0+4+6+1+3=18;

4. додати числа, вказані у пунктах 2 і 3: 69+18=87;

5. відкинути десятки: отримаємо 7;

6)від 10 відняти отримане число у пункті 5: (10—7=3). Збігання результату з контрольним числом означає,

що товар відповідає країні (фірмі), яка випускає таку про­дукцію.

У разі, коли використання електронного обміну дани­ми поєднується з фізичним транспортуванням і проведен­ням вантажно-розвантажувальних робіт з пакетами ванта­жів, виникає нагальна потреба у зрозумілому і уніфікова­ному ідентифікаторі, який пов'язує між собою електронні дані та транспортну одиницю. Для цього використовують нову розробку ISO — стандарт ISO 15394. «Штриховий код і двомірні символи етикеток для вантаження, транспорту­вання й одержання».

Стандарт ISO 15394 встановлює мінімальні вимоги до розроблення етикеток, які містять лінійний штриховий код і двомірні символи на транспортних одиницях для сприяння передаванню даних між торговими партнерами; забезпечення можливості оперативного контролю за ван­тажем за допомогою ідентифікатора вантажу; формування етикетки для наведення даних у лінійному штриховому коді, двомірному символі або у формі, доступній для чи­тання людиною; встановлює вимоги до рівня якості, кла­сів щільності штрихового коду і дає рекомендації із розмі­щення етикеток, тексту, графіки тощо.