Права вимоги до перестраховиків­нерезидентів приймаються для представлення коштів страхових резервів у розмірі ­ разом не більше 25 відсотків страхових резервів, якщо рейтинг фінансової надійності (стійкості) перестраховика­нерезидента, визначений рейтинговим агентством (A.M.Best, США, Moody's Investors Service, США, Standard & Poor's, США або Fitch Ratings, Великобританія) за міжнародною рейтинговою шкалою, не нижчий рівня кредитного рейтингу зовнішніх довгострокових державних зобов'язань України, визначеного цими рейтинговими агентствами. Не приймаються до структури активів права вимоги до перестраховиків­нерезидентів за ризиками, пов'язаними з

79

дожиттям застрахованої особи до певного віку, події чи закінчення дії договору, крім ризиків, які пов'язані зі смертю застрахованої особи в будь­якому випадку, та/або з нещасним випадком, що трапився, та/або в разі стійкої непрацездатності (інвалідності) унаслідок хвороби застрахованої особи.

8. Права вимоги до перестраховиків визначаються як сума часток перестраховиків у страхових резервах.

9. Довгострокове фінансування (кредитування) житлового будівництва ­ не більше 10 відсотків страхових резервів.

10. Інвестиції в економіку України за напрямами, визначеними Кабінетом Міністрів України, крім інвестування в розвиток ринку іпотечного кредитування шляхом придбання цінних паперів, емітованих Державною іпотечною установою, ­ разом не більше 20 відсотків страхових резервів. При цьому в окремий об'єкт інвестування ­ не більше 5 відсотків страхових резервів.

8. Інвестиції в економіку України за напрямом інвестування в розвиток ринку іпотечного кредитування шляхом придбання цінних паперів, емітованих Державною іпотечною установою, ­ разом не більше 40 відсотків страхових резервів. При цьому інвестування в розвиток ринку іпотечного кредитування шляхом придбання цінних паперів, емітованих Державною іпотечною установою, за якими не надана державна гарантія, ­ не більше 20 відсотків страхових резервів.

9. Банківські метали, в тому числі поточні та вкладні (депозитні) рахунки в банківських металах, ­ разом не більше 15 відсотків страхових резервів.

10. Кредити страхувальникам­громадянам ­ разом не більше 20 відсотків страхових резервів. Активи, які приймаються для представлення коштів страхових резервів, мають

відповідати таким вимогам:

1. Акції українських емітентів, облігації підприємств українських емітентів та облігації місцевих позик повинні відповідно до законодавства пройти процедуру лістингу на фондовій біржі, перебувати у біржовому реєстрі та в обігу на фондовій біржі. У разі делістингу акцій, облігацій підприємств або облігацій місцевих позик зазначені цінні папери приймаються для представлення коштів страхових резервів

• розмірі 75 відсотків від найменшого значення таких величин: біржового курсу цінних паперів на дату розрахунку або біржового курсу на останній робочий день перебування цінних паперів у лістингу.

2. Акції, облігації іноземних емітентів та цінні папери іноземних держав­емітентів включаються до суми прийнятних активів за умови відповідності вимогам щодо допуску таких цінних паперів до обігу їх на території України, встановленим Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку, а також відповідності таким вимогам:

   • суверенні рейтинги в національній валюті, в іноземній валюті, за короткостроковими зобов'язаннями, за довгостроковими зобов'язаннями країни, в якій державою здійснено випуск цінних паперів, мають бути не нижчі за один із таких: "A3" ­ "Moody's Investors Service" (США), "A" ­ "Standard & Poor's" (США), "A" ­ "Fitch Ratings" (Великобританія);

• кредитний рейтинг іноземного емітента облігацій має бути не нижчий за один із таких: "A3" ­ "Moody's Investors Service" (США), "A" ­ "Standard & Poor's" (США), "A" ­ "Fitch Ratings" (Великобританія);

• іноземний емітент акцій має провадити свою діяльність не менше ніж 2 роки;

• акції, облігації іноземних емітентів мають перебувати в обігу протягом

80

останніх 12 місяців до дати розрахунку величини активів, що приймаються для представлення коштів страхових резервів, на організованих фондових ринках та пройти лістинг на одній із таких фондових бірж: Нью­Йоркська фондова біржа (New York Stock Exchange Inc.), Лондонська фондова біржа

(London Stock Exchange), Токійська фондова біржа (Tokyo Stock Exchange),

Німецька біржа /Франкфуртська фондова біржа/ (Deutsche Borse AG) або на фондовій біржі НАСДАК (National Association of Securities Dealers Inc.).

