- •Кримінально-виконавче право україни
- •1. Поняття й предмет кримінально-виконавчого права як галузі права.
- •2. Галузеві принципи кримінально-виконавчого права.
- •3. Поняття та значення класифікації засуджених до позбавлення волі.
- •4. Правове положення жінок, що відбувають покарання у вигляді позбавлення волі.
- •5. Режим утримання осіб, засуджених до відбування позбавлення волі та залишених у сізо для роботи з господарського обслуговування.
- •6. Право засудженихна одержання посилок, передач і бандеролей.
- •7. Забезпечення законності при виконанні кримінальних покарань.
- •8. Правове регулювання та соціально-реабілітуюча роль загальноосвітнього навчання та професійної підготовки засуджених у виправних установах.
- •9. Поняття злісного порушення засудженими вимог режиму.
- •10. Поняття й види установ, що виконують покарання.
- •11. Правове регулювання застосування до засуджених наручників і гамівної сорочки.
- •12. Правові наслідки запровадження засуджених у дізо, пкт і карцер.
- •13. Режим в увп і його значення для виправлення засуджених.
- •14. Правове положення осіб, що відбувають покарання у вигляді позбавлення волі.
- •15. Виховне значення розпорядку дня у виправних установах.
- •16. Адміністративний нагляд за особами, звільненими з увп: підстави й порядок його здійснення.
- •17. Соціальні та соціально-психологічні наслідки відбування покарання у вигляді позбавлення волі.
- •18. Правове регулювання порядку надання побачень засуджених з родичами й іншими особами.
- •19. Ізоляція засуджених: підстава, поняття й порядок здійснення.
- •20. Правові критерії, що лежать в основі визначення засудженому виду виправної установи.
- •21. Підготовча робота до звільнення засуджених з виправних установ.
- •22. Система кримінально-виконавчих установ за Кримінально-виконавчим кодексом України.
- •23. Принципи й форми організації праці засуджених у виправних установах.
- •24. Правові наслідки відбування покарання у вигляді позбавлення волі.
- •25. Соціальні проблеми виконання покарань, не пов'язаних з позбавленням волі.
- •26. Правове положення осіб, що відбувають покарання у вигляді виправних робіт.
- •27. Основні вимоги режиму відбування покарання у виправній установі.
- •28. Види, підстави й порядок звільнення з увп.
- •29. Правове положення осіб, що відбувають покарання у вигляді громадських робіт.
- •30. Проблема зайнятості засуджених в увп.
- •31. Правове регулювання виконання покарань, не пов'язаних з позбавленням волі.
- •32. Правове регулювання й соціально-реабілітуюча роль переписки засуджених.
- •33. Виховна колонія, як вид виправної установи: контингент засуджених, особливості режиму, праці, виховної роботи, навчання.
- •34. Організаційно-правова структура виправної установи і її значення для досягнення мети виправлення засуджених.
- •35. Критерії ефективності виконання покарання у вигляді позбавлення волі.
- •36. Роль соціально-психологічної служби у виправній установі у виправленні засуджених.
- •37. Дисциплінарна, матеріальна й кримінальна відповідальність засуджених до позбавлення волі.
- •38. Порядок застосування, виховне значення й види заходів заохочення, що застосовуються до засуджених.
- •39. Порядок подання та розгляду скарг і заяв засуджених в уин.
- •40. Виправний центр, як вид виправної установи: контингент засуджених, особливості режиму, праці, виховної роботи, навчання.
- •41. Ресоціалізуюча роль тривалості побачень засуджених з родичами та іншими особами у виправних установах.
- •42. Поняття, форми та значення прогресивної системи виконання покарання у вигляді позбавлення волі.
- •43. Актуальні проблеми реформи кримінально-виконавчого законодавства України.
- •44. Правове регулювання та ефективність участі громадськості в діяльності установ, що виконують покарання.
- •45. Поняття правового положення засудженого до покарання у виді арешту.
- •46. Правове регулювання та соціально-педагогічне значення застосування до засуджених заходів стягнення.
- •47. Поняття й критерії виправлення засуджених.
- •48. Основні засоби виправлення засуджених: поняття, значення, взаємозв'язок.
- •49. Збереження зв'язків засуджених із суспільством (побачення, телефонні розмови, відпустка) як фактор їхнього виправлення.
- •50. Завдання, функції й повноваження спостережних комісій, створених при органах місцевого самоврядування.
- •51. Порядок взаємодії органів і установ, що виконують покарання із центрами зайнятості й овд по наданню допомоги особам, звільненим із кримінально-виконавчих установ.
- •52. Регламентація Мінімальними стандартними правилами поводження з ув'язненими контактів засуджених із зовнішнім світом.
- •53. Основні принципи класифікації засуджених і їхній облік при формуванні відділень соціально-психологічною службою.
- •54. Завдання, функції та повноваження спостережних комісій, створених при органах місцевого самоврядування.
- •55. Аналіз Рекомендацій оон щодо довічного позбавлення волі (1995 р.).
- •56. Характеристика Основних принципів поводження з ув'язненими (Резолюція 45/111 Генеральної Асамблеї оон від 14.12.1990 р.)
- •57. Адміністративний нагляд за особами, звільненими з увп: підстави та порядок його здійснення.
- •58. Основні особливості режиму утримування осіб, що відбувають покарання у вигляді позбавлення волі в секторі максимального рівня безпеки.
- •59. Роль психолога та основні завдання соціально-психологічної служби виправної колонії у виправленні засуджених.
