9. Дайте характеристику основних методів вивчення психічних особливостей сліпих та слабозорих.

Метод — це загальна стратегія, загальний шлях отримання фактів, який визначається завданням і предметом дослідження, а також теоретичними уявленнями дослідника. Методика — це конкретний спосіб збору матеріалів, який залежить від умов дослідження.

І.Основні методи

Методи прямого спостереження, як зазначено вище, можуть використовуватись у формі інтраспекції та екстраспекції.

Інтраспективне пряме спостереження у тифлопсихології тривалий час було провідним методом. Дослідження психіки сліпих проводили самі на собі сліпі вчені.

Екстраспективне спостереження, спрямоване на вивчення життя і діяльності людей, як науковий метод завжди має перед собою мету. Дослідник визначає основні питання, які треба з’ясувати і на їх основі складає схему протоколу спостереження, яка заповнюється в ході, або в кінці спостереження. Так, наприклад, метою може бути вивчення особливостей мимовільної та довільної уваги слабозорих дітей. Дослідника цікавить з’ясування тривалості мимовільної та довільної уваги, її залежність від глибини порушення зору, матеріалу, який пропонується дитині для сприймання, від використання додаткових стимулюючих прийомів в навчальному процесі, вивчення зовнішніх проявів уваги. Протокол спостереження за слабозорою дитиною буде дещо відрізнятись від такого, за яким вивчається те ж саме питання, стосовно зрячої дитини. Обов’язковим і своєрідним буде врахування питань про глибину порушення зору у дитини, вік, в якому воно наступило, якість бачення при певному очному захворюванні, використання компенсаторних функцій збережених аналізаторів. Надалі ці дані зіставляються з аналогічними даними з розвитку уваги дитини такого ж віку без зорового порушення.

Сам процес спостереження може дати об’єктивні дані, якщо дослідник дотримується певних умов, а саме:

— наукове спостереження повинне бути цілеспрямованим, а не випадковим. Воно може бути одноразовим (зріз) і тривалим (пролонгованим або лонгітюдним), тобто проводитись протягом певного часу систематично, з одними і тими ж дітьми і давати дані, які можна зіставляти і аналізувати;

— результати спостереження повинні точно фіксуватись у протоколі;

— дитина не повинна здогадуватись про те, що вона є об’єктом спостереження;

Розрізняють декілька видів спостережень: повне і часткове (наприклад, у випадку зі спостереженням уваги, часткове спостереження може торкатися лише мимовільної уваги), включене і невключене.

Включеним вважається таке спостереження, коли дослідник сам включається в групу дітей, разом з ними грає, одночасно спостерігаючи.

Невключеним спостереженням називається таке, коли дослідник знаходиться поза дитячою діяльністю.

Психологічний експеримент дозволяє цілеспрямовано викликати якісь прояви психіки. Дослідник створює умови, запрограмовані методикою експерименту. Методика експерименту включає мету, опис матеріалу, який буде використаний, хід експерименту, критерії для обробки даних. Необхідно дотримуватись усіх рекомендацій методики, оскільки вони підкорені меті експерименту.

Лабораторний експеримент проводиться в спеціально створених умовах з використанням спеціального обладнання. Природний експеримент проводиться у наближених до природних, життєвих умовах, без змін звичних форм життя і діяльності людини.

Констатуючий експеримент може бути або природним, або лабораторним і ставить на меті фіксацію рівнів розвитку тих процесів або явищ, що вивчаються, які сформувались в звичайних умовах життя, навчання і виховання.

Формуючий психологічний експеримент передбачає створення у дітей тих або інших нових якостей, властивостей, здібностей. Він відрізняється від педагогічного формуючого експерименту тим, що останній перевіряє ефективність програм, методів навчання. В психологічному експерименті дослідник, в залежності від своїх теоретичних уявлень визначає гіпотезу (передбачення) про те, що лежить в основі психічної здатності і в чому закладені умови її формування. Потім, базуючись на своїй гіпотезі, експериментатор моделює ці умови і проводить дитину через серію формуючих впливів. Після цього дослідник виявляє за допомогою контрольного експерименту, чи виникли зміни, які було заплановано в гіпотезі (повторюється констатуючий експеримент, але вже після формуючого). Дані експерименту фіксуються в протоколі.