Vіі пара – лицевий нерв – змішаний

Іннервує:

• Відчуття смаку передніми 2/3 язика

• Рухи м’язів, які формують обличчя. ( мімічні м’язи ).

Ураження лицевого нерва на всьому його протязі викликає периферичний параліч м’язів обличчя. Виникає асиметрія обличчя, яка досить виражена у стані спокою і особливо при показуванні зубів кут рота витягується назад і виникає феномен „знаку оклику”. На ураженому боці відзначають з гладження складки шкіри чола і носо-губної складки. Очна щілина розширена. Закрити її під час зажмурення не вдається.

Стають неможливими такі рухи, як свист, поцілунок тощо.

Хворий відчуває утруднення під час розмови і їди.

Центральний параліч обличчя наступає при будь який локалізації патологічного осередку на всьому протязі кірково-ядерного шляху.

(кора, променистий вінець, внутрішня капсула, ніжки мозку, міст).

Центральний парез м’язів обличчя поєднується з центральним геміпарезом на боці протилежному осередку.

Для центрального паралічу м’язів обличчя характерне порушення функції м’язів розміщених нижче очної щілини, які мають однобічну кіркову іннервацію від протилежної півкулі мозку.

Обстеження:

Продемонструйте рухи м’язів обличчя і попросіть пацієнта виконати їх.

Приклади такі: підняти брови, міцно примружити очі, показати зуби, нахмуритись, засміятись, подути або засвистіти. Відзначте асиметрію.

Vііі пара – присенково-завитковий нерв

• Присенкова гілка – рівновага

• Завиткова гілка – слух

Розрізняють такі розлади слуху: повна втрата слуху, або глухота (anacusis),

зниження слуху (hypacusis) і підвищення слуху (hyperacusis).

Обстеження:

Дослідження гостроти слуху проводять за допомогою шепотіння, та гучної мови. Шепітну мову здоровим вухом чути на відстані 7 - 12 м, гучну - 20 м.

Точніше стан слуху можна визначити при аудіографії.

Вестибулярні ядра забезпечують наступні зв’язки:

1. із спинним мозком через вестибулярно-спино-мозковий шлях;

2. з черв’яком мозочка через вестибулярно-мозочковий шлях;

3. з ядрами око-рухових нервів ( ІІІ, ІV,VI) через систему заднього поздовжнього пучка;

4. з вегетативними утворюваннями стовбура мозку в основному заднім ядром блукаючого нерву та ядрами гіпоталамуса;

5. з ретикикуляційною формацією, з екстрапірамідною системою, з таламусом та корою великого мозку.

При уражені вестибулярного апарату будемо спостерігати:

• розлади рівноваги і координації рухів;

• ністагм

• порушення спів дружніх рухів очних яблук з рухами голови;

• запаморочення, блювання та інші вегетативні розлади

Наведена патологія може спостерігатися при уражені присенкових зв’язків патологічними процесами на різних рівнях ( внутрішнє вухо, мозковий стовбур, кора скроневих часток великого мозку).

Обстеження: Перевіряють ністагм, рівновагу, виконання координаційних проб.

ІХ пара – язикоглотковий нерв – відчуття смаку задньою третиною язика

Ураження язикоглоткового нерва супроводжується слабо вираженими руховими розладами ( порушення ковтання ), оскільки іннервація язикоглоткового нерва компенсується за рахунок блукаючого нерва, чутливими розладами (анестезія. гіпостезія) на відповідній половині глотки (дужка, задня стіна, ділянки середнього вуха), смаковими порушеннями ( адгезія, гіперстезія ) окремих чи всіх видів смакових відчуттів на задній третині однойменного боку язика, порушеннями видільної функції привушної залози (з одного боку ) які компенсуються іншими спинними залозами, тому хворий відчуває лише незначну сухість у роті.

Обстеження:

Смакову чутливість досліджують нанесенням подразнень на слизову оболонку язика ( кисле, солодке, солоне, гірке).Обстеження проводиться так саме як при перевірки лицевого нерву ( з допомогою ватного тампона) між пробами необхідно полоскати ротову порожнину чистою водою, щоб уникнути змішування смаків.

