8.4. Порядок розміщення страхових резервів

При наданні страхової послуги страхові організації «переливають» кошти на ринку капіталу. Розрізнені невеликі страхові премії, що надходять від страхувальників, перетворюються у великий страховий фонд, що постійно поповнюється. Інакше кажучи, страховик перетворює пасивні грошові потоки в потоки активного капіталу. У зв'язку з тим, що об'єм резервів та строки, на які розміщуються кошти, перетворюють страхові компанії в потужні фінансово­кредитні інститути, страхова справа признана стратегічним сектором економіки (наприклад, у США інвестиції страхових компаній складають 30% від усіх інвестицій, що вкладаються в країні).

Значення діяльності страховика для економіки в цілому та для окремого страхувальника призвело до необхідності регулювання вкладень коштів страховиків на двох рівнях: макроекономічному та мікроекономічному.

Метою макроекономічного регулювання є обмеження інвестицій сферою національної економіки, мікроекономічного — досягнення ситуації, при якій розміщення коштів страховими компаніями співпадало б у часі та в просторі з їхніми зобов'язаннями, що гарантує безумовне виконання компаніями своїх зобов'язань перед страхувальниками.

76

Особливе місце в схемі регулювання займають технічні резерви, кошти яких забезпечують виконання зобов'язань страховиків перед страхувальниками. Значення, яке надається розміщенню коштів технічних резервів, призвело до включення принципів регулювання такого розміщення в концепцію платоспроможності, прийняту ЄС.

Під розміщенням страхових резервів розуміються активи, що приймаються в покриття (забезпечення) страхових резервів. Активи, що приймаються в покриття страхових резервів, повинні задовольняти умовам диверсифікації, поворотності, прибутковості і ліквідності.

Дані принципи являються сьогодні загальновизнаними у світовій практиці. З урахуванням ступеня важливості, з точки зору забезпечення фінансової стійкості страховиків, їх можна розташувати в такій послідовності:

1. Принцип надійності (чи поверненості), що передбачає максимально надійне розміщення активів, забезпечує їх повернення в повному обсязі. Принцип ставить перед страховиком завдання зведення до мінімуму інвестиційного ризику. Під інвестиційним ризиком слід розуміти вірогідність того, що фактичний прибуток буде менший розрахункового. У цілому, чим вища вірогідність отримання низького прибутку, тим більший ризик.

2. Принцип ліквідності, згідно з яким загальна сума вкладень повинна бути такою, щоб у будь­який час активи швидко та без втрат для утримувача могли бути обернені в гроші. Ліквідні активи мають високий статус при оцінці інвестиційного портфеля страховика та займають особливе місце у фінансовому менеджменті. При визначенні ступеня ліквідності зазвичай враховують час, за який можна перевести даний фінансовий засіб у гроші.

Якщо страхова компанія здійснює довгострокові накопичувальні види страхування, то вона має достатньо стійкий страховий портфель із вирівняними ризиками. Такий портфель добре піддається плануванню, і страховик із великим ступенем точності може передбачити, коли та в якій сумі компанії знадобляться кошти для виплати страхових сум. У цьому випадку неважко забезпечити ліквідність активів.

Якщо ж компанія здійснює ризикові види страхування, серед яких наявні високоризикові види (страхування відповідальності, морське, авіаційне страхування, страхування екологічних ризиків тощо), то перед нею може постати необхідність перетворити свої активи в грошові кошти за дуже короткі терміни для того, щоб виконати свої зобов'язання за договорами страхування. Таким чином, страхові компанії з ризиковим страховим портфелем повинні пред'являти жорсткіші вимоги до своїх активів.

3. Принцип диверсифікації вкладень забезпечує розподіл інвестиційного ризику на різні види страхування й тим самим — високий ступінь стійкості інвестиційного портфеля страховика. При цьому не можна допускати значну домінантність якого­небудь виду вкладень. Структура вкладень не повинна бути однаковою, а також не дозволяється допуск регіональної концентрації капіталу.

4. Принцип прибутковості (рентабельності), згідно з яким активи повинні розміщуватись при забезпеченні реалізації названих вище принципів з урахуванням ситуації на ринку капіталовкладень, і при цьому приносити постійний та достатньо високий дохід. Хоча прибутковість вкладень не е домінуючим фактором при виборі портфельної стратегії страхової організації, але, як і в інших галузях економіки, отримання прибутку — це мета діяльності комерційних організацій, якими являються більшість страхових товариств. У страховій справі інвестиційний прибуток відіграє специфічну роль, адже дає можливість страховику при наявності збитків по страхових операціях зберегти свої позиції на ринку в умовах конкуренції.

Структура розміщення, норми територіальної та об'єктної концентрації страхових резервів.

Відповідно до ЗУ «Про страхування», кошти страхових резервів повинні розміщуватися з

урахуванням безпечності, прибутковості, ліквідності, диверсифікованості та мають бути представлені активами таких категорій:

• грошові кошти на поточному рахунку;

• банківські вклади (депозити);

• валютні вкладення згідно з валютою страхування;

77

• нерухоме майно;

• акції, облігації, іпотечні сертифікати;

• цінні папери, що емітуються державою;

• права вимоги до перестраховиків;

• інвестиції в економіку України за напрямами, визначеними Кабінетом Міністрів України;

• банківські метали;

• кредити страхувальникам ­ фізичним особам, що уклали договори страхування життя, в межах викупної суми на момент видачі кредиту та під заставу викупної суми. У цьому разі кредит не може бути видано раніше, ніж через один рік після набрання чинності договором страхування, та на строк, який перевищує період, що залишився до закінчення дії договору страхування;

• готівка в касі в обсягах лімітів залишків каси, встановлених Національним банком України.

