28. Назвіть складові спрямованості особистості. Визначте особливості розвитку потребово-мотиваційної сфери сліпих та слабозорих.

Як основний структурний компонент особистості визначається її спрямованість Саме в спрямованості виражаються цілі, заради яких діє особистість, її мотиви, суб'єктивні ставлення до різних сторін дійсності.

Спрямованість особистості визначається в психології як основний її структурний компонент. Саме в спрямованості виражаються цілі, заради яких діє особистість, її мотиви, суб’єктивне ставлення до різних аспектів дійсності.

Головними складовими спрямованості є її потребово-мотиваційна сфера, життєві плани, ставлення до світу та самого себе.

Провідна роль мотиваційної сфери в діяльності особистості, визначається завданнями, які стоять перед нею, розумовими якостями, за допомогою яких особистість озброюється засобами реалізації своїх задумів і прагнень. У деяких дослідах з'ясовуються взаємозв'язки між прагненнями особистості й засобами, якими вона володіє, між інтересами, нахилами і здібностями, між характером і талантом. Ці зв'язки не прості, а складні й діалектичні. В них мають місце і суперечності між перспективними цілями особистості, її прагненнями і наявними засобами.

Г.С.Костюк виділяє провідну роль мотиваційної сфери в діяльності особистості, стверджуючи, що ця сфера визначається завданнями, які стоять перед особистістю, розумовими якостями, за допомогою яких особистість озброєна для реалізації своїх задумів і прагнень.

У ряді дослідів з'ясовуються взаємозв'язки між прагненнями особистості й засобами, якими вона володіє, між інтересами, нахилами і здібностями, між характером і талантом. Ці зв'язки, не прості, а складні й діалектичні. В них мають місце і суперечності між перспективними цілями особистості, її прагненнями і наявними засобами.

Мотиваційна сфера як сукупність мотивів особистості формується і розвивається протягом життя людини. Кожен період життя людини, кожен її крок у системі суспільних відносин приводить до змін її мотиваційної сфери. В процесі розвитку особистості відбуавається диференціація та інтеграція, перетворення одних мотивів у інші, пригнічення одних іншими, на базі одних мотивів формуються інші, виникають суперечності між різними мотивами, взаємне посилення або послаблення, змінюється співвідношення домінуючих і підкорених мотивів і т. ін.

У тифлопсихології встановлено залежність розвитку мотивації діяльності людини від часу та глибини порушення зору. Зокрема доведено, що зменшення зовнішніх стимулів значно обмежує розвиток дитини у задоволенні потреб, пов'язаних із отриманням зорової інформації. Проте прагнення самостійності, незалежності, повноцінності викликає у сильних натур мотивацію досягнення та боротьби з труднощами, і, навпаки, у слабких виникає мотивація  уникнення невдачі, уникнення труднощів та заглиблення в себе як домінуючих у діях особистості. Особистості, які в діяльності керуються мотивом досягнення, долають труднощі, рідше входять у депресивні та бездіяльні стани, а у випадках втрати зору у зрілому віці – швидше адаптуються до сліпоти. Особи з переважанням мотиву  уникнення невдачі переживають сліпоту пасивно-страждально, розцінюючи свій стан як несправедливість з боку вищих сил. Для обох типів мотивації властива спільна концепція нещастя, в самоставленні людини формується “внутрішня картина дефекту” (ВКД), глибина та якісні  особливості якої залежать від того, як вона ставиться до оточення, до себе, до обставин життя та, окремо, до власної проблеми – порушення зору.

В основі мотивів лежать потреби. Від розвитку потреб суттєво залежить характер діяльності людини. У тифлопсихології були ідеї про наявність диспропорційності в розвитку біологічних та соціальних потреб у незрячих. Так, дехто з вчених наполягав на тому, що порушення зору спричиняють переважання біологічних потреб, особливо при тотальній сліпоті, коли проявляються, а в деяких випадках і домінують такі біологічні потреби, такі як потреба в їжі, сексуальна потреба та ін. Сучасна тифлопсихологія довела, що формування потреб визначається не соматичним станом людини, не тим, чи зряча вона або сліпа, чи хороший у неї слух або поганий, як у неї функціонує шлунок і т. ін. Потреби визначаються умовами, в яких живе людина. Чим повніше і різнобарвніше задовольняються потреби, тим швидше і краще вони розвиваються. При порушеннях зору часто складаються умови, за яких задоволення елементарних біологічних потреб нічим не ускладнюється, а задоволення соціальних, духовних потреб, пов`язаних із суспільною та пізнавальною діяльністю, – навпаки. У таких випадках біологічні потреби починають випереджати соціальні.

Питання розвитку потребової сфери у зорово депривованих осіб тифлопсихологами розглядалось в різних аспектах. Так, користуючись загальнопсихологічним поділом потреб можна виокремити низку їх особливостей.

Дослідження тифлопсихологів показали, що формування базових потреб (матеріальні умови і засоби життя, потреба у спілкуванні, діяльності та відпочинку) певною мірою й опосередковано пов’язане з часом та глибиною порушення зору. Наприклад, потреби у матеріальному забезпеченні життєдіяльності в осіб, що втратили зір у ранньому віці дещо нижчі, ніж у тих, хто осліп у той період, коли вже було накопичено певні уявлення про високі можливості матеріального добробуту. Така ж залежність спостерігається і в розвиткові потреб у спілкуванні, пізнанні та діяльності.

Похідні потреби (естетичні, моральні, пізнавальні та ін.) зорово депривованих осіб обмежуються внаслідок зменшення можливості візуального сприймання навколишнього світу.

Так, відомо, що у людей з глибокими порушеннями зору, які виникли в ранньому дитинстві, скорочується кількість потреб у галузі видів мистецтва, пов'язаних з візуальним сприйманням образотворчого мистецтва, а саме живопису та архітектури.

Етика та естетика людських стосунків залишаються незалежною від стану зору потребою. Моральні потреби можуть набути своєрідності залежно від рівня розвитку стосунків в оточенні незрячої дитини. Часто вони розвиваються як надзвичайно завищені або вкрай занижені. Порушення зору можуть опосередковано впливати на моральну поведінку, коли сліпі люди думають, що їх аморальні вчинки не бачить оточення.

Розвиток пізнавальних потреб залежить від того, як вони задовольняються. У зв'язку з тим, що потік інформації до сліпих та слабозорих дітей значно менший, пізнавальна потреба повністю не задовольняється і може згасати. Розвиткові пізнавальних потреб сприяє науково та методично правильно організована пізнавальна діяльність.