3. Кредитний рейтинг банківської установи, в якій розміщені кошти страхових резервів, повинен відповідати інвестиційному рівню за національною шкалою, визначеною законодавством України. У разі зниження рівня кредитного рейтингу банківської установи, в якій розміщено активи страховика, нижче інвестиційного рівня зазначені активи можуть прийматися для представлення коштів страхових резервів у розмірі 75 відсотків їх вартості. Для представлення коштів страхових резервів може прийматися дебіторська заборгованість за договорами банківського вкладу з банківськими установами, до яких застосовані заходи впливу у вигляді призначення тимчасової адміністрації, у розмірі 75 відсотків вартості такої заборгованості.

3. Кредитний рейтинг цінних паперів, емітованих в Україні, в які розміщені кошти страхових резервів, повинен відповідати інвестиційному рівню за національною шкалою, визначеною законодавством України. У разі зниження рівня кредитного рейтингу цінних паперів зазначені цінні папери приймаються для представлення

коштів страхових резервів у розмірі 75 відсотків від їх біржового курсу.

Сума активів, які приймаються для представлення коштів страхових резервів, визначається як сума окремих статей активів балансу з урахуванням таких обмежень:

• Активи, обтяжені зобов'язаннями, які не відображені в складі балансових статей балансу, враховуються за їх балансовою вартістю, зменшеною на вартість таких зобов'язань.

• Цінні папери, обіг яких зупинено, не приймаються для представлення коштів страхових резервів з дати опублікування інформації про зупинення обігу цінних паперів в одному з офіційних друкованих видань Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку.

• Не приймаються для представлення коштів страхових резервів цінні папери емітента, щодо якого: порушено провадження у справі про банкрутство, винесена ухвала про його санацію; прийнято рішення вищого органу емітента або рішення суду, що набрало законної сили, про припинення шляхом ліквідації або визнання емітента банкрутом; визнано недійсною емісію цінних паперів такого емітента, скасовано реєстрацію випуску цінних паперів такого емітента.

• Не приймаються для представлення коштів страхових резервів права вимоги до перестраховиків­резидентів, дію ліцензії(й) яких з відповідних видів страхування анульовано на дату розрахунку, та права вимоги до перестраховиків­нерезидентів, які на момент укладення відповідного договору перестрахування не відповідали вимогам, встановленим законодавством з питань регулювання ринків фінансових послуг.

• Для представлення страхових резервів із страхування життя не можуть використовуватись позики (кредити, поворотна фінансова допомога, інші позикові кошти), цінні папери із зобов'язаннями зворотного викупу, цінні папери, за якими не здійснено повної оплати їх вартості, кошти, надані банкам на умовах субординованого боргу, помилково перераховані кошти на рахунок страховика,

81

суми страхових платежів, які підлягають поверненню страхувальнику в період, наступний за звітним,

• Для представлення страхових резервів із страхування життя не приймаються акції, емітовані будь­яким страховиком.

Оцінка активів, які приймаються для представлення коштів страхових резервів, здійснюється за їх справедливою вартістю відповідно до вимог стандартів бухгалтерського обліку та фінансової звітності з урахуванням вимог цих Правил.

Активи страховика, що відповідають попереднім вимогам приймаються для представлення коштів страхових резервів, при розміщенні в одній юридичній особі можуть становити разом не більше 35 відсотків страхових резервів, зокрема:

• грошові кошти на поточних рахунках, банківські вклади (депозити), валютні вкладення, банківські метали на рахунках, відкритих у цій юридичній особі;

• акції, облігації підприємств, іпотечні сертифікати, іпотечні облігації, емітентом яких є ця юридична особа;

• інвестиції в економіку України за напрямами, визначеними Кабінетом Міністрів України;

• довгострокове фінансування (кредитування) житлового будівництва.

Кошти страхових резервів не можуть бути представлені у вигляді цінних паперів емітентів, щодо яких в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб­ підприємців є відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням або про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу.

Таким чином, можна зробити висновок, що в Україні дбають про забезпечення надійності функціонування страхових компаній шляхом нормативного регулювання розміщення коштів страхових резервів, що безпосередньо впливає не тільки на платоспроможність та прибутковість окремого страховика, а й на стабільність економіки в цілому.

