Бондаренко

5

Ще більший смуток Осінь навіває,

Коли долине з жовтолистих гір Плач оленя, Що любу підкликає.

(Сарумару-даю, /?/)

6

Покритий інеєм Сорочачий місток1

У темнім небі раптом забіліє, І непроглядна ніч Сповиє світ.

(Тюнаґон Якамоті, 718/?/-785)

7

В просторах неба зоряного – Місяць.

Невже це він колись У Касуґа2

Над схилами Мікаса3 піднімався?

(Абе-но Накамаро, 698-770)

8

Живу собі В оленячім краю,

Що на південнім сході Від столиці.

Юдоллю4 всі оселю звуть мою.

(Кісен-хосі, перша пол. IX ст.)

1Сорочачий місток – за легендою, на мосту, що раз на рік наводять через Небесну Річку (Чумацький шлях) у нічному небі сороки, зустрічаються закохані зірки Вега та Волопас, покарані і розлучені Богами.

2Касуґа – назва місцевості на схід від м. Нара.

3Мікаса – гора поблизу м. Нара.

4 В оригіналі: Удзі-яма – гірський масив на схід від м. Кіото. У вірші гра слів: назву Удзі, написану графемами хіраґани, можна прочитати також як “земля печалі”, “край смутку”, “юдоль”.

510

9

Поблякнув і опав. Вишневий цвіт І я марнію,

Дивлячись подовгу, Як нескінченний дощ полоще світ.

(Оно-но Коматі, середина IX ст.)

10

Ось і вона! Знайомі, незнайомці. Хтось повертається,

Хтось вирушає в путь.

Застава зустрічей1 – розлучниця-застава!

(Семімару, IX ст. /?/)

11

Рибальський човне! Людям передай, Що стрів мене,

Коли безкрайнім морем Я в Ясосіму2 плив – вигнання край.

(Санґі Такамура, 802-852)

12

Небесний вітре! Повівом своїм Закрий у хмарах стежку, Щоб у танці

Дівочі постаті затримались на мить!3

(Содзьо Хендзьо, 816-890)

1Застава Зустрічей (Аусака-но секі) – давня гірська застава на схід від м. Кіото.

2Ясосіма – давня назва о. Окі, що знаходиться поблизу західного узбережжя Тихого океану (преф. Сімане). За давніх часів – місце заслання аристократів.

3Йдеться про церемоніальний танець Ґосеті, який виконувався п’ятьма танцівницями під час свята “Зустрічі нового врожаю”. За легендою, першими виконавцями цього танцю були небесні феї.

511

13

Глибокою Закоханих рікою1

Стають з гори Цукуби2 Два струмки.

Моя любов до тебе є такою ж!

(Йодзей-ін, 868-949)

14

Хто вигадав Цих візерунків сум?

Прихована печаль3 Із краю Мітіноку4!

Я не спромігся б на таку красу.

(Кавара-но Садайдзін, 822-895)

15

У весняному полі Перші трави Для тебе я зриваю – Білий сніг

Обліплює мого вбрання рукава.

(Коко-тенно, 830-887)

16

Ми розлучаємось! Але якщо почую Крізь сосен шум:

“Чекаю!5 Приїжджай!” –

1Ріка Закоханих (Мінано-ґава) – поетична назва ріки, витоки якої знаходяться на горі Цукуба.

2Цукуба – гора в північно-східній частині о. Хонсю.

3Прихована печаль – гра слів: “сінобу” може означати назву тканини, яку виготовляли в селищі Сінобу (р-н Мітіноку), і “приховану печаль /сум, смуток/”.

4Мітіноку – історична назва місцевості (преф. Міяґі).

5Гра слів: слово “мацу”, записане графемами хіраґани, можна прочитати як “чекати” і як “сосна”.

512

На крилах із Інаби1 прилечу я.

(Тюнаґон Юкіхіра, 818-893)

17

В добу Богів Не чули про таке!

Там, де ріка Тацута2 Струмувала, Мереживо багряне мерехтить.

(Арівара-но Наріхіра асон, 825-880)

18

Голубить хвиля Берег Суміное3 У час нічний. А ти і уві сні

Очей людських страхаєшся, кохана!

(Фудзівара-но Тосіюкі асон, /?/-907/?/)

19

На стеблах очерету В Наніва4,

Хоча і крихітні, Видніються колінця...

А в нас й коротких зустрічей нема!

(Ісе, 877/?/-938/?/)

20

Мені тепер Все байдуже під небом!

Нехай поглинуть хвилі Наніва5, Немов той бакен...

1 Інаба – гора поблизу м. Кобе (преф. Хьоґо). 2 Тацута (Тацута-ґава) – ріка в преф. Нара. 3 Суміное – морська затока поблизу м. Осака.

4Наніва – давня назва частини узбережжя і морської затоки в районі сучасного м. Осака.

5Див. коментар до вірша № 19.

513

Я пливу до тебе!

(Мотойосі Сінно, 890-943)

21

Не зволікаючи Прийти пообіцяла

В цю вересневу нескінченну ніч...

Хіба що місяця Під ранок дочекався!

(Сосей-хосі, IX – 909/?/)

22

Пожовклі трави, Деревця понурі

Тугі пориви хилять до землі...

Як влучно “вітром в горах”1 нарекли Осінню бурю!

(Фун’я-но Ясухіде, /?/ – кінець IX ст.)

23

Милуюсь місяцем, А на душі печаль! Приходить осінь Не лише до мене,

Але до мене теж вона прийшла!

(Ое-но Тісато, друга пол. IX – поч. X ст.)

