8.3. Формування резервів зі страхування життя

Для забезпечення страхових зобов'язань із страхування життя та медичного страхування страховики формують окремі резерви за рахунок надходження страхових платежів і доходів від інвестування коштів сформованих резервів за цими видами страхування.

Кошти резервів із страхування життя не є власністю страховика і мають бути відокремлені від його іншого майна. Страховик зобов'язаний обліковувати кошти резервів із страхування життя на окремому балансі і вести їх окремий облік.

Кошти резервів із страхування життя не можуть використовуватися страховиком для погашення будь­яких зобов'язань, крім тих, що відповідають прийнятим зобов'язанням за договорами страхування життя, і не можуть бути включені до ліквідаційної маси у разі банкрутства страховика або його ліквідації з інших причин, і підлягають передачі іншому страховику за згодою страхувальника та застрахованої особи або підлягають передачі застрахованій особі.

Окремий перелік резервів по медичному страхуванню, а також порядок їх формування та обліку може визначатися відповідними нормативно­правовими актами.

Страховики зобов'язані створювати і вести облік таких резервів із страхування життя:

• довгострокових зобов'язань (математичні резерви);

• належних виплат страхових сум.

Величина резервів довгострокових зобов'язань (математичних резервів) обчислюється актуарно окремо по кожному договору згідно з методикою формування резервів із страхування життя з урахуванням темпів зростання інфляції. Методика формування резервів із страхування життя, обсяги страхових зобов'язань залежно від видів договорів страхування життя, а також мінімальні строки дії договорів страхування життя встановлюються Уповноваженим органом.

73

Кабінет Міністрів України може змінювати перелік страхових резервів та порядок їх розрахунків.

Відповідно до Розпорядження державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України N 24 від 27.01.2004 «Про затвердження Методики формування резервів із страхування життя», страхові резерви із страхування життя є оцінкою вартості грошових зобов'язань страховика за договорами та майбутніх витрат для забезпечення їх виконання.

Для цілей оподаткування сума страхових резервів за договорами довгострокового страхування життя і пенсійного страхування в межах недержавного пенсійного забезпечення та сума страхових резервів за іншими договорами страхування життя розраховуються окремо.

Резерви довгострокових зобов'язань (математичні резерви) складаються з:

• резервів нетто­премій;

• резервів витрат на ведення справи;

• резервів вирівнювання;

• резерву бонусів.

• Розрахунок математичних резервів здійснюється з використанням актуарних

методів.

Розрахунок математичних резервів здійснюється окремо за кожним чинним на звітну дату договором з урахуванням темпів зростання інфляції, якщо це передбачено договором.

Загальна величина математичного резерву дорівнює сумі резервів, розрахованих окремо за кожним договором.

Розрахунок резерву нетто­премій на страхову річницю здійснюється проспективно ­ як різниця між актуарною вартістю потоку майбутніх страхових виплат (без урахування бонусів) та актуарною вартістю потоку майбутніх страхових нетто­премій.

У разі якщо особливості окремих видів договорів (окремих страхових ризиків, передбачених у договорі ) не можуть бути повною мірою враховані проспективно, розрахунок резерву нетто­премій за такими договорами (ризиками) може здійснюватися ретроспективно ­ на підставі інформації про отримані страхові внески (премії) та здійснені страхові виплати.

Розрахунок резерву витрат на ведення справи на страхову річницю здійснюється проспективно ­ як різниця між актуарною вартістю потоку майбутніх витрат страховика із забезпечення виконання зобов'язань за договором після закінчення строку сплати страхових внесків та актуарною вартістю потоку наступних надходжень тієї частини брутто­премії, що йде на покриття майбутніх витрат.

Резерв вирівнювання розраховується в разі, якщо при розрахунку математичних резервів за договором актуарна вартість потоку майбутніх страхових нетто­премій перевищує 97 відсотків від актуарної вартості потоку майбутніх страхових брутто­премій, яка обчислюється на базисі розрахунку резервів, та дорівнює величині такого перевищення. В іншому випадку резерв вирівнювання за договором не формується, а його величина вважається рівною нулю.

Формування резерву вирівнювання здійснюється з метою забезпечення виконання страховиком зобов'язань у випадку, якщо величина страхової премії (внесків) за договором страхування є недостатньою для забезпечення майбутніх страхових виплат.

Резерв бонусів є оцінкою актуарної вартості додаткових зобов'язань страховика, що виникають при збільшенні розмірів страхових сум та (або) страхових виплат за результатами отриманого інвестиційного доходу та за іншими фінансовими результатами діяльності страховика (участь у прибутках страховика).

Резерв бонусів оцінюється як актуарна вартість додаткових зобов'язань страховика. Інвестиційний дохід, отриманий від розміщення коштів із страхування життя та участі в

прибутках страховика станом на звітну дату, що належить згідно з вимогами законодавства про страхову діяльність та податкового законодавства до розподілу за договорами страхування

74

життя, але ще не повідомлений страхувальнику, є складовою частиною резерву бонусів.

До дати направлення письмового повідомлення страхувальника про розмір прийнятих додаткових зобов'язань персоніфікація резерву бонусів за договором може бути скоригована.

