- •Міністерство освіти і науки, молоді та спорту україни
- •Структура програми навчальної дисципліни " філософія " (за вимогами естs)
- •Тема 1. 1. Специфіка філософського знання.
- •Тема 1.2. Давньогрецька філософія. 2 год.
- •П л а н
- •3. Ідеї та представники високої класики в розвитку античної філософії (Сократ, Платон, Аристотель).
- •Тема 1.3. Філософія Середньовіччя і Відродження 2 год.
- •П л а н
- •Середньовічний світогляд
- •4. Філософська думка у культурі Київської Русі та в Україні доби Відродження.
- •Тема 1.4. Західноєвропейська філософія XVII-XVIII ст.
- •П л а н
- •1. Основні особливості філософської думки Нового часу. Пріоритет гносеологічної проблематики.
- •3. Основоположник раціоналізму Нового часу р.Декарт.
- •Тема 1.5. Німецька класична філософія 2 год.
- •П л а н
- •2.Іммануїл Кант — засновник німецької класичної філософії. Основні ідеї і. Канта
- •Плани семінарських занять
- •Теми рефератів:
- •Питання для самоконтролю та самоперевірки:
- •Основна література:
- •Додаткова література:
- •Теми рефератів:
- •Питання для самоконтролю та самоперевірки:
- •Основна література:
- •Додаткова література:
- •Теми рефератів:
- •Питання для самоконтролю та самоперевірки:
- •Основна література:
- •Першоджерела:
- •Додаткова література:
- •Теми рефератів:
- •Питання для самоконтролю та самоперевірки:
- •Основна література:
- •Додаткова література:
- •ОсновнІ поняття до змістовного модулю 1
- •Розподіл балів, що присвоюються курсантам та студентам за результатами вивчення навчальної дисципліни «Філософія»
- •Модульний контроль за шкалою ects має такі значення
- •Питання рейтинг-контролю (контрольна співбесіда № 1)
- •Тема 2.1. Перехід до некласичної філософськиї традиції. Філософський модерн
- •Тема 2.2. Постнекласична філософія хх ст. 2 год.
- •П л а н
- •Тема 2.3. Світ людського буття у філософській антропології хх-ххі ст. – 2год.
- •3. Сутнісні сили людини та багатство її проявів.
- •Висновки
- •Тема 2.4. Свідоме та несвідоме. Раціональне та ірраціональне в філософії хх-ххІст. 2 год.
- •П л а н
- •2. Ідеальний статус буття свідомості. Свідомість і мова
- •3. Структура та функції свідомості
- •3. Відкриття несвідомого. З. Фрейд, к.Г. Юнг
- •Плани семінарських занять
- •Теми рефератів:
- •Питання для самоконтролю та самоперевірки:
- •Основна література:
- •Додаткова література:
- •Семінар № 6. Тема 2.2. Постнекласична філософія хх - ххІст. 2 год.
- •Питання для самоконтролю та самоперевірки:
- •Основна література:
- •Додаткова література:
- •Теми рефератів:
- •Питання для самоконтролю та самоперевірки:
- •Основна література:
- •Додаткова література:
- •Теми рефератів:
- •Питання для самоконтролю та самоперевірки
- •Основна література:
- •Додаткова література:
- •Питання рейтинг-контролю (контрольна співбесіда №2)
- •Розподіл балів, що присвоюються курсантам та студентам за результатами вивчення навчальної дисципліни «Філософія»
- •Модульний контроль за шкалою ects має такі значення
- •Тема 3.1. Людина як вольова і творча істота. Філософські аспекти свободи волі.
- •2. Світ людських цінностей.
- •Висновки
- •Тема 3.2. Сучасна соціальна філософія. Проблема сенсу історії та критеріїв суспільного прогресу 2 год.
- •П л а н
- •1. Філософія історії як напрям філософського знання: історичне формування проблематики
- •Тема 3.3. Пізнаня як філософська проблема 2 год.
- •П л а н
- •1. Поняття пізнання та його види
- •4. Людина і пізнання. Істина і правда
- •Тема 3.4. Методологія накового пізнання та роль науки у сучасному суспільстві 2 год.
- •П л а н
- •1. Специфіка наукового пізнання.
- •3. Методи і форми наукового пізнання.
- •Тема 3.5. Філософсько-методологічні принципи сучасного правознавства 2 год.
