- •Дайте визначення тифлопсихології як науки, назвіть предмет та завдання тифлопсихології.
- •Покажіть взаємозв’язок тифлопсихології з іншими науками.
- •Поясніть в чому полягають кількісні особливості в розвитку психіки при глибоких порушеннях зору.
- •Дайте характеристику якісних особливостей в розвитку психіки при глибоких порушеннях зору.
- •Наведіть визначення поняття "гострота зору" та поясніть прийоми її встановлення.
- •Визначте критерії диференціації контингенту осіб з порушеннями зору за ознакою його гостроти.
- •Охарактеризуйте контингент учнів шкіл для дітей з порушеннями зору за станом протікання очного захворювання.
- •Принципи тифлопсихології.
- •Дайте характеристику основних методів вивчення психічних особливостей сліпих та слабозорих.
- •Дайте характеристику додаткових методів вивчення психічних особливостей сліпих та слабозорих.
- •Поясніть специфічність загальних закономірностей психічного розвитку при глибоких порушеннях зору.
- •Охарактеризуйте специфічні закономірності аномального розвитку.
- •Вчення л.С. Виготського про дефект та його структуру.
- •Взаємозв’язок первинних і вторинних відхилень в структурі дефекту при порушеннях зору.
- •Дайте визначення поняття "компенсація"при сліпоті та слабозорості.
- •Назвіть та охарактеризуйте етапи розвитку теорії компенсації в тифлопсихології.
- •Охарактеризуйте принципи компенсації сліпоти за теорією п.К. Анохіна.
- •Поясніть своєрідності виникнення процесів компенсації в дошкільному віці.
- •Визначення поняття “корекція психічного розвитку”. Психологічне підґрунтя здійснення корекції розвитку дитини з порушеним зором.
- •Напрямки здійснення корекційного впливу на розвиток особистості з порушеним зором.
- •Дайте визначення понять “адаптація”, “реабілітація”, “соціалізація”.
- •Особливості процесу психологічної адаптації особистості з порушення зору до соціуму. Дезадаптаційні стани при порушеннях зору.
- •Визначте в чому полягають основні напрямки реабілітаційної роботи з інвалідами по зору.
- •Охарактеризуйте фази соціалізації особистості та визначте особливості соціалізації осіб з порушеним зором на різних фазах. (№21)
- •Визначте індивідуально-психологічні та соціально-психологічні складові структури особистості.
- •Доведіть можливість або неможливість залежності темпераменту від порушення зору.(вивчити детальніше)
- •Вплив зорової патології на прояви психологічних властивостей темпераменту за дослідженням і.П. Волкової.
- •Назвіть складові спрямованості особистості. Визначте особливості розвитку потребово-мотиваційної сфери сліпих та слабозорих.
- •Азвіть особливості життєвих планів сліпих старшокласників.
- •Поясніть залежність виникнення особливостей самоусвідомлення від порушення зору.
- •Назвіть типи самоставлення зорово депривованої особистості.
- •Визначте причини виникнення можливих особливостей рис характеру в осіб із порушеннями зору.
- •Типи патохарактерологічного розвитку слабозорих дошкільників за і.М. Некрасовою.
- •Характеристика акцентуйованої особистості. Виникнення акцентуацій характеру при порушеннях зору.
- •Типи акцентуацій характеру у осіб з порушеннями зору за типологією к. Леонгарда.
- •Дайте визначення основних понять теми «Особливості розвитку та функціонування емоційно-почуттєвої сфери при глибоких порушеннях зору».
- •Встановіть залежність емоційних проявів людини від порушення зору.
- •Поясніть причини виникнення афективних станів при глибоких порушеннях зору.
- •Назвіть причини та рівні переживань у осліплих в зрілому віці.
- •Вкажіть причини депресій та фрустрацій при глибоких порушеннях зору.
-
Типи патохарактерологічного розвитку слабозорих дошкільників за і.М. Некрасовою.
1) Астенічний – підвищена втомлюваність, плаксивість, уникнення спільної діяльності з однолітками.
2) Занепокоєно-навіюваний – підвищена навіюваність, вразливість, загострене почуття відповідальності.
3) Істеричний – інфантильність, схильність до самозахоплення, підвищена лабільність вегето-судинних реакцій, брехливість тощо.
4) Іпохондричний – підвищена увага до власного здоров’я, фантазії на цю тему поєднуються із неприємними тактильними відчуттями.
5) Аутичний – схильний до соціальної ізоляції та відчуженості.
6) Збудливий – нервозність, дратівливість, нетерпимість, агресивність тощо.
-
Характеристика акцентуйованої особистості. Виникнення акцентуацій характеру при порушеннях зору.
Досить розповсюдженою характерологічною особливістю сліпих та слабозорих є акцентуація. Акцентуація виникає в підлітковому віці і визначається як надмірно виражена індивідуальність, в якій своєрідність, несхожість на оточуючих не врівноважується соціально обумовленим, типовим. Акцентуйована особистість в протилежність особистості, яка гармонійно розвивається, має перекручену структуру стосунків з оточуючим світом, іншими людьми, із собою. Поняття акцентуації найчастіше зустрічається в психіатричній літературі, хоча необхідність, перш за все психолого-педагогічного підходу до цієї проблеми очевидна. Порушення поведінки, характерні для окремих акцентуацій, зовні можуть бути подібні до патологічних, але ні за природою, ні за суттю не є наслідком хворобливо зміненої психіки. Та чи інша акцентуація, як правило, відрізняється вибірковою уразливістю до певного роду шкідливостей - при нормальній або навіть підвищеній несприйнятливості до інших. Коли дисгармонія розвитку індивідуальності накладається на властиву підлітковому віку тимчасову дисгармонійність інтелектуального і морального, світоглідного і регуляторного компонентів в особистісній структурі, ці процеси ускладнюються. Акцентуації, які провокують трудновихованість, накладають відбиток на всі індивідуальні прояви підлітка, як з динамічного, так і змістовного боків. Вони відбиваються не лише на формах реагування на зовнішні фактори, силі реакцій, врівноваженості психіки, але і на ціннісно-смисловому боці відношення до основних сфер життя.