Якщо умовами договору передбачено право страхувальника в майбутньому вибрати спосіб виконання страховиком зобов'язань за договором (здійснити одноразову страхову виплату в разі досягнення застрахованою особою визначеного договором віку чи виплату ануїтету, змінити періодичність виплати ануїтету тощо), то для розрахунку резервів використовується варіант, за яким актуарна вартість майбутніх страхових виплат більша.

Якщо умови договору страхування передбачають можливість сплати додаткових страхових премій і відповідний перерахунок страхових сум та (або) виплат, то для розрахунку резерву нетто­премій розміри страхових сум та (або) виплат визначаються на дату його розрахунку, а розміри майбутніх страхових премій вважаються такими, що відповідають умовам договору та забезпечують найбільший розмір резерву.

Розрахунок резерву нетто­премій, резерву витрат на ведення справи та резерву вирівнювання на звітну дату, що не збігається зі страховою річницею, здійснюється методом інтерполяції між розмірами цих резервів на найближчі страхові річниці.

При інтерполяції резерву нетто­премій до розрахунку також включається частина нарахованої страхової нетто­премії, що відповідає проміжку часу, починаючи від звітної дати, на яку розраховується резерв, до кінця періоду, за який дана премія сплачена.

Страхові річниці можуть бути замінені на найближчі до звітної дати календарні дати, які відповідають цілому числу кварталів (місяців), що пройшли з дня набрання чинності договором.

У випадку, якщо строк дії договору не є цілим числом років, то для розрахунку таких резервів після дати останньої страхової річниці інтерполяція здійснюється між значенням резервів на останню річницю та датою закінчення договору страхування життя.

На дати, наступні за днем закінчення строку дії договору, математичні резерви вважаються рівними нулю.

Страховик одночасно з розрахунком страхових резервів за кожним договором оцінює обсяг страхових зобов'язань перестраховика.

Частка зобов'язань перестраховика в резервах довгострокових зобов'язань зі страхування життя розраховується проспективно на базисі розрахунку резервів або ретроспективно, виходячи з нарахованої страхової премії перестраховику.

Викупна сума на будь­яку дату не повинна перевищувати математичного резерву на цю дату. Розмір викупної суми залежить від строку дії договору та розраховується згідно з Методикою, яка є невід'ємною частиною правил страхування життя.

Резерв належних виплат страхових сум складається з:

• резерву заявлених, але не врегульованих збитків;

• резерву збитків, що виникли, але не заявлені.

Розрахунок резерву заявлених, але не врегульованих збитків здійснюється за кожним чинним на звітну дату договором окремо. Розрахунок резерву збитків, що виникли, але не заявлені, здійснюється за сукупністю договорів у цілому. Загальна величина резерву належних виплат страхових сум дорівнює сумі зазначених резервів.

Резерв заявлених, але не врегульованих збитків є оцінкою грошових зобов'язань страховика щодо страхових випадків, що мали місце у звітному або звітних періодах, що передують йому, але не були виконані або виконані не повністю на звітну дату.

Величина резерву заявлених, але не врегульованих збитків визначається у сумарному розмірі не сплачених на звітну дату грошових сум, що мають бути виплачені:

а) у зв'язку із страховими випадками, про факт настання яких заявлено страховику в

75

установленому законодавством та договором порядку; б) при настанні термінів здійснення виплат ануїтету, за якими (термінами) згідно з

умовами договору не вимагається заява на виплату; в) у зв'язку з достроковим припиненням дії договору або із змінами умов договору;

г) у зв'язку з настанням страхового випадку, який стався протягом звітного періоду або попередніх періодів, коли про факт дожиття застрахованої особи не було заявлено на звітну дату.

Резерв збитків, що виникли, але не заявлені, є оцінкою грошових зобов'язань страховика, що виникли внаслідок смерті застрахованої особи, нещасного випадку та (або) хвороби щодо страхових випадків, які могли статися у звітному або звітних періодах, що передують йому, але не були заявлені на звітну дату. Оцінка резерву збитків, що виникли, але не заявлені, здійснюється актуарними методами.

З метою врахування витрат на укладання договору може здійснюватися модифікація (цильмеризація) резерву нетто-премій (далі ­ модифікація резерву). Модифікація резерву застосовується лише за умови сплати страхових премій частинами протягом не менше 3 років. Модифікація резерву здійснюється шляхом зменшення розміру резерву нетто­премій на фіксований для даного договору відсоток (рівень модифікації) актуарної вартості потоку майбутніх нетто­премій. Процедура модифікації повинна відповідати таким загальним вимогам:

• на кінець першої страхової річниці модифікований резерв не повинен бути від'ємним;

• рівень модифікації не повинен перевищувати 5 відсотків.

Якщо протягом першого страхового року модифікований резерв набирає від'ємного значення, вважається, що він має нульове значення.

Базис розрахунку математичних резервів установлюється страховиком і включає:

• демографічні показники тривалості життя (таблиці смертності);

• ймовірності настання ризиків певної хвороби та (або) нещасного випадку чи їх наслідків, якщо страхування на випадок настання таких подій передбачене правилами страхування;

• річну ставку інвестиційного доходу.

Річна ставка інвестиційного доходу не може перевищувати 4 відсотків.

Базиси розрахунку математичних резервів за групами договорів можуть відрізнятися.