- •П л а н
- •Плани семінарських занять
- •Теми рефератів
- •Питання для самоконтролю та самоперевірки:
- •Основна література:
- •Додаткова література:
- •Теми рефератів:
- •Питання для самоконтролю та самоперевірки:
- •Основна література:
- •Додаткова література:
- •Додаткова література:
- •Теми рефератів
- •Питання для самоконтролю та самоперевірки:
- •Основна література:
- •Першоджерела:
- •Теми рефератів:
- •Питання для самоконтролю та самоперевірки:
- •Основна література:
- •Першоджерела:
- •Додаткова література:
- •П л а н
- •Теми рефератів
- •Питання для самоконтролю та самоперевірки:
- •ОсновнІ поняття до змістовного модулю ііі
- •Питання рейтинг-контролю. (контрольна співбесіда №3)
- •Розподіл балів, що присвоюються курсантам та студентам за результатами вивчення навчальної дисципліни «Філософія»
- •Модульний контроль за шкалою ects має такі значення
- •Розподіл балів, що присвоюються курсантам.
- •Структура залікового кредиту курсу
- •Завдання для самостійної роботи
- •Тема 1. 3. Філософія Середньовіччя та Відродження
- •Теми рефератів:
- •Питання для самоконтролю та самоперевірки:
- •Основна література:
- •Додаткова література:
- •ТемА 1.4. Західноєвропейська філософія XVII-XVIII cт.
- •Питання для самоконтролю та самоперевірки:
- •Основна література:
- •Додаткова література:
- •Індивідуальні навчально-дослідницькі завдання Теми рефератів:
- •Творчо-дослідницькі завдання
- •Додаток Рекомендації до Тем семінарських занять Давньогрецька філософія.
- •Фрагменти для коментування
- •Німецька класична філософія
- •Фрагменти для коментування
- •Філософська думка в Україні
- •Фрагменти для коментування
- •Тести по філософії (1-й варіант)
- •Тести по філософії (2-ої варіант)
- •Основна
- •Додаткова
Тема 3.1. Людина як вольова і творча істота. Філософські аспекти свободи волі.
Тема 3.2. Сучасна соціальна філософія. Проблема сенсу історії та крітерії суспільного прогресу.
Тема 3.3. Пізнання як філософська проблема.
Тема 3.4. Методологія наукового пізнання та роль науки у сучасному суспільстві.
Тема 3.5. Філософсько-методологічні принципи сучасного правознавства
ДО ЗМІСТОВНОГО МОДУЛЮ ІІІ
ТЕКСТИ ЛЕКЦІЙ
Тема 3.1. Людина як вольова і творча істота. Філософські аспекти свободи волі. 2 год.
МЕТА:
навчальна: дослідження проблем формування людської особистості, процесів її самовизначення і волевиявлення, знання основніх аспектів, в яких розкривається співвідношення смерті та людського безсмертя.
розвиваюча: вміти проводити зв’язки між поняттями: "людина – індивід – особа – особистість – індивідуальність".
виховна: формування усвідомленої життєвої позиції; шанобливого становлення до людської особистості.
П л а н
Співвідношення понять "людина-індивід-особа-особистість-індивідуальність"
Світ людських цінностей.
Проблеми самовизначення особистості. Воля і свавілля, примус і обов’язок, свобода і необхідність.
Смерть, безсмертя та сенс буття людини.
Основні поняття: "людина", "воля", "розум", "особа", "індивід", "особистість", "індивідуальність", "соціалізація", "свобода", "необхідність", "вибір".
1. Співвідношення понять "людина-індивід-особа-особистість-індивідуальність" .
Перегляд найважливіших характеристик, сутнісних сил і проявів людини ніби підсумовується співвідношенням понять “людина – індивід – особа – особистість – індивідуальність”, що характеризують її якісні прояви. Порядок слідування цих понять невипадковий: з одного боку, він відбиває рух думки від загального до конкретного (поняття "людини" в цьому ряду є найзагальніше, поняття "індивідуальність" — найконкретніше); з іншого боку, цей порядок вказує на спрямованість, кінцеві орієнтири людського самовдосконалення. Поняття людини, як звичайно, уживають у трьох основних значеннях: 1) вид живих істот, що займає певне місце в ієрархії (сукупності) живих організмів (Homo sapiens); 2) людині – це особлива — розумна істота, що має принципові відмінності від усіх інших живих істот; 3) Характеристика того, наскільки людина є людиною; у даному випадку поняття “людини” позначає ступінь відповідності певної конкретної людини нашим уявленням про сутність людини (у таких випадках ми кажемо: “оце справжня людина”, або просто: “оце людина!”).