82

Тема 9. Інвестиційна діяльність страхової компанії:

ПРИНЦИПИ ОРГАНІЗАЦІЇ, РЕГУЛЮВАННЯ ТА ОПТИМІЗАЦІЯ

9.1. Поняття та принципи інвестиційної діяльності страхової компанії. Інвестиційний потенціал страховика

Світовий досвід показує, що страховики є важливим джерелом інвестиційного капіталу. По­перше, це пов'язано з інверсією циклу (оскільки отримання страхової премії передує наданню страхової послуги), а по­друге, із розподілом ризику в часі. Тому страховик протягом часу дії договору страхування тимчасово розпоряджається коштами страхувальника, які акумульовані у страхові резерви. Крім коштів страхових резервів, страховик має у своєму розпорядженні власні кошти у вигляді вкладів засновників, а також спеціальних фондів, які сформовані за рахунок прибутку та суми нерозподіленого прибутку. Тому кошти страховика, які перебувають у його розпорядженні, є сукупністю ресурсів, за рахунок яких він (страховик) виконує свої зобов'язання при настанні страхового випадку та забезпечує нормальне функціонування компанії. Ці кошти представлені, по­перше, надходженнями страхових премій, по­друге, власними коштами, які можуть використовуватися протягом кількох років.

З огляду на це при інвестуванні таких коштів необхідно враховувати їх структуру, а також оптимальний термін інвестування. Потрібно виходити з того, що резерви є коштами страхувальників і в разі настання страхового випадку мають своєчасно повертатися їм у вигляді страхового відшкодування, яке може бути й більшим порівняно з внесками за надання страхової послуги. Активи страхової компанії мають бути розміщені з урахуванням безпечності, прибутковості, ліквідності, диверсифікованості. Зазначимо, що це й є основні вимоги до управління активами.

Безпечність вкладень активів страхової компанії свідчить про мінімальний інвестиційний ризик, вона може досягатися шляхом диверсифікованості коштів. Що ж до прибутковості активів страховика, то вона істотна при визначенні загального фінансового результату. Адже іноді в кінці звітного періоду страховик компенсує збитки, пов'язані зі страховою діяльністю, за рахунок прибутку від інвестиційної діяльності. Тому в цілому по компанії може досягатися позитивний фінансовий результат. Говорячи про ліквідність активів страхових компаній, мають на увазі можливість оперативної конвертації їх у готівкові платіжні кошти, за рахунок яких страховик дістає змогу виконати свої зобов'язання. Особливістю використання принципу ліквідності у страхуванні є те, що вимоги до ліквідності залежать від ризиків страховому портфелі страховика. Якщо страховик здійснює страхування високоризикованих (авіаційне, страхування і т. ін.) видів страхування, йому в короткий термін необхідно буде перетворити свої активи на готівкові кошти. Отже, страховикові з ризикових видів страхування доцільно мати високоліквідні активи. Але безпечність, прибутковість, ліквідність активів не є взаємозамінюваними характеристиками. Так, за надійними активами (державні цінні папери) маємо низьку прибутковість. Збалансований портфель інвестування досягається за допомогою диверсифікації вкладень. Диверсифікованість — це розподіл інвестиційних коштів між категоріями активів інвестування.

Сучасний рівень державного регулювання інвестиційної діяльності страховиків вимагає введення і дотримання ще одного принципу розміщення страхових резервів. Це принцип контролю за інвестиціями (підконтрольності), тобто забезпечення можливості для страхових компаній здійснювати контроль за розміщеними резервами шляхом участі в радах директорів підприємств, в які зроблені інвестиції, регулярне отримання інформації про ухвалювані управлінські рішення, про поточний фінансовий стан. В даний час у страховиків

83

немає ні можливостей вибору, ні способів дії на ефективність своїх інвестицій. Принцип підконтрольності власних інвестицій особливо актуальний в умовах економіки, що розвивається і відсутності стабільного "прозорого фондового ринку". Вбачаючи головну мету державного регулювання страхової діяльності в підтримці платоспроможності страховиків перед своїми клієнтами, законодавці і органи нагляду абсолютно не звертають уваги на дотримання прав самих страхових компаній як інвесторів. На українському страховому ринку склалася ситуація, при якій виконання умов по страхових виплатах перед клієнтами страховиків залежить не тільки від страхових компаній, але і від бажання і можливостей держави і інших учасників фондового і фінансового ринків виконувати свої зобов'язання.

