35. Типи акцентуацій характеру у осіб з порушеннями зору за типологією к. Леонгарда.

1) Ригідний – застрягання, накопичення афекту, чутливість до образ та несправедливості, злопам’ятство тощо.

2) Педантичний – виникненням/згасанням афекту, виникають якості педантичності, нерішучість, охайність, добросовісність у роботі, підвищена відповідальність тощо.

3) Тривожний – покірність, боязкість, довірливість, нездатність відстояти свою думку.

4) Дистимічний – характеризується субдепресивними станами, загальмованістю в емоційних і мисленнєвих процесах.

5) Гіпертимний – протилежний попередньому, рухливий, має високу переключеність і низьку концентрацію уваги.

6) Циклоїдний – безпричинні коливання настрою, контактність у веселому товаристві та замкнутість у серйозному.

7) Демонстративність – демонстративність, артистичність, легкість перевтілення, легке збереження високої самооцінки через некритичність до себе.

8) Емотивний – м’якосердечність, прояви жалості до оточуючих, іноді буває настільки вражений подією, що не може перемкнутись на щось інше.

9) Екзальтований – близький до емотивного, проявляється у глибоких реагуваннях на окремі події, щирістю почуттів, але труднощами перехову від одного полюсу почуття до іншого.

10) Неврівноважений – полохливість, збудливість, загальмованість, подразливість, надмірна моральність, любов до порядку, вимогливість до себе та оточуючих.

36. Дайте визначення основних понять теми «Особливості розвитку та функціонування емоційно-почуттєвої сфери при глибоких порушеннях зору».

Емоції та почуття здійснюють сигнальну та регуляторну функції в діяльності людини і регулюють її, стимулюючи до позитивного або гальмуючи негативне.

Емоції – це особливі психічні стани, пов’язані з вродженими реакціями людини, її потребами та мотивами. Вони виражаються в безпосередньому переживанні задоволення, радості, задоволення, незадоволення, смутку, страху та ін. Завдяки емоціям людина регулює свою поведінку. Емоції виконують також спеціальну функцію – виступають засобом спілкування.

Протікання емоцій і почуттів характеризується динамікою і фазовістю. Реакція на зовнішні подразники викликає у людини напругу, яка накопичується і вимагає розв'язки.

Психічна напруга проявляється в емоційних станах, які забарвлюють всю психічну діяльність людини і виявляються в настроях та адекватних станах.

Настрій – це більш менш тривалий емоційний стан, що забарвлює всі інші переживання і діяльність людини. Він може бути стійким (тривалим) або перехідним (короткочасним).

Якщо в психічному житті людини накопичується емоційна напруга, виникає афективний стан. Афективному стану властиве накопичення інтенсивності і розв'язка. За певних обставин сильна напруга трансформується в енергію для виконання якої-небудь діяльності.

У надзвичайно конфліктній ситуації афективний стан розв’язується в сильному спалаху – афекті. Афект – це короткочасна інтенсивна емоційна реакція , яка бурхливо протікає. У стані афекту звужується обсяг свідомості: вона спрямовується на обмежене коло предметів і явищ, пов’язаних з переживанням. Людина яка  перебуває в стані афекту нерідко не усвідомлює, що вона робить.

Стрес – це такий емоційний стан, який викликається неочікуваними напруженими обставинами.

У стресовому стані людина не спроможна здійснювати діяльність, переключати та розподіляти увагу, можуть наступати навіть загальне гальмування і повна дезорганізація діяльності. При стресі можливі помилки сприймання, пам'яті, неадекватні реакції на неочікувані подразники та ін.

Фрустрація – це крайня незадоволеність, яка викликає стійке негативне емоційне переживання. В стані фрустрації у людини дезорганізуються свідомість і діяльність. Людина переживає особливо сильне потрясіння, яке виявляється в пригніченості, злобі, байдужості до навколишнього та ін. Особливості протікання фрустрації залежать від можливої розрядки. Якщо надмірна напруга не може самостійно розв'язатися, то вона переноситься на інших людей і на них саме відбувається розв'язка.

Емоції менше залежать від порушення зору, ніж почуття.

Почуття є вищим продуктом емоцій.

Почуття – це стійкі емоційні ставлення людини до того, що відбувається в її житті, яке вона пізнає або робить і яке переживається в різній формі.

Почуття можуть реалізуватися в емоціях і навпаки емоції можуть переходити в почуття, вони виконують регулюючу та сигнальну функції.

Повноцінна життєдіяльність особистості передбачає високе емоційне благополуччя в мікро- та макросередовищі її існування. Особливе значення для повноцінної діяльності особистості в соціальному середовищі має гармонізована структура її соціальних ролей. Мається на увазі те, що порушення зору не лише шкодить здоров'ю, але й деформує рольову структуру особистості, яка є ієрархізованою системою соціальних ролей і соціальних очікувань, що випливають з цих ролей. Соціальна роль людини дуже важлива для неї, і не лише зовні виражається в поведінці, а й закріплюється в структурі особистості як внутрішньоіндивідна та позаіндивідна підструктури.

Внутрішньоіндивідна підструктура - система закріплених рольових емоцій, оцінок своєї ролі, уявлень про неї та ін. Це утворює своєрідний функціональний орган, який зсередини детермінує позаіндивідну частину ролі - рольову поведінку. Втрата звичної і цінної для особистості соціальної ролі в результаті інвалідності не лише змінює спосіб життя людини, а й викликає складні внутрішньоособистісні переживання.