6.2. Методи та інструменти фінансового забезпечення страхових зобов’язань

Однією з головних умов діяльності страхових організацій є забезпечення можливості виконання своїх зобов'язань при настанні страхового випадку. Ця вимога в законодавстві визначена як забезпечення платоспроможності діяльності страхових організацій, оскільки однією з гарантій виконання взятих на себе страхових зобов'язань є платоспроможність страховика. Вона постійно перебуває в центрі його уваги та пов'язана з тарифною, фінансовою, інвестиційною та перестрахувальною політикою страховика.

Платоспроможність забезпечується кількома інструментами:

• розміром власних коштів (особлива увага приділяється розміру статутного фонду);

• правильно розрахованими тарифними ставками;

• величиною страхових резервів, адекватних сумі взятих страховиком на себе зобов'язань;

• розміщенням страхових резервів;

• перестрахуванням.

44

6.3. Активи та капітал страховика

Активи страховика ­ ресурси, що контролюються страховою компанією внаслідок минулих подій, сформованих за рахунок власних коштів, коштів страхувальників та інших кредиторів, які забезпечують функціонування компанії, здійснення страхових виплат і отримання інвестиційного прибутку.

Сутність активів розкривається через їх класифікацію.

Активи страховика класифікуються за функціональним призначенням (матеріальні, нематеріальні, фінансові), за характером участі в господарському обороті (оборотні і необоротні), за рівнем ліквідності (активи з низьким, помірним і високим рівнями ліквідності).

Особливості активів страховика:

• до основних груп активів відносяться такі: довгострокові і короткострокові фінансові інвестиції; довгострокова і поточна дебіторська заборгованість, грошові кошти та їх еквіваленти;

• частка виробничих запасів в активах страхових компаній є незначною, тому при проведенні аналізу активів від неї можна абстрагуватися;

• співвідношення між необоротними і оборотними активами в компаніях, які здійснюють ризикове страхування, повинне бути на користь останніх, що витікає з таких особливостей страхової діяльності як незначна потреба в основних засобах і короткостроковість договорів страхування. Страхові компанії, які здійснюють страхування життя, мають більше можливостей здійснювати довгострокові інвестиції (довгострокові цінні папери та об'єкти нерухомості), що обумовлює перевагу в їх активах необоротних активів.

Зважаючи на відповідальність страховиків за соціальні наслідки їх роботи і переважання в структурі джерел його фінансування коштів, залучених у вигляді страхових премій, фінансова і інвестиційна діяльність страхових компаній є об'єктами державного нагляду. Державою встановлені нормативи щодо розміщення в активах коштів страхових резервів і забезпечення платоспроможності страховиків.

Високий рівень ліквідності забезпечується такими активами як грошові кошти, банківські депозити, права вимоги до перестраховиків. Станом на 1.01. 2004 року ці активи разом забезпечували 61% від їх загальної вартості. Але високий рівень ліквідності обмежує можливості компаній в отриманні інвестиційного прибутку і ця проблема потребує вирішення шляхом впровадження нових технологій щодо управління грошовими коштами, їх еквівалентами та фінансовими інвестиціями.

Кошти страхової компанії складаються з власного капіталу, який у цілому аналогічний коштам будь­якої іншої організації відповідного типу (наприклад, акціонерного товариства), коштів гарантійного фонду страховика, до яких належать спеціальні та резервні фонди, а також сума нерозподіленого прибутку (непокритого збитку).

• світовій практиці для визначення власних коштів страховика використовується поняття «власний капітал», частиною якого є запасний капітал чи резерви капіталу, які не слід змішувати зі страховими резервами. До власних коштів страховика відноситься також прибуток по балансу — прихований прибуток.

Наявність певного об'єму власних коштів має особливу актуальність для страхової компанії на початку діяльності, коли страховий портфель невеликий та незбалансований, а отже

— не забезпечує необхідного розподілу ризику збитку, що різко підвищує можливість негативного фінансового результату по страхових операціях (дефіциту).

• зв'язку з тим, що реальна платоспроможність компанії визначається не лише об'ємом власних коштів, а й станом, у якому вони знаходяться в даний проміжок часу, то при оцінці платоспроможності прийнято розглядати вільні активи, що являють собою власні кошти, вільні

45

від будь­яких зобов'язань, та мають реальну матеріальну оцінку. В Україні страховики можуть створювати вільні резерви за рахунок прибутку. Вони є часткою власних коштів, що резервується з метою додаткового забезпечення платоспроможності страховика.

Для забезпечення виконання зобов'язань щодо окремих видів страхування страховики можуть утворювати централізовані страхові резервні фонди та органи, які управляють цими фондами.