- •60. Правове положення осіб, що відбувають покарання у вигляді довічного позбавлення волі.
- •62. Завдання, функції й правове регулювання діяльності кримінально-виконавчої інспекції.
- •63. Аналіз правил утримування осіб, взятих під варту, та засуджених у сізо.
- •64. Правове регулювання визначення виду кримінально-виконавчої установи.
53. Основні принципи класифікації засуджених і їхній облік при формуванні відділень соціально-психологічною службою.
Загальновідомо, що вивчення засуджених передбачає їх класифікацію як необхідну умову педагогічної діяльності, як основу диференційованого підходу до їх виправлення. На базі класифікації можна розробляти типізовані та індивідуалізовані програми виховного впливу, визначати оптимальний перелік засобів виховного характеру з метою утворення, або досягнення позитивних змін в особистості засудженого. Класифікація засуджених - це розподіл їх на певні групи за різними ознаками, які дозволяють створити найбільш сприятливі умови досягнення мети виправного впливу. Класифікація засуджених – не самоціль, а лише інструмент в руках працівників установ виконання покарань, дякуючи якому індивідуальний підхід до особистості в процесі її перевиховання стає більш обґрунтованим та усвідомленим. Тому підхід до кожної особистості має бути диференційованим, що враховує її типологічні та індивідуальні особливості психологічної структури особистості. Класифікація засуджених являє собою стійке розмежування певної категорії осіб за їх окремими характерними ознаками, і в першу чергу за ознаками злочинів, які вони здійснили. Класифікацію злочинців можна проводити за різними ознаками, серед яких можна виділити дві основні групи: правові та соціально-психологічні (в тому числі соціально-демографічні). Вказані ознаки використовуються для визначення виду установи, в якій повинен відбувати покарання засуджений. Класифікація засуджених в місцях позбавлення волі, з практичної точки зору, обумовлена необхідністю диференційованого підходу до проведення заходів виховного впливу на підставі індивідуальних програм соціально-психологічної роботи із засудженими, зниження негативного впливу на особистість умов позбавлення волі, мінімізація міжгрупових і особистісних конфліктів. Класифікація засуджених повинна проводитись під час перебування засуджених у відділенні карантину, діагностики та розподілу за підсумками їх вивчення перед розподілом до відділень соціально-психологічної служби. Класифікаційна інформація дозволяє прогнозувати не тільки варіанти очікуваної поведінки засуджених після розподілу до відділень, але й вибирати оптимальні засоби контролю з боку персоналу установи для забезпечення належного рівня безпеки. Крім того, класифікаційна інформація надає можливість працівникам соціально-психологічної служби більш ефективно взаємодіяти з представниками інших служб установи по визначенню оптимальних заходів виправного впливу на засуджених. При формуванні відділень доцільно виходити з наступних критеріїв оцінки засуджених: кримінально-правові ознаки злочинців, за які їх засуджено судом; особистісні, тобто психолого-педагогічні ознаки; соціально-демографічні (вік, рівень освіти, соціальне положення, рід занять до засудження тощо); медичні.
Визначаючим критерієм при класифікації засуджених повинен бути особистісний, оскільки їх поведінка визначається насамперед типом особистості, виразністю особистісних якостей. При розподілі слід знаходити оптимальне співвідношення між засудженими різних класифікаційних груп. Не бажано формувати відділення, наприклад, лише з осіб однакового віку та зі схожим кримінальним минулим, оскільки це може призвести до групової замкненості та формування серед них негативних ціннісних орієнтацій. Облік засуджених при формуванні відділень соціально-психологічною службою здійснюється за трьома напрямами. Перший напрямок роботи направлений на ознайомлення засуджених, які щойно прибули до установи, з формами та методами роботи кімнати ПЕР, навчання їх прийомам та методам регуляції самопочуття, підвищення та відновлення рівня працездатності, прискорення процесу адаптації до нових умов. Ці сеанси починаються з теоретичної підготовки відвідувачів, отримання ними первинних навичок психосоматичної саморегуляції, вміння корегувати свій стан через фізичний та розумовий самовплив (аутогенне тренування, прогресивна м'язова релаксація, вільне самонавіювання). З цією категорією засуджених сеанси проводяться до їх розподілу по відділеннях соціально-психологічної служби, але не менше 2 разів за термін перебування у відділенні карантину, діагностики та розподілу. Другий - проведення сеансів психоемоційного розвантаження із всіма бажаючими з метою психопрофілактики "важких" функціональних станів (депресія, фрустрація, апатія, висока тривожність, неврозоподібні розлади тощо). Цей напрямок реалізується шляхом проведення сеансів музикотерапії, перегляду спеціальних відеопрограм або слайдфільмів розслабляючого характеру із музичним супроводженням. Для реалізації цього напрямку в розкладі роботи кімнати передбачається окремий день, протягом якого всі бажаючі можуть її відвідати. Третій - робота із засудженими, які віднесені до групи "ризику" (схильні до суїциду, прояву зовнішньої та внутрішньої агресії, особи з підвищеною психічною напруженістю тощо). З ними всі сеанси мають бути спрямовані на корекцію їх поведінки та досягнення ефекту релаксації - зниження загального рівня психічної активності та м'язового тонусу, зняття нервово-емоційної напруги, нормалізацію всіх систем організму. Щоб досягти цього ефекту використовуються всі можливості кімнати ПЕР. З цією категорією засуджених проводять сеанси протягом всього терміну перебування їх в установі та перебування на названому обліку.
