40. Виправний центр, як вид виправної установи: контингент засуджених, особливості режиму, праці, виховної роботи, навчання.

Згідно ст. 16 КВК виправні центри виконують покарання у виді обмеження волі стосовно осіб, засуджених за злочини невеликої та середньої тяжкості, а також засуджених, яким даний вид покарання призначено відповідно до статей 82, 389 Кримінального кодексу України. Правову основу діяльності виправного центру складають КВК України, Правила внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, інші нормативно-правові акти, а також Інструкція з організації порядку і умов виконання покарання у виді обмеження волі, затверджена наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань 16.02.2005 № 27 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 5 березня 2005 р. за №290/10570). Завданнями виправних центрів є: організація виконання покарання у виді обмеження волі та забезпечення оптимальних умов відбування покарання засудженими з метою їх виправлення і ресоціалізації; запобігання вчиненню засудженими нових злочинів; забезпечення правопорядку і законності, безпеки засуджених, а також персоналу, посадових осіб і громадян, які перебувають на їх території; залучення засуджених до суспільно корисної праці з урахуванням їх стану здоров'я, загального і професійного рівнів; забезпечення охорони здоров'я засуджених; здійснення оперативно-розшукової діяльності відповідно до законодавства. Слід звернути увагу, що, оскільки обмеження волі відповідно до ст. 69 та 82 КК України може бути призначене і за вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів, виправні центри виконують покарання також і відносно засуджених цієї категорії.

41. Ресоціалізуюча роль тривалості побачень засуджених з родичами та іншими особами у виправних установах.

Однією з доволі істотних умов відбування покарання є кон­такти позбавлених волі із зовнішнім світом. Мінімальні стандартні правила поводження з в'язнями рекомендують надавати позбавле­ним волі «можливість спілкуватися через регулярні проміжки часу і під належним наглядом із їхніми сім'ями або друзями, що мають бездоганну репутацію, як шляхом листування, так і безпосередньо, в ході відвідин». За ст. 110 КВК України особи, позбавлені волі ма­ють право на два види побачень: короткострокові тривалістю до чо­тирьох годин і тривалі — до трьох діб. Засуджені, що відбувають покарання у виправних колоніях мінімального, середнього та мак­симального рівня безпеки можуть одержувати щомісяця коротко­строкове й один раз на три місяці тривале побачення. Порядок проведення побачень встановле­ний Правилами внутрішнього розпорядку установ виконання. Ко­роткострокові побачення надаються з родичами та іншими особами під наглядом представника адміністрації установи виконання покарань. З іншими особами побачення надаються тільки тоді, коли, на думку адміністрації, вони не будуть негативно впливати на засудженого. У разі відмови в наданні побачення на заяві засу­дженого або особи, яка бажає з ним зустрітися, робиться примітка про причини відмови. Начальник установи, як виняток, з метою виховного впливу може надати короткострокове побачення з роди­чами або телефонну розмову засудженим, яких тримають у ПКТ (ОК), ДІЗО або карцері. Відповідно до вимог Віденської конвенції «Про консульські зносини», ратифікованої Україною 27.04.1989 р., генеральний консул, консул, віце-консул і консульський агент дипломатичних представництв закордонних держав мають право на короткостро­кові побачення із засудженими громадянами своїх держав. Поба­чення засуджених з дипломатичними представниками до кількос­ті встановлених кримінально-виконавчим законодавством Украї­ни не враховуються, їх число не обмежується. За Методичними рекомендаціями Державного департаменту України з питань виконання покарань щодо особливостей пово­дження із засудженими, які є громадянами іноземних держав, та проведення з ними виховної роботи (від 26.10.2004 р.), повідом­лення про заяви засуджених іноземців про бажання мати побачен­ня з представниками посольств або консульств держави їхнього громадянства, керівництво установи у встановленому порядку надсилає до Департаменту, який повідомляє відповідне диплома­тичне представництво іноземної держави в Україні. Побачення представників посольств і консульств відповідних держав із засу­дженими надаються тривалістю відповідно до ч. 1 ст. 110 КВК України, лише за наявності в цих представників дипломатичних або консульських карток. Тривалі побачення відповідно до ст. 110 КВК України нада­ються з правом спільного проживання і тільки з близькими родича­ми (подружжя, батьки, діти, всиновлювачі, всиновлені, рідні брати й сестри, дід, баба, онуки). Тривалі побачення можуть надаватися і подружжю, яке проживало однією сім'єю, але не перебувало в шлюбі, за умови, що в них є спільні неповнолітні діти, за наявності їх свідоцтв про народження та відповідної довідки органу самовря­дування, що підтверджує факт їх проживання однією сім'єю. Адміністрація установи, як правило, звільняє засуджених від роботи на період тривалих побачень з наступним або попереднім відпрацюванням. У разі епідемії, стихійного лиха або інших надзвичайних об­ставин, що перешкоджають нормальній діяльності установ, поба­чення можуть бути тимчасово відмінені. Об'єднання побачень або розділення одного побачення на декілька періодів не дозволяється. Засудженим за їх бажанням дозволяється заміняти тривалі побачення короткостроковими, а також тривалі та короткостроко­ві побачення — телефонними розмовами. Дозвіл на побачення надається начальником установи вико­нання покарань, а в разі його відсутності — першим заступником або особою, яка виконує його обов'язки, за заявою засудженого чи особи, яка прибула на побачення. Одночасно, за власним бажан­ням, засудженим подається заява про зняття його з котлового до-вольства на час перебування на тривалому побаченні. Тривалі побачення при реєстрації шлюбу надаються позачерго­во. Документами, які посвідчують особу, що прибула на побачення, її родинні зв'язки із засудженим, можуть бути паспорт, свідоцтво про народження, свідоцтво про шлюб, довідки органу самовряду­вання, що підтверджують факт проживання однією сім'єю засудже­них з прибулою особою. Правила внутрішнього розпорядку установ виконання покарань серед документів, які посвідчують особу, що прибула на побачення називають також і посвідчення водія. Підставою для надання тривалих побачень засудженим інозем­цям з близькими родичами є анкетні дані цих засуджених. У разі відсутності таких даних в особовій справі засудженого-іноземця коло близьких родичів визначається шляхом його опитування. Осіб, які прибули на побачення, приймають начальник уста­нови або його заступник, начальник відділення або ЧПНУ.

