53. Основні принципи класифікації засуджених і їхній облік при формуванні відділень соціально-психологічною службою.

Загальновідомо, що вивчення засуджених перед­бачає їх класифікацію як необхідну умову педагогічної діяль­ності, як основу диференційованого підходу до їх випра­влення. На базі класифікації можна розробляти типізовані та індивідуалізовані програми виховного впливу, визначати оптимальний перелік засобів виховного характеру з метою утворення, або досяг­нення позитивних змін в особистості засудженого. Класифікація засуджених - це розподіл їх на певні групи за різними ознаками, які дозволяють створити найбільш сприятливі умови досягнення мети виправного впливу. Класифікація засуджених – не самоціль, а лише інструмент в руках працівників установ виконання покарань, дякуючи якому індиві­дуальний підхід до особистості в процесі її перевиховання стає більш обґрунтованим та усвідомленим. Тому підхід до кожної особистості має бути диференційованим, що врахо­вує її типологічні та індивідуальні особливості психологічної структури особистості. Класифікація засуджених являє собою стійке розмежування пев­ної категорії осіб за їх окремими характерними ознаками, і в першу чергу за ознаками злочинів, які вони здійснили. Класифікацію злочинців можна проводити за різними ознаками, серед яких можна виділити дві основні групи: правові та соціально-психологічні (в тому числі соціально-демографічні). Вказані ознаки використовуються для визначення виду установи, в якій повинен відбувати покарання засуджений. Класифікація засуджених в місцях позбавлення волі, з практичної точки зору, обумовлена необхідністю диференційованого підходу до проведення заходів виховного впливу на підставі індивідуальних програм соціально-психологічної роботи із засудженими, зниження негативного впливу на особистість умов позбавлення волі, мінімізація міжгрупових і особистісних конфліктів. Класифікація засуджених повинна проводитись під час перебування засуджених у відділенні карантину, діагностики та розподілу за підсумками їх вивчення перед розподілом до відділень соціально-психологічної служби. Класифікаційна інформація дозволяє прогнозувати не тільки ва­ріанти очікуваної поведінки засуджених після розподілу до відді­лень, але й вибирати оптимальні засоби контролю з боку персоналу установи для забезпечення належного рівня безпеки. Крім того, класифікаційна інформація надає можливість праців­никам соціально-психологічної служби більш ефективно взаємодія­ти з представниками інших служб установи по визначенню оптимальних заходів виправного впливу на засудже­них. При формуванні відділень доцільно виходити з наступних критеріїв оцінки засуджених: кримінально-правові ознаки злочинців, за які їх засуджено судом; особистісні, тобто психолого-педагогічні ознаки; соціально-демографічні (вік, рівень освіти, соціальне положення, рід занять до засудження тощо); медичні.

Визначаючим критерієм при класифікації засуджених повинен бути особистісний, оскільки їх поведінка визначається насамперед типом особистості, виразністю особистісних якостей. При розподілі слід знаходити оптимальне співвідношення між за­судженими різних класифікаційних груп. Не бажано формувати від­ділення, наприклад, лише з осіб однакового віку та зі схожим кримі­нальним минулим, оскільки це може призвести до групової замкне­ності та формування серед них негативних ціннісних орієнтацій. Облік засуджених при формуванні відділень соціально-психологічною службою здійснюється за трьома напрямами. Перший напрямок роботи направлений на ознайомлення засуджених, які щойно прибули до установи, з формами та методами роботи кімнати ПЕР, навчання їх прийомам та методам регуляції самопочуття, підвищення та відновлення рівня працездатності, прискорення процесу адаптації до нових умов. Ці сеанси починаються з теоретичної підготовки відвідувачів, отримання ними первинних навичок психосоматичної саморегуляції, вміння корегувати свій стан через фізичний та розумовий самовплив (аутогенне тренування, прогресивна м'язова релаксація, вільне самонавіювання). З цією категорією засуджених сеанси проводяться до їх розподілу по відділеннях соціально-психологічної служби, але не менше 2 разів за термін перебування у відділенні карантину, діагностики та розподілу. Другий - проведення сеансів психоемоційного розвантаження із всіма бажаючими з метою психопрофілактики "важких" функціональних станів (депресія, фрустрація, апатія, висока тривожність, неврозоподібні розлади тощо). Цей напрямок реалізується шляхом проведення сеансів музикотерапії, перегляду спеціальних відеопрограм або слайдфільмів розслабляючого характеру із музичним супроводженням. Для реалізації цього напрямку в розкладі роботи кімнати передбачається окремий день, протягом якого всі бажаючі можуть її відвідати. Третій - робота із засудженими, які віднесені до групи "ризику" (схильні до суїциду, прояву зовнішньої та внутрішньої агресії, особи з підвищеною психічною напруженістю тощо). З ними всі сеанси мають бути спрямовані на корекцію їх поведінки та досягнення ефекту релаксації - зниження загального рівня психічної активності та м'язового тонусу, зняття нервово-емоційної напруги, нормалізацію всіх систем організму. Щоб досягти цього ефекту використовуються всі можливості кімнати ПЕР. З цією категорією засуджених проводять сеанси протягом всього терміну перебування їх в установі та перебування на названому обліку.