24

Ми не взяли дарів2 В дорогу ранню,

Та з Божого веління і без них Гора Підношень3

1Ієрогліф [арасі], який означає “бурю”, “буревій”, “ураган”, складається з двох частин: верхньої – [яма] (“гора”) та нижньої – [кадзе] (“вітер”).

2В оригіналі: “нуса” – різнокольорові смужки тканини чи паперу (часто

зтекстом молитов), які прив’язують на деревах поблизу священних місць.

3Гора Підношень (Тамуке-яма) – гора в преф. Нара.

514

У парчі багряній!

(Канке, 845-903)

25

Цю гору, Диким хмелем оповиту,

Горою Зустрічей1 назвали недарма! Там і для нас Є стежка непомітна!

(Сандзьо-но удайдзін, 873-932)

26

Вершини Оґура2 Золотолисті клени!

Якщо серця ви маєте, то ви Їх Світлість знов Зустрінете такими ж!

(Тейсінко, 880-949)

27

В долині Міка3 річка Ідзумі4, Клекочучи джерелами, Струмує.

Коли востаннє бачив я її? Чому тепер за нею так сумую?

(Тюнаґон Канесуке, 877-933)

28

Трава пожовкла. Жодної душі! Згадаю – Ще нестерпнішою стане Зимова самота

В гірськім селі.

(Мінамото-но Мунеюкі асон, /?/-939)

1Гора Зустрічей (Аусака-яма) – див. коментар до вірша № 10.

2Оґура (Оґура-яма) – гора поблизу м. Кіото.

3Міка (Міка-но хара) – долина в преф. Кіото.

4 Ідзумі (Ідзумі-ґава) – ріка в преф. Кіото.

515

29

Посеред паморозі Білу хризантему

Хіба що навмання тепер зірву – В оману вводить очі Перший іній!

(Осікоті-но Міцуне, кінець IX – перша пол. X ст.)

30

Безжалісно світанок мерехтів, Нас розлучаючи...

Відтоді час ранковий Для мене – Найсумніший у житті!

(Мібу-но Тадаміне, середина IX – поч. X ст.)

31

Неначе пізній місяць Над селом

У небі світанковому засяяв – Над Йосіно1 Сніжити почало!

(Саканоуе-но Коренорі, кінець IX – перша пол. X ст.)

32

В ущелині гірській Осінній вітер

Кленовим листям річку загатив, Знесиливши Води потік бурхливий.

(Харуміті-но Цуракі, /?/-920)

33

В день весняний, Залитий сяйвом сонця,

Що безтурботно світить споконвік,

1 Йосіно – мальовничий гірський масив, розташований у південній частині преф. Нара.

516

Вишнева заметіль Бентежить серце.

(Кі-но Томонорі, /?/-905/?/)

34

Хто з моїх вірних друзів Ще живий?

Хіба що та сосна, що в Такасаґо1, Та в давні приятелі Я їй не годжусь!

(Фудзівара-но Окікадзе, друга пол. IX – поч. X ст.)

35

Мій рідний край! Одвічна таємничість Людських сердець І вишень аромат Одвічно щирий!

(Кі-но Цураюкі, 866/?/-945)

36

Не встигла ніч Змінити повечір’я, Уже світанок В небі майорить!

Де ж місяцю знайти собі ночівлю?

(Кійовара-но Фукаябу, кінець IX – перша пол. X ст.)

37

Осіннє поле Вітер засіває

Краплинками сріблястої роси, Немов коштовні перли Розсипає.

(Фун’я-но Асаясу, друга пол. IX – поч. X ст.)

1 Такасаґо – назва морського узбережжя в преф. Хьоґо, яке здавна славилося своїми віковими соснами.

517

38

Кохати присягався І забув!

Що ж, не за себе Я тепер тривожусь,

А за його хвилююся судьбу!

(Укон, перша пол. X ст.)

39

Приховую кохання, Як бамбук Ховає в заростях густих Свій юний пагін...

Але ж занадто палко я люблю!

(Санґі Хітосі, 880-951)

40

Як не приховую кохання, Все одно, Від спогадів

Полум’яніють щоки...

Питаннями всі допекли давно!

(Тайра-но Канеморі, /?/-990)

41

Я покохав!

Як можна покохать По-справжньому, – Лиш таячи кохання…

Але плітки попереду летять.

(Мібу-но Тадамі, середина X ст.)

42

Кохати присягалися повік, Сльозами поливаючи рукава, Аж поки Мацу-ями1 Гострий пік

1 Мацу-яма (повна назва: Суе-но Мацу-яма) – гора на півночі о. Хонсю поблизу м. Таґадзьо (преф. Міяґі).

518

Не вкриють темні хвилі океану!

(Кійохара-но Мотосуке, 908-990)

43

До зустрічі з тобою Я не міг

І уявити навіть щось подібне Тому, що з серцем Коїться тепер!

(Ґон-тюнаґон Ацутада, 906-943)

44

Шкода, Якщо ніколи у житті

Ми більше не зустрінемось! – Сваритись Зате підстав не буде вже тоді.

(Тюнаґон Асатада, 910-966)

45

Сумний кінець Нікчемного життя! Мабуть, ніхто Не буде жалкувати,

Ніхто не скаже й слова співчуття!

(Кентоку Ко, 924-972)

46

Як той човняр, Що через Юра1 гирло

В човні несеться без стерна, Я теж

Кочусь нестямно до кохання прірви!

(Соне-но Йосітада, друга пол. X ст.)

1 Юра – назва ріки і морської протоки поблизу м. Міядзу (іст. провінція Танґо, нині преф. Кіото).

519