Їх ін­формують про поведінку засудженого і попереджають про обов'яз­кове дотримання правил поведінки під час побачення, заборону нелегальних передач та про негайне припинення побачення, якщо буде виявлено порушення встановлених правил. Гроші, цінні речі, а також предмети, заборонені для викорис­тання в установах, здаються на збереження молодшому інспектору з проведення побачень і вносяться до спеціального журналу. У разі наявності достатніх підстав слід передбачати, що особа, яка при­була на побачення, має намір передати засудженому предмети, ви­роби та речовини, зберігання яких заборонено, або отримати від засудженого нелегальним шляхом заборонені речі, начальник установи оголошує такій особі про те, що побачення їй буде надано тільки тоді, коли вона погодиться на огляд її речей і одягу до і піс­ля побачення. Такий огляд проводиться в порядку, установленому цими Правилами. Якщо особа, яка прибула на тривале побачення, відмовиться від огляду речей і одягу, то побачення із засудженим їй не дозволя ється, але за бажанням може бути надане короткострокове поба­чення. У разі виявлення прихованих від огляду заборонених пред­метів особам, які намагалися передати їх засудженим, тривале по­бачення не надається або припиняється, і тоді діють вимоги закону про адміністративні правопорушення. Побачення засудженому дозволяється не більш як з трьома дорослими особами, разом з якими можуть бути неповнолітні діти засудженого. Тривалість побачень установлюється адміністрацією установ виконання покарань залежно від пропускної можливості приміщень, у яких вони проводяться. У всіх випадках коротко­ строкові побачення не можуть тривати менше двох годин, а трива­лі — менше доби, якщо на менш коротких строках не наполягають особи, які перебувають на побаченні. На побачення засуджені повинні прибувати в охайному ви­гляді. На період тривалих побачень їм може видаватися одяг, бі­лизна і взуття з обмінного фонду, який постійно зберігається у мо­лодшого інспектора з проведення побачень, або одяг цивільного зразка, який принесли родичі. Засуджені до і після побачень під­лягають повному обшуку. їм надається дозвіл проносити в кімна­ти тривалих побачень туалетні речі, тютюнові вироби, попільнич­ки, власні альбоми та літературу і періодичні видання, які вони бажають передати родичам. Пронесення особами, які прибули на побачення із засудже­ними, в кімнати короткострокових побачень будь-яких продуктів або речей не дозволяється. До кімнат тривалих побачень дозволя­ється проносити продукти харчування (за винятком вино-горілчаних виробів і пива) та цивільний одяг для використання під час побачень, а також предмети і вироби, зберігання яких засудженим не заборонено. Родичам засуджених, які перебувають на тривалих побачен­нях, дозволяється у денний час виходити за межі колонії для при­дбання продуктів харчування, предметів першої потреби, а в разі дострокового закінчення побачення (з невідкладних обставин) — у будь-який час доби. Під час побачень не дозволяється передавати засудженим або засудженими будь-яких документів, записів, креслень іт.ін. У разі порушення встановленого порядку поведінки на побачен­ні воно негайно припиняється, про що молодший інспектор доповідає посадовій особі, яка дозволила побачення, або ЧПНУ, які приймають остаточне рішення. За користування кімнатами тривалих побачень, інвентарем та комунально-побутовими послугами з осіб, які прибули на поба­чення, або із засуджених стягується плата за затвердженими тери­торіальними органами управління Департаменту розцінками в На бажання засудженого або адвоката чи іншого фахівця в га­лузі права, який за законом має право на надання правової допо­моги особисто чи за дорученням юридичної особи, побачення мо­жуть надаватися наодинці у кімнаті короткострокових побачень із забезпеченням їх безпеки. Засудженим до довічного позбавлення волі побачення надають­ся в кімнатах короткострокових побачень, які обладнані кабінка­ми. Побачення надається адміністрацією установи при пред'яв­ленні адвокатом ордера, а іншим фахівцем у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, угоди або доручення юридичної осо­би, а також документів, що посвідчують їх особу. Слід звернути увагу, що окрім цього право фахівця у галузі права на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи по­винно бути визначено спеціальним законом (детальніше дивись коментар до статті 8 КВК України). Кількість і тривалість таких побачень не обмежена. Побачення засуджених з адвокатом або іншим фахівцем у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, у кількість побачень, установлених КВК України, не зараховується, їх кількість і тривалість не об­межується, але вони проводяться в неробочий для засудженого час і тільки від підйому до відбою.