Політичне середовище

Складові частини політичного середовища:  1)політична система; 2)ідеологія.

Політична стабільність характеризуюється рівнем політичного ризику, можливістю конфіскації та експропріації, валютними ризиками, тероризмом. 

Структура аналізу політичного середовища

1)політичний режим у країні і його відносини з Україною;

2)міждержавні угоди, що можуть цікавити фірму;

3)участь країни в політичних блоках і міжнародних економічних спілках;

4) політичні лідери, партії і громадські організації в Україні, що мають контакти з владою;

5)основні політичні партії і найвпливовіші громадські організації в країні;

6)основні політичні суперники, що борються за владу в країні;  7)зв'язок бізнесу і політики (фірми, партії, лідери);

8)найближчі вибори парламенту і президента, перспективи їхнього завершення, ймовірний вплив на бізнес і на відносини з Україною;

9)роль і вплив регіональної влади;

10)політична обстановка в регіонах проникнення фірми;

11)загальна оцінка політичної стабільності в країні.

Види політичних ризиків:

1) ризик втрати власності (конфіскація або експропріація);

2)операційний ризик (загроза поточної діяльності та / або безпеки працівників компанії через зміни в законодавстві країни перебування, в нормах з охорони навколишнього середовища, в податковому кодексі, а також з причини тероризму, збройних повстань і т.д.);

3) трансфертний ризик (обмеження здатності компанії переказувати грошові кошти в країну і за її межі).

Правове середовище. Структура аналізу правового середовища

1)правове регулювання міжнародних економічних відносин на національному рівні;

2)ефективність державного управління в країні;

3)загальна оцінка узгодженості системи права в країні з основними положеннями міжнародного права;

4)регулювання в'їзду/виїзду приватних осіб; 

5)захищеність власності і прав особистості;

6)правові питання оподатковування фірм і приватних осіб; 

7)загальна оцінка стабільності правової системи країни.

Закони, які орієнтовані на внутрішній ринок

• управління персоналом – закони про найм робочої сили, про оплату праці, про трудові відносини;

• фінансування операцій – закони про цінні папери, про банківську діяльність, про систему кредитування;

• маркетинг продукції – закони про рекламу, про систему розподілу продукції, про захист прав споживачів;

• розробка і використання технології – патентний закон, закони про авторське право, про торгову марку.

Закони, що регулюють міжнародні ділові операції

Санкції (sanction) – обмеження, що вводяться урядом країни на торгівлю з іноземними державами. 

Ембарго (embargo) – повна заборона на імпорт товарів в ту чи іншу країну або експорт товарів з неї.

Екстериторіальність (extraterritoriality) – застосування законів країни для регулювання ділових операцій, які здійснюються за її межами.

Закони, спрямовані проти іноземних компаній

Націоналізація (nationalization) – передача власності приватної компанії уряду країни перебування. Націоналізація може здійснюватися у формах експропріації або конфіскації.

Експропріація (expropriation) – примусова передача власності приватної компанії (з компенсацією) уряду країни перебування.

Конфіскація (confiscation) – примусова передача власності приватної компанії (без компенсації або з незначною компенсацією) уряду країни перебування.

Приватизація (privatization) – продаж державної власності приватним інвесторам.

Обмеження на частку іноземної власності – обмеження частки іноземної власності в національних компаніях.

Арбітраж (arbitration) – процес вирішення спорів, під час якого обидві сторони конфлікту домовляються про передачу своїх справ третій особі або органу, рішення якого вони визнають.