Х пара – блукаючий нерв – змішаний (рухові, чутливі та вегетативні парасимпатичні волокна).

• Внутрішні органи грудної і черевної порожнини;

• М’язи глотки, гортані, м’якого піднебіння.

Однобічне ураження блукаючого нерва викликає зниження чи втрату глоткового і піднебінного рефлексів, парез м’якого піднебіння і дужки на боці ураження, захриплість голосу (внаслідок парезу або паралічу голосової зв’язки); язичок відхиляється в здоровий бік.

Двобічне часткове ураження блукаючого нерва викликає втрату глоткового та піднебінного рефлексів, гугнявий відтінок голосу, попадання вдихальні шляхи рідкої їжі, виливання через ніс під час прийому їжі в результаті парезу або паралічу м’якого піднебіння. Крім того, настає дисфонія або афонія (парез або параліч голосових зв’язок), дисфагія – порушення ковтання (парез або параліч надгортанника) з попаданням їжі у дихальні шляхи, що викликає поперхування, кашель, розвиток аспіраційної пневмонії.

Повне двобічне ураження вегетативних ядер або вегетативних волокон блукаючих нервів несумісне з життям в результаті виключення функції серця та дихання.

Подразнення блукаючих нервів супроводжується порушенням діяльності серця (брадикардія) і легень, диспепсичними явищами (пронос, запор, порушення апетиту, печія тощо).

Обстеження:

Проба: блювотний рефлекс – доторкнутись шпателем до однієї сторони задньої частини гортані. Кожну сторону треба перевіряти окремо. Нормальна реакція –блювання.

Піднебінний рефлекс: по черзі доторкнутись до однієї сторони піднебінного язичка. Кожну сторону треба перевіряти окремо. Нормальна реакція –піднімання піднебінного язичка.

Попросить пацієнта поковтати слину і сказати а-а.

Відзначте : дисфагію – труднощі з ковтанням, дисфонію - порушення голосу

аномалії серця.

ХІ пара – додатковий нерв – руховий.

Іннервує:

• Грудинно-ключично-сосцеподібний м’яз;

• Верхні пучки трапецієподібного м’язу.

При ураженні ХІ пари ЧМН розвивається периферичний параліч грудинно-ключично-сосцеподібний м’язу і верхніх пучків трапецієподібного м’язу: плече опущене, лопатка зміщується назовні, хворий не може знизати плечима, підняти руку, повернути олову в здоровий бік.

Обстеження:

Для дослідження функції додаткового нерва визначають наявність атрофії та фібрилярних посмикувань у грудинно-ключично-сосцеподібних і трапецієподібних м’язах та силу цих м’язів.

ХІІ – під’язиковий нерв – руховий.

Функція цієї пари ЧМН іннервація м’язів язика.

Ураження ХІІ нерва викликає параліч або парез м’язів язика, який супроводжується атрофією стоншенням, складчастістю, нерідко фібрилярними посмикуваннями на ураженому боці. При однобічному ураженні ХІІ нерва особливо помітне відхилення язика в протилежний бік при його висуванні із ротової порожнин. Це пояснюється тим, що підборідно-язиковий здорового боку висуває язик вперед дуже, ніж той м’яз ураженого боку.

Ураження під’язикового нерву з одного боку (геміглосоплегія) не викликає помітних порушень мови, жування, ковтання тощо.

Двобічне ураження ХІІ нерва приводить до паралічу м’язів язика (глосоплегія), мовним розладам (анартрії, дизартрії),порушенню акту жування та ковтання.

Обстеження:

Просять пацієнта виконати наступні рухи:

• Висунути язик;

• Притиснути язик до щоки;

Визначити:

• Відхилення язика в боки (девіацію);

• дисфагію – труднощі з ковтанням;

• дизартрію – труднощі з вимовою.

Лекція №9