Поняттям “індивід” позначають одиничного представника роду і стоїть у ряді таких понять: рід - вид - індивід. Індивід постає перед нами у своєрідній діалектиці одиничного та загального: як представник роду, індивід є носієм якихось важливих рис, притаманних родові загалом, але ці риси представлені в індивіді неповторним і унікальним чином, далеко не у всій родовій повноті та яскравості. Тобто в кожному конкретному індивіді представлені далеко не всі можливі прояви родових якостей людини. Тому ми не можемо прямо і безпосередньо переносити всі характеристики роду на індивіда, як і навпаки. Таку діалектику одиничного та загального в індивіді часто позначають висловами: “типовий індивід”, “дуже своєрідний індивід” і т.ін.
Поняття “особи” характеризує насамперед певні реальні властивості людського індивіда. Тому поза індивідом особи немає. Але це не означає, що риси індивіда і є рисами особи; такі характеристики індивіда, як зріст, колір волосся, вага, особливості, наприклад, форми носа, на особу переносити безглуздо. Як звичайно, до поняття особи включають три найважливіші моменти. В першому значенні особа – це суб'єкт та об'єкт соціальних стосунків, тобто той, від кого продукуються соціальні дії та до кого вони спрямовані; за цією характеристикою особа постає у певних соціальних ролях (наприклад, керівним, сумлінний працівник, енергійний підприємець та ін.), постає представником певних соціальних верств (особа лицаря, селянина та ін.). За цією характеристикою у більшості розвинених країн існують досить чітко визначають на юридичному рівні, кого і коли можна вважати повноцінною особою, наприклад, за ознакою повноліття, можливості виконання всіх основних соціальних повноважень та ін. По-друге, особа характеризується через особливий, неповторний внутрішній світ людини з її темпераментом, знаннями, переконаннями, ідеалами, ерудицією, цінностями. В даному випадку можна вести розмову про “сіреньку” особу, видатну особу, непересічну особу, моральну, принципову особу, особу інтелектуально заглиблену, примітивну та ін. Нарешті, по-третє, особа постає перед нами як людська “самість”, вісь, центр, зосередження усіх дійових, психічних та інтелектуальних якостей; наявність у особи такої “самості” (дечого такого, що робить особу самою собою) дозволяє характеризувати її як сформовану, або розвинену, або досконалу, або духовну особу.
Оскільки особа постає як певна якість людського індивіда, то на неї поширюється окреслена раніше діалектика одиничного та загального, тобто кожна особа постає унікальною та неповторною у своїх характеристиках і виявленнях, але водночас вона постає також представником людської особи взагалі, особи як такої, особи як родової характеристики людини. Якщо людська особа усвідомлює свої якості, свою унікальність, свої вади та переваги, вона стає людською особистістю — самодіяльною соціальною та інтелектуальною одиницею. Коли ж це усвідомлення сягає розуміння того, що внаслідок унікальності та неповторності особи існує дещо таке, що може виконати лише вона (бо більше такої особи немає, не було й не буде) і прагне це виконати будь-що, людська особистість набуває рис індивідуальності.
Поняття індивідуальності може викликати (і викликає) асоціації з індивідуалізмом, і для таких асоціацій є певні підстави. Справді, індивідуальність не може сформуватися без самоусвідомлення, без виділення себе з-поміж інших людей, без певної внутрішньої зосережденості. Але це не означає і не передбачає людської самоізоляції. Навпаки, усвідомлюючи свою незамінність, індивідуальність усвідомлює і свою повну ідентичність з іншими людьми: адже зрозуміти свою унікальність можна лише у порівнянні із іншими людьми та лише за умови переконаності у тому, що всі інші люди є люди, але в чомусь - не такі. Мірою відповідальності людської індивідуальності стає вселюдськість, усвідомлення своїх життєвих здійснень як загальнолюдських або як здійснень, які щось змінюють у стані людства в певному змістовому значенні: коли чогось досягає якась окрема індивідуальність, то це демонструє можливості людства або людини, як родової істоти.