29. Азвіть особливості життєвих планів сліпих старшокласників.

На основі потребово-мотиваційної сфери формуються життєві цілі та плани особистості. У психології розрізняють ціль діяльності та життєву ціль. Життєва ціль – рівень досягнення в житті. Для досягнення життєвої цілі визначаються життєві плани.

Г.Ю. Мустафаєв дослідив життєві плани сліпих старшокласників. Було встановлено, що переважній більшості з них не вдається визначити реальні й дійові життєві плани. Вони здебільшого замінюються своєрідними “мріями-фантазіями”, і, таким чином, головне завдання цього періоду життя - самовизначення і життєве планування, не вирішується. Як наслідок незадоволеності, що внутрішньо переживається у структурі особистості виникають псевдокомпенсаторні утворення та реагування - завищена самооцінка або, навпаки, усвідомлення власної малоцінності, переживання несамостійності, недостатньої компетентності, а також можливого косметичного дефекту, занепокійливі стани та тривожні очікування. Все це відбивається на поведінці дитини. Можуть виникнути агресивність, відмова від діяльності, перенесення її в план уяви та ін., що, в решті решт, дезорганізує свідомість і діяльність.

На основі системи критеріїв визначення соціальної спрямованості життєвих планів (широти, стійкості, дійовості та конкретності, усвідомленості, реальності та адекватності, перспективності) як суттєво значущих компонентів і показників спрямованості особистості у майбутнє було встановлено, що типовими, загальними для всіх сфер життєдіяльності характеристиками планів сліпих старшокласників є їх позитивно-нейтральна соціальна спрямованість, звуженість, недостатня стабільність, досить поверхова усвідомленість. Реальність планів, спостерігається у парадоксальному поєднанні надто оптимістичних оцінок умов майбутнього життя з неадекватно заниженою оцінкою власних можливостей.

Результати дослідження показали, що далеко не у всіх учнів узагалі сформовані життєві плани, а серед наявних спостерігаються нерівномірності. 

Специфічними є плани у сфері майбутньої професійно-трудової діяльності, які майже зовсім не пов’язані з офіційними шкільними програмами. 

Реалізація планів сліпих старшокласників у більшості випадків орієнтована на віддалену у часі перспективу і пов’язується зі сподіваннями на значну допомогу з боку інших людей, головним чином членів сім’ї. Є підстави вважати вербалізовані учнями цілі життєдіяльності скоріше мріями або навіть фантазіями, ніж дійсно життєвими планами. Цей факт автор дослідження розглядає як псевдокомпенсаторне особистісне утворення внаслідок інтуїтивно наявної невпевненості у власних силах і можливостях.

Плани у сфері матеріально-побутового забезпечення відображають брак економічних знань і відсутність відповідного досвіду. Значна кількість сліпих випускників сподіваються лише на пенсії з інвалідності за досить (занадто) високих запитів щодо майбутнього добробуту. У більшості випадків плани в галузі спілкування з іншими людьми є неадекватно заниженими, а звідси - досить песимістичними, недійовими з погляду намірів самовдосконалення. Нарешті, досить обмежено і пасивно сліпі старшокласники уявляють і, відповідно, планують майбутню діяльність у галузі занять на дозвіллі.

Усі зазначені вище особливості життєвих планів не прямо пов’язані з глибоким дефектом зорової функції, вони опосередковані своєрідністю соціальної ситуації розвитку, яка є типовою для сліпих в умовах спеціальної школи-інтернату й об’єктивно перешкоджає становленню їх активності, самостійності як свідомих і відповідальних суб'єктів власної життєдіяльності.