Таблиця Порівняння принципів інвестиційної діяльності по страхуванню життя і ризиковим видам

страхування

Можливості страхової компанії по участі в інвестиційному процесі визначаються її інвестиційним потенціалом. Під інвестиційним потенціалом страхової організації розуміють сукупність грошових коштів, які є тимчасово або відносно вільними від страхових зобов'язань і використовуються для інвестування з метою отримання інвестиційного доходу.

Для інвестування страхова компанія може використовувати тільки частину наявних грошових коштів, до яких відносяться страховий фонд і власний капітал. При цьому, тимчасово вільними від страхових зобов'язань грошовими коштами є страховий фонд до його використання на страхові виплати. В цій своїй якості він робить значний вплив на зміну інвестиційного потенціалу страховика залежно від наявності і об'єму страхових виплат. Власний капітал є відносно вільними від страхових зобов'язань грошовими коштами, які можуть використовуватися для страхових виплат у разі недостатності коштів страхового фонду. Їх величина з високим ступенем вірогідності піддається плануванню, і вона значно менше впливає на зміну інвестиційного потенціалу страховика. Інвестиційний потенціал є складовою частиною фінансового потенціалу страховика, призначеною для інвестицій. Він складає ту частину фінансового потенціалу, яка залишається після вирахування витрат на ведення справи, позикових коштів і страхових виплат. Якщо об'єми вказаних вирахувань збільшуються більшою мірою, ніж зростає об'єм страхового фонду і власного капіталу, то може скластися ситуація, коли при збільшенні фінансового потенціалу страхової компанії, її інвестиційний потенціал зменшується. На практиці існують страхові компанії, у яких при великому фінансовому потенціалі абсолютно відсутній інвестиційний потенціал. Графічно структура формування інвестиційного потенціалу і фактори його зміни представлені на рис. _.

84

Розмір фінансового потенціалу	Страхові	Розмір фінансового потенціалу
на початок періоду	виплати		на кінець періоду
Фінансовий
потенціал
Інвестиційний	Страховий фонд
потенціал		Власний капітал
		Позикові кошти
	Кошти для витрат на ведення справи			Час
	Період, що розглядається
Рис. _. Схема формування інвестиційного потенціалу страхової компанії

Інвестиційний потенціал є змінною величиною, що складається під впливом таких факторів:

• об'єм страхових премій;

• структура страхового портфеля;

• збитковість або прибутковість страхових операцій;

• умови державного регулювання формування страхових фондів;

• терміни страхових договорів;

• об'єм власних засобів.

На мікрорівні інвестиційний потенціал характеризує можливості окремої страхової компанії стабільно і гарантований здійснювати виплати за страховими випадками. Тому, окрім загальних показників, що характеризують інвестиційний потенціал, доцільно виділити специфічні показники, що дають оцінку використання даного потенціалу:

1. Успішна інвестиційна діяльність дає можливість страховику використовувати частину отриманого інвестиційного доходу для покриття негативного фінансового результату за прямими страховими операціями у випадках підвищення збитковості як при нерівномірному розподілі ризику або настанні катастрофічних ризиків, так і при високій конкуренції і демпінгу тарифів на страховому ринку. В цій ситуації оцінка інвестиційного потенціалу повинна даватися через показник співвідношення страхових виплат і премій (в обсязі нетто­ставки).

Якщо значення даного показника більше одиниці, це свідчить про використання інвестиційного доходу для покриття збитків на більш високому рівні, ніж дозволяють страхові тарифи. Відповідно, чим більше даний показник перевищує одиницю, тим більше ефективно реалізовувався інвестиційний потенціал.

2. Інвестиційна діяльність дозволяє страховику залучати страхувальників до участі в прибутку через систему нарахування бонусів або повернення частини страхового внеску. В даному випадку, роль інвестиційного потенціалу характеризується через показник величини інвестиційного відсотка, що нараховується на страхові суми за договорами страхування життя, і показник розміру частини страхового тарифу, що повертається.

3. Інвестиційний дохід може бути джерелом приросту власного капіталу страхової

85

компанії, який також використовується в надзвичайних ситуаціях для покриття страхових зобов'язань. В цьому випадку інвестиційний потенціал характеризуватиме показник частки фінансового прибутку, що спрямовується на збільшення власного капіталу.

