6.Термідоріанський переворот і Конституція 1795 р.

Термідоріанський переворот і Конституція 1795 р. Прийшла до влади в результаті перевороту група поміркованих депутатів Конвенту, що відбивали інтереси республикански налаштованих кіл французької буржуазії, отримала назву термідоріанців. Для цього угрупування, як і для інших депутатів Конвенту, які брали участь у суді над королем і стали тим самим "царевбивцями", реставрація монархії була абсолютно неприйнятна, але настільки ж нестерпним для неї став режим революційного терору. Перший час були термідоріанці змушені зберігати систему державних органів, створену якобінцями. При цьому сам механізм революційної диктатури був поступово зруйнований, скасовано надзвичайний соціально-економічне законодавство якобінців. Комітет громадського порятунку, де засідали тепер учасники антиякобинского змови, втратив значення урядового органу. Були скасовані Паризька комуна - оплот якобінців, а також революційні комітети, реорганізований Революційний трибунал. Але і реформована термидорианцами політична система асоціювалася з революційними традиціями. Тому з особливою гостротою знову постало питання про відновлення конституційного ладу. Формально вважалося, що в силі залишалася конституція 1793 г., прийнята якобінським Конвентом і підтверджена первинними зборами вибірників. Хоча якобінська Конституція так ніколи і не застосовувалася, спочатку самі термідоріанці ставили питання про поправки і доповненнях, необхідних для її введення в дію. Однак невдовзі, в зокрема під впливом нових революційних заворушень, праві термідоріанці угледіли в якобінської конституції "організовану анархію" і прийняли рішення про підготовку нового конституційного документа. Вони поспішали з конституюванням нової влади, тим більше що знову нагадала про себе політична небезпека з боку відкритих ворогів республіки - роялістів, фейянов і т. д. В серпні 1795 г. Конвент прийняв нову конституцію Франції (відому як Конституція III року республіки). Слідуючи сталій в період революції традиції, термідоріанці винесли текст конституції на плебісцит, і вона була підтримана переважною більшістю первинних зборів виборців, так як народ розраховував з допомогою нової Конституції врятувати і зміцнити республіку, відвести загрозу реставрації, зберегти демократичні завоювання революції. Отмеж вываясь від крайнощів революції і політичної нерозважливості вождів якобінців, автори нової Конституції зберегли не тільки девіз революції: "свобода, рівність, братерство", але і її найважливіші досягнення - республіканізм, народний суверенітет, представницькі органи і т. д. Текст Конституції 1795 р. відрізнявся пихатість і багатослівністю (372 статті), але при цьому вона була дуже помірної за своїм політичним змістом. Декларація прав і обов'язків людини і громадянина, яка була предпослана Конституції, вже не була пройнята революційним духом (було відсутнє право народу на повстання, опір пригнічення тощо) і робила наголос на закріплення економічних, моральних і правових засад суспільства. Так, наприклад, в ній підкреслювалося, що власність "лежить в основі світової культури, всього виробництва, всіх засобів праці і всього соціального ладу". Конституція скасовувала загальне виборче право і відновлювала майновий ценз. Слідуючи вже випробуваною у 1791-1792 рр. політичної моделі, нова конституція в статті 22 заклала в основу республіканського ладу принцип поділу влади. Однак нова організація державної влади відрізнялася громіздкістю, доктринерством, чисто зовнішнім наслідуванням зразкам античної демократії. У системі поділу влади законодавчого корпусу відводилось провідне місце. Автори конституції проявили політичну обережність і відмовилися від створення "всемогутнього" законодавчого органу за типом Національного конвенту. Вперше в історії французького конституціоналізму законодавчий корпус був створений не на однопалатної, а на двопалатної основі. Він складався з Ради старійшин (250 членів, обираються з осіб не молодше 40 років) і Ради п'ятисот (осіб не молодше 30 років). Право законодавчої ініціативи конституції надавалося тільки Раді п'ятисот, але останнього рішення ставав законом лише після схвалення Ради старійшин. Відхилений останнім законопроект міг вносити повторно тільки через рік. Законодавча влада, таким чином, свідомо ставала джерелом політичної конфронтації, а отже, і нежиттєздатною. Політична нестабільність і нестійкість були притаманні і виконавчої влади, яка також була спочатку приречена на малу ефективність. Вона вручалася Директорії з 5 членів, що обираються шляхом таємного голосування законодавчим корпусом. Щорічно Директорія оновлювалася шляхом переобрання одного з її членів. Головували в ній по черзі всі члени протягом трьох місяців. Для здійснення суто управлінських функцій Директорія призначала міністрів, які, однак, не становили уряд. Псевдодемократичні державні форми, введені Конституцією 1795 г., не враховували реального співвідношення політичних сил, не могли забезпечити економічній і правовій стабільності. Хоча по Конституції 1795 р. виконавчі та управлінські важелі не повинні були концентруватися в одних руках, провідну роль у Директорії відігравав один з лідерів термідоріанців, безпринципний кар'єрист Баррас. Як і багато інші представники правлячої верхівки, він відверто прагнув використовувати державну казну для особистого збагачення. Відверта корупція, яка охопила і самі урядові кола, погіршила і без того тяжке фінансове становище республіки. Директорія не в стані була вирішити ті проблеми, які стояли перед новим сформувалися за роки революції громадянським суспільством. Зберігалася небезпека монархічної, феодальної реставрації та нового революційного вибуху мас, викликаних тяжким становищем міських низів і відродженням популярності якобінських ідей. Непослідовність, різкі повороти в політику Директорії, то обрушивавшей удари проти якобінців, то починала боротьбу проти дворян-емігрантів, і неприсягнувших священиків, то облагавшей високим прибутковим податком фінансистів і спекулянтів, робили політичну обстановку у Франції непередбачуваною. Ненадійність уряду Директорії, проводила політику гойдалок", робила весь створений в 1795 р. конституційний режим все більш складним і нестійким.