Кошти резервів із страхування життя можуть використовуватися для довгострокового кредитування житлового будівництва, у тому числі індивідуальних забудовників, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Страховикам забороняється здійснення інших видів кредитної діяльності.

Кредитний рейтинг банківської установи, в якій розміщені кошти страхових резервів, повинен відповідати інвестиційному рівню за національною шкалою, визначеною законодавством України.

Кредитний рейтинг цінних паперів, емітованих в Україні, в які розміщені кошти страхових резервів, повинен відповідати інвестиційному рівню за національною шкалою, визначеною законодавством України.

Згідно з Положенням «Про порядок формування, розміщення та обліку страхових резервів із видів страхування інших, ніж страхування життя» обсяги технічних резервів мають бути представлені такими категоріями дозволених активів:

• грошові кошти на поточному рахунку;

• банківські вклади (депозити);

• валютні вкладення згідно з валютою страхування;

• нерухоме майно;

• акції, облігації, іпотечні сертифікати;

• цінні папери, що емітуються державою;

• права вимоги до перестраховиків;

• інвестиції в економіку України за напрямами, визначеними Кабінетом Міністрів України;

• банківські метали;

• готівка в касі в обсягах лімітів залишків каси, установлених Національним банком України (далі ­ НБУ).

Якщо кошти технічних резервів представлені правами вимоги до перестраховиків­ нерезидентів з країн ­ членів Єдиного економічного простору і рейтинг фінансової надійності таких перестраховиків не нижчий за один з таких: "В" (A.M.Best, США), "Ba" (Moody's Investors Service, США), "BB" (Standard & Poor's, США), "BB" (Fitch Ratings, Великобританія), та (або) до перестраховиків­нерезидентів з інших країн, ніж країн ­ членів Єдиного економічного простору і рейтинг фінансової надійності таких перестраховиків не нижчий за один з таких: "В+" (A.M.Best, США), "Baа" (Moody's Investors Service, США), "BВB" (Standard & Poor's, США), "BВB" (Fitch Ratings, Великобританія), то не менше 50 відсотків коштів технічних резервів

78

повинні бути розміщені на території України. В іншому разі кошти технічних резервів повинні бути розміщені на території України в розмірі не менше 90 відсотків загального розміру технічних резервів.

Згідно з Положенням «Про затвердження Правил розміщення страхових резервів із

страхування життя» Кошти страхових резервів із страхування життя мають бути представлені активами таких категорій:

1. Грошові кошти на поточних рахунках (за винятком розміщених на поточних рахунках грошових коштів резерву належних виплат страхових сум) ­ не більше 20 відсотків страхових резервів. Кошти резерву належних виплат страхових сум можуть прийматися для представлення коштів страхових резервів грошовими коштами на поточних рахунках у повному обсязі.

2. Банківські вклади (депозити), валютні вкладення згідно з валютою страхування ­ разом сума грошових коштів не більше 70 відсотків страхових резервів. Обсяг банківських вкладів (депозитів) в іноземній валюті, який приймається для представлення коштів страхових резервів, може бути збільшений на величину, яка відповідає розміру сформованих страхових резервів за договорами страхування життя, за якими страховики несуть відповідальність в іноземній валюті. При цьому в кожному банку ­ разом не більше 20 відсотків страхових резервів.

3. Нерухоме майно ­ не більше 30 відсотків страхових резервів, при цьому вкладення в один об'єкт нерухомого майна ­ не більше 10 відсотків страхових резервів.

4. Цінні папери за вказаним нижче переліком ­ разом не більше 50 відсотків страхових резервів, з них:

   • акції українських емітентів ­ не більше 30 відсотків страхових резервів, при цьому в акції одного емітента ­ не більше 10 відсотків страхових резервів;

   • облігації підприємств українських емітентів ­ не більше 40 відсотків страхових резервів, при цьому не більше 10 відсотків страхових резервів в облігації одного емітента, який здійснює свою діяльність не менше 5 років. Для емітентів, які свою діяльність здійснюють менше 5 років, ­ не більше 10 відсотків страхових резервів, при цьому не більше 3 відсотків страхових резервів в облігації одного емітента;

• акції, облігації іноземних емітентів та цінні папери іноземних держав ­ не більше 20 відсотків страхових резервів;

• облігації місцевих позик ­ не більше 10 відсотків страхових резервів;

• іпотечні сертифікати, іпотечні облігації ­ разом не більше 10 відсотків страхових резервів.

Цінні папери, що емітуються державою, а саме державні облігації України ­ разом не більше 80 відсотків страхових резервів.

Права вимоги до перестраховиків ­ разом не більше 40 відсотків страхових резервів, при цьому права вимоги до перестраховиків­резидентів приймаються для представлення коштів страхових резервів у розмірі не більше 20 відсотків страхових резервів до кожного такого перестраховика­резидента.