3. Ера концесій (1914-1945 рр.)

Якісно змінилась роль найбільших компаній, які оперували на колоніальних ринках. Компанії-концесіонери перетворюються в автономні економічні держави, що здійснюють виробничі, торгові, освітні, медичні, транспортні, поліцейські функції не лише для своїх робітників, але часто і для всіх жителів районів, що належать до концесій.

4. Ера національних держав (1945-1970 рр.)

Два головних напрямки розвитку міжнародного бізнесу:

по-перше, визволення колоніальних країн та їх бурхливий розвиток.

по-друге домінуюче положення США у післявоєнний період вперше практично здійснили прорив до мультинаціонального бізнесу, тобто до якісно нового ступеня розвитку міжнародного бізнесу фірми, коли весь світ стає, по суті, ареною її конкурентної боротьби і сферою фірмових інтересів. У 60-70 роки їх догнали і перегнали європейські та японські суперники.

5. Ера глобалізації (починаючи з 70 рр. Хх ст.)

Цей період розвитку цивілізації взагалі і міжнародного бізнесу зокрема проходить під знаком революційних технологічних змін, за якими йдуть економічні, соціальні і політичні зміни. Комп’ютерна революція і значний розвиток телекомунікацій практично змінили обличчя всіх традиційних технологій шляхом виведення їх на якісно новий рівень.

У зв’язку з необхідністю здійснювати діяльність в середовищах різних країн міжнародний бізнес суттєво відрізняється від комерційної діяльності в межах однієї країни.

Відмінності міжнародного бізнесу від комерційної діяльності в межах однієї країни:

• використання різних валют, що приводить до необхідності їх конвертації однією з сторін;

• охоплює більш широкий територіальний простір, який відрізняється наявністю природних ресурсів, кліматичних, годинних та інших факторів;

• у світових господарських зв’язках приймає участь велика кількість господарських суб’єктів, які функціонують в різних політичних, економічних, правових і культурних умовах, а також суб’єктів, які мають свої уявлення про цінності;

• в роли суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності виступають не тільки підприємства, але і держави зі своєю зовнішньоекономічною політикою, стратегією у сфері зовнішньоекономічної діяльності, сукупністю інструментів впливу на цю сферу;

• у міжнародній сфері активно використовуються міждержавні інструменти і засоби впливу на зовнішньоторговельні та інші відносини господарських суб’єктів.

1.2.Глобалізація як фактор активізації міжнародного бізнесу

Глобалізація є певним етапом розвитку людської цивілізації, коли національні економіки вже не можуть нормально розвиватися в межах однієї держави, а міжнародні економічні зв’язки призвели до утворення транснаціональних корпорацій і глобальних (світових) ринків. Іншими словами, глобалізація являє собою комплексне геополітичне, геоекономічне і геокультурне явище, яке здійснює потужний вплив на всі сторони життєдіяльності суспільств.

Глобалізація – процес перетворення світової економіки в єдиний ринок товарів, послуг, капіталів, робочої сили і знань, поступальний розвиток  інтернаціоналізації.

Глобалізацією ринків називають процес об’єднання історично відокремлених і відмінних між собою ринків в один великий ринковий простір. Смаки споживачів різних країн починають змінюватися у напрямку певної глобальної норми, таким чином сприяють утворенню глобального ринку. Напої Coca-Cola, джинси Levi’s, гамбургери Mcdonald’s підтверджують цю тенденцію.

Більшість глобальних ринків не є ринками споживчих товарів. У цій сфері національні смаки часто виявляються різними і гальмують процес глобалізації. В основному глобальними є ринки промислового призначення і товарів для задоволення універсальних потреб в усьому світі. Це ринки алюмінію, нафти, пшениці та інші, а також ринки товарів промислового призначення таких як мікропроцесори, мікросхеми, ринки фінансових активів. В глобальному масштабі одні і тіж фірми є конкурентами на ринках різних країн: «Coca-Cola» і «Pepsi», «Ford» і «Toyota» та ін.. Як тільки одна фірма виходить на ринок країни, інші поспішають туди ж.

Глобалізацією виробництва називають тенденцію до виробництва товарів або надання послуг у будь-якій точці планети, де існують сприятливі відмінності у кількісних або якісних факторах виробництва (таких, як робоча сила, енергетичні ресурси, земля та капітал). Діючи в такий спосіб, компанії сподіваються скоротити свої загальні витрати і покращити якість чи функціональність продукції. Наприклад, «Boeing-777» складається з 132 500 основних візлів і деталей, що виробляються 545 фірмами- постачальниками. Всі постачальники є найкращими в своїй галузі. Часто набагато менші фірми діють так само.

Причини глобалізації:

• стратегічні потреби компаній (використання ключевої компетенції компаній, придбання ресурсів за більш низькою ціною, пошук нових ринків збуту, прагнення підвищити еффективність конкурентної боротьби);

• зміна середовища міжнародного бізнесу (політичного і технологічного).

Рушійні сили глобалізації:

1. усунення бар’єрів, що заважають вільному переміщенню товарів, послуг та капіталу;

2. технологічні зміни, особливо у сфері комунікацій, опрацювання інформації, транспорті.

Стримуючі чинники глобалізації:

1) відмінності соціально-економічних систем;

2) втручання держав і політика протекціонізму;

3) валютні обмеження, коливання валютних курсів;

4) традиційні конфлікти;

5) ідеологічні невідповідності;

6) релігійні обмеження.

Позитивні сторони глобалізації:

1) економія на масштабах виробництва;

2) поглиблення міжнародного поділу праці;

3) більш ефективний розподіл світових засобів;

4) мобілізація більш значних фінансових ресурсів;

5) підвищення продуктивності праці в результаті раціоналізації виробництва і поширення передової технології;

6) розширення життєвих перспектив населення;

7) кінцевим результатом глобалізації повинно стати загальне підвищення добробуту у світі.

Негативні сторони глобалізації:

1) Нерівномірний розподіл переваг:

a) серед країн - основну частину переваг одержують багаті країни або індивіди, що породжує погрозу конфліктів на регіональному, національному й інтернаціональному рівні;

б) у галузевому розтині - ряд галузей програють від глобалізаційних процесів, гублячи свої конкурентні переваги через зростання відкритості ринків. Як результат, відбуваються хворобливі трансформації в традиційній господарській структурі, що потребують великих соціальних витрат.

2) Потенційна регіональна і глобальна нестабільність через взаємозалежність національних економік на світовому рівні.

3) Деіндустріалізація економіки - глобальна відкритість асоціюється зі зниженням зайнятості в обробних галузях, збільшенням питомої ваги зайнятості в сфері послуг.

4) Переведення виробничих потужностей у країни з низькою оплатою праці.

5) Збільшення розриву в рівнях оплати праці кваліфікованих і менш кваліфікованих робітників, ріст безробіття серед останніх.