• 1 Січня 2012 року по 31 грудня 2012 року включно

• 1 Січня 2013 року по 31 грудня 2013 року включно

• 1 Січня 2014 року по 31 грудня 2014 року включно

0 %

3. %

3. %

12 %

2. Суми, що перераховуються страховиками у межах договорів страхування або перестрахування ризиків, у тому числі страхування життя на користь нерезидентів:

1. у межах договорів із обов’язкових видів страхування за страховими виплатами, що здійснюються на користь фізичних осіб­ нерезидентів, а також за договорами страхування «Зелена карта»);

2. під час укладання договорів страхування або перестрахування ризику із рейтинговими страховиками та перестраховиками­ нерезидентами та з обов’язкового страхування цивільної відповідальності оператора ядерної установки

3. Прибуток від страхової діяльності з довгострокового страхування життя та пенсійного страхування у межах недержавного пенсійного забезпечення

Сума страхових платежів, страхових внесків, страхових премій за договорами страхування, співстрахування та перестрахування ризиків

Суми, що перераховуються страховиками у межах договорів страхування або перестрахування ризиків, у тому числі страхування життя на користь нерезидентів (у межах договорів страхування ризиків за межами України, за якими страхові виплати здійснюються на користь нерезидентів)

Суми, що перераховуються страховиками в інших випадках у межах договорів страхування або перестрахування ризиків ніж, ті, що зазначені в абзацах другому – четвертому пункту 160.6 статті 160 Кодексу

6. (абзац 2, 4)

2. та 156.2.2

п. 8 підрозділу 4 Розділу

• ПКУ

5. (абзац 3)

160.6 (абзац 5)

З дати набрання чинності Кодексу

Щодо регресних вимог.

Попередній закон прямо не встановлював, що доходи від реалізації регресних вимог до особи, відповідальної за збитки, включаються до валового доходу страховика, а відтак застосовувалася загальна норма, яка не передбачала включення зазначених надходжень до валових доходів. У свою чергу, Податковий кодекс прямо визначає, що доходи страховика від задоволення його регресних вимог повинні включатися до його валового доходу.

Щодо валових витрат страхувальників.

Попередній закон передбачав, що у загальному порядку віднесення витрат щодо страхування (крім медичного, пенсійного та за обов’язковими видами) до валових витрат платника дозволяється у розмірі, що не перевищує 5 % його валових витрат за звітний податковий період. Разом із тим, Податковий кодекс таких обмежень не встановлює, передбачаючи лише, що таке страхування не повинно здійснюватися на користь сторонніх осіб або працівників підприємства, якщо тільки зазначене страхування не є обов’язковим.

З огляду на це підприємства зможуть більш широко використовувати механізми

55

страхування у своїй діяльності, включаючи відповідні витрати до складу валових витрат.

Доходи страховика від позастрахової діяльності оподатковуються за ставкою 23%

Ст. 156 розділу ІІІ Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755­VІ (далі — ПКУ) визначено особливості оподаткування страховика. Водночас п. 8 підрозд. 4 р. ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755­VІ (далі — ПКУ) визначено, що за результатами діяльності протягом одного року з дня набрання чинності розділом ІІІ ПКУ страховики, які отримують доходи від провадження страхової діяльності, крім діяльності з виконання договорів довгострокового страхування життя та пенсійного страхування у межах недержавного пенсійного забезпечення відповідно до Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення», а також від діяльності, що не пов’язана із страхуванням, обчислюють та сплачують податок на прибуток таким чином: протягом звітного податкового року страховики щокварталу сплачують податок за ставкою 3 відсотки суми страхових платежів, страхових внесків, страхових премій, отриманих (нарахованих) страховиками­резидентами протягом звітного періоду за договорами страхування, співстрахування та перестрахування ризиків на території України або за її межами; за результатами звітного року страховики розраховують розмір податку на прибуток, що обчислюється від оподатковуваного прибутку у порядку, встановленому ст. 156 та пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПКУ, але не сплачують його. З огляду на викладене, оподаткування доходів страховика від діяльності, не пов’язаної зі страхуванням, здійснюється відповідно до п. 156.1 ст. 156 ПКУ. Об’єктом оподаткування є прибуток, отриманий від провадження такої діяльності, який у 2011 році оподатковується за ставкою 23 відсотки (п. 151. 1 ст. 151, п. 10 підрозд. 4 р. ХХ «Перехідні положення» ПКУ).

Непрямі податки. Сплата страховими компаніями непрямих податків (податок на додану вартість і мито) не пов'язані з їх основною діяльністю. Податок на додану вартість страховики можуть сплачувати при реалізації основних фондів, нематеріальних активів, інших матеріальних цінностей, у разі надання консультаційних послуг. Податок у розмірі 20 % додається до ціни реалізації. Податкове зобов'язання зі сплати податку виникає, коли кошти покупця зараховуються на рахунок страховика як оплата матеріальних цінностей або послуг.

Податок мито (ввізне мито) страховики сплачують при закупівлі матеріальних цінностей за імпортом. Податкове зобов'язання виникає при перетинанні митного кордону. Джерелом сплати мита є кошти, використовувані страховиком для закупівлі за імпортом.

Відрахування до цільових державних фондів. Згідно із діючим законодавством страховики мають здійснювати загальнодержавні обов'язкові платежі (збори) на обов'язкове державне пенсійне страхування; обов'язкове державне соціальне страхування. Зазначені відрахування відносяться до поточних витрат страховика, а отже, безпосередньо впливають на формування прибутку від його основної діяльності.

Збір на обов'язкове державне пенсійне страхування. Страхові компанії здійснюють зазначені відрахування на фактичні витрати на оплату праці фізичних осіб (працівників), котрі перебувають у трудових відносинах зі страховиком. Це основна і додаткова заробітна плата та інші заохочувальні і компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, які підлягають обкладенню податком на доходи фізичних осіб (прибутковим податком з громадян). Об'єктом оподаткування є також винагороди, що виплачуються страховими компаніями громадянам за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно­правового характеру. Не враховується при визначенні бази нарахування страхових внесків виплата доходів у вигляді дивідендів, відсотків, інші витрати, які не враховуються при обчисленні середньомісячної заробітної плати для призначення пенсій.

Збір на обов'язкове державне пенсійне страхування встановлено в розмірі 32,3 % від

56

витрат на оплату праці працівників страхових компаній. Крім того, страхові компанії мають сплачувати збір у розмірі 32,3 % суми винагород, що виплачені фізичним особам за договорами цивільно­правового характеру.

Збір на обов'язкове державне пенсійне страхування сплачується до Пенсійного фонду одночасно з отриманням коштів в установах банків на оплату праці. Страхова компанія має зареєструватися в органах Пенсійного фонду України. Комерційні банки при відкритті відповідних банківських рахунків зобов'язані вимагати від страхової компанії — платника збору — інформацію про зазначену реєстрацію.

Внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування включають перерахування коштів:

— на соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності;

—на соціальне страхування на випадок безробіття.

Місцеві податки. Згідно з внесеними в 1997 році змінами до Закону України «Про систему оподаткування» передбачено стягнення місцевих податків і зборів, які надходять до місцевих бюджетів. Місцеві податки — комунальний і на рекламу. Ці податки сплачують і страхові компанії. Вони включаються в поточні витрати, а отже, впливають на формування прибутку від основної діяльності.

57