Таким чином, на мікрорівні інвестиційна діяльність є необхідною для кожного окремого страховика, оскільки підвищує його фінансову стійкість, платоспроможність і конкурентоспроможність.

Реалізація інвестиційного потенціалу в конкретні інвестиційні проекти означає формування у страховика інвестиційного портфеля, який є сукупністю фінансових інструментів, отриманих страховою компанією в процесі інвестування грошових коштів і призначених для отримання інвестиційного доходу. Формування інвестиційного портфеля здійснюється відповідно до прийнятою в страховій компанії інвестиційної політики і з урахуванням принципів розміщення страхових фондів. Інвестиційний портфель характеризує розміри і структуру інвестиційних вкладень в конкретному звітному періоді і будується з урахуванням мети, що стоїть перед кожною страховою компанією.

9.2. Державне регулювання інвестиційних операцій страховиків

Однією з основних особливостей інвестиційної діяльності страхових компаній є її достатньо жорстке регулювання з боку держави. При цьому, держава регулює не всю інвестиційну діяльність страховиків, а тільки процес інвестування страхових фондів за допомогою встановлення правил розміщення страхових резервів (ПРСР). Необхідність такого регулювання обумовлена наступними факторами:

1. Характером руху фінансових ресурсів, специфіка якого полягає в тому, що у розпорядженні страховика протягом деякого періоду виявляються тимчасово вільні (але все таки пов'язані із зобов'язаннями за договорами страхування!) кошти і ці кошти можуть бути інвестовані з метою отримання додаткового доходу.

2. Неможливістю контролю за інвестуванням цих коштів з боку тих, перед ким страховик несе страхові зобов'язання, тобто з боку страхувальників і застрахованих.

Основною метою державного регулювання інвестування страхових фондів є:

• приведення у відповідність розміщення засобів прийнятим страховиком зобов'язанням за термінами і об'ємах;

• захист національних інтересів наприклад, шляхом накладення обмежень на вітчизняних страховиків по інвестиціях за кордон;

• забезпечення дотримання страховиками принципів поворотності, диверсифікації,

прибутковості і ліквідності.

Всі країни цивілізованого світу займаються розробкою правил діяльності страхових компаній, зокрема, в області регламентації розміщення тимчасово вільних коштів. Ці норми розміщення засобів останніми роками уніфікуються в Європейському Союзі. Така практика переслідує три цілі:

1. Розміщення коштів повинне співпадати в часі і просторі з їх зобов'язаннями.

2. Обмеження інвестицій сферою національної економіки (необхідність усунути ризик, пов'язаний з обмінними курсами, довгострокові вкладення сприяють задоволенню потреб національної економіки в капіталовкладеннях).

3. Норми розміщення можуть визначати і скеровувати інвестиційні ресурси страхових компаній в конкретні галузі виробництва, які необхідно розвивати в конкретних регіонах, або в конкретний період часу.

4. Збереження страхових коштів в умовах інфляції. Надійно захистити від інфляції дозволяють інвестиції у виробничу діяльність, а не в інші сфери. Це обумовлено тим, що

86

кінцевим результатом виробничої діяльності є споживчі товари, а зміна цін на товари у найбільшій мірі відображає рівень знецінення національної валюти і динаміку інфляції. Практика реалізації цієї мети має розповсюдження в США. За законодавством США норми розміщення засобів страхових компаній встановлюються окремим штатами, і відповідно уряд кожного штату визначає пріоритетні галузі розвитку своєї економіки.

9.3. Інвестиційна політика страхової компанії

Інвестиційна політика страхової компанії повинна відповідати наступним вимогам:

1. Інвестиційний портфель, сформований компанією, повинен бути стабільним, тобто інвестиційна політика повинна забезпечувати високу надійність інвестицій і, як наслідок, високу стійкість страхової компанії.

2. Інвестиційна політика страхової компанії повинна забезпечувати високу прибутковість. При розгляді інвестиційної політики страховиків слід розмежовувати принципи, яких

дотримуються страховики у відношенні:

1. страхових фондів, тобто активів, що покривають технічні резерви: кошти страхових фондів повинні бути інвестовані так, щоб вони відповідали термінам, сумам і валюті зобов'язань.

2. акціонерного капіталу, тобто вільних активів, що є обов'язковою маржею платоспроможності. Основна мета управління вільними активами наступна:

безперервна підтримка необхідного рівня платоспроможності (у тому числі відповідно до вимог, встановлених в законодавчих актах);