Найпоширенішими є 10 типів акцентуацій характеру у підлітків (за типологією К.Леонгарда).
Ригідний тип характеризується застріванням - накопиченням афекту. Особливості такої особистості проявляються таким чином: висока чутливість до образ і несправедливості, злопам”ятливістю, схильністю вступатись за інших, коли до цих інших несправедливо ставляться (цю схильність застівающа особистість вважає соціально цінною якістю), честолюбство, бажання просунутись, що особливо видно, коли защімлюється особистий престиж. У випадках, коли конфлікти все більше нагромаджуються ...приходиться констатувати вже не акцентуйовану особистість, а паранойяльну психопатію, при якій застрівання переходить в патологічну стадію.
Педантичний тип характеризується розгойдуванням афекту, тобто його виникненням та згасанням, новою появою. З цього виникають такі якості педантичної особистості, як нерішучість, внутрішня невпевненість в собі, охайність і добросовісність в роботі (такі люди часто працюють позаурочно не вимагаючи оплати), підвищене почуття відповідальності (неможливість виконати все так, як вимагає добросовісність, робить таких людей нещасними). Особливо слід відмітити, що для педантичних особистостей нерідко легше зняти з себе відповідальність, ніж намагатись справитись з неможливою справою. Крайній прояв педантичності призводить до психопатії, яка характеризується нав”язливими думками, сумнівами, уявленнями із збереженням критичного до них ставлення.
Тривожний тип формується в дитинстві і проявляється в таких якостях як боязкість, покірність, приниженість, довірливість, нездатність відстояти свою позицію перед іншими людьми в конфліктній ситуації, настороженість перед зовнішніми подіями і подразниками. Саме ця остання якість допомагає відрізнити педантичний тип від тривожного - при боязкості тривожної особистості занепокоєність спрямована у зовнішнє, страх народжується зовнішніми подіями, а ні внутрішньою невпевненістю в собі. Крайня ступінь тривожності проявляється фобіями.
Дистимічний тип - акцентуація, яка характеризує субдепресивний темперамент. Леонгард вважає, що для дистиміків характерна грунтовність, загальмованість емоційних та мисленнєвих процесів. Дистимік може бути загальмований та туповатий, але відрізняється серйозністю етичних позицій. Крайній прояв дистимічного темпераменту призводить до депресії.
Гіпертимний тип - протилежний дистимному. Гіпертим рухливий, багатий ідеями, асоціаціями, високою переключаємістю уваги, низькою його концентрацією. Гіпертимік веселий, неохайний і невтримний. Крайній прояв гіпертиму призводить до маніакального стану, підвищеного, збудженого настрою.
Циклотимічний тип характеризується безпричинними коливаннями настрою (важко визначити, що викликало ці коливання - зовнішні, чи внутрішні причини), контактність у веселому товаристві, замкнутість і серйозному. Циклотиміки після якоїсь події ще тривалий час продовжують вібрувати на струні радісного збудження або серйозності, хоча сама подія вже закінчилась. У випадках яскравої вираженості афективно-лабільного темпераменту коливання настрою пов”язані із суто внутрішніми причинами, а не зовнішніми подіями. В таких випадках перед нами не афективно-лабільний темперамент, а циклотимія як вид психопатії.
Демонстративний тип проявляється такими якостями: артистичністю, легкістю перевтілення, прекрасним вмінням відчувати іншу людину і інтуітивним вмінням поводитися з нею, вмінням ігнорувати негативні сигнали з боку оточуючих і, таким чином, зберігати високу самооцінку, схильність приписувати собі різні, досить позитивні якості навіть тоді, коли про них не запитують, вловлювати любу можливість уявити себе з кращого боку. Демонстративні особистості недосить критичні, але підходять до оцінки ситуацій і в своїй поведінці незалежні від фактів. Крайнє виражені демонстративність дозволяє говорити про істеричну психопатію.
Емотивний тип характеризується такими особливостями: м”якосердність і жалоба, які включаються в емоційну ситуацію (буває дуже вражена самою подією і не може виключитись). В патологічних випадках емотивний темперамент переростає в реактивно-лабільну психопатію, схильну до депресій і іноді схильністю до самогубства.
Екзальтований тип - близький до емотивного і проявляється такими особливостями: глибоким реагуванням на окремі події, щирістю почуттів, патетикою, труднощами переходу від одного полюсу почуттів до іншого. При ухилі в бік підвищеного настрою спостерігається ейфорія, легка запалюваність екзальтованої особистості, а при ухилі в бік підвищеного настрою - відчай. Екзальтована особистість відрізняється від демонстративної тим, що почуття і переживання її глибокі, а у демонстративної справа далі “фасаду” не іде.
Неврівноважений тип - проявляється такими особливостями, як полохливість, збудливість, ваговитість і загальмованість, в поєднанні з подразливістю, зверх нормативністю, любов до порядку і вимогливість до себе і оточуючих у виконанні норм і правил поведінки, похмурість у поєднанні з послужливістю, послаблений контроль над потягами (що нерідко проявляється в жадобі і неохайності при їжі, схильності до алкоголізму, грубості в сексуальних відношеннях, невмінні стримувати агресивність рукоприкладство). Неврівноважена людина, як відмічає Леонгард, нерідко любить дітей і тварин. Крайні оцінки за шкалою неврівноваженості характеризують епілептоїдну психопатію.
