Бондаренко
.pdf
47
Стару оселю Хміль оповиває, Довкола смуток. Жодної душі!
Хіба що осінь в гості завітає!
(Еґьо-хосі, друга пол. X ст.)
48
Як хвиля, Розшматована об скелі Буремним вітром, І моя душа
Вже помарніла від думок пекельних.
(Мінамото-но Сіґеюкі, /?/-1000)
49
Як охоронців вогнища, Палає Душа моя закохана вночі!
А вдень, як і вони, Також згасає.
(Онакатомі-но Йосінобу, 921-991)
50
Лиш завдяки тобі й заради нас Тепер молюсь, Аби повік тривало Життя,
Яким я нехтував весь час.
(Фудзівара-но Йосітака, 954-974)
51
Про те, Як палко я тебе кохаю,
Можливо, краще розповість полин, Що на горі Ібукі1
1 Ібукі – гора на межі префектур Сіґа та Ґіфу.
520
Полихає!
(Фудзівара-но Санеката асон, /?/-998)
52
Хоча і знаю: Знов настане ніч,
Коли у сутінках вечірніх День погасне,
Світанок я ненавиджу все більш!
(Фудзівара-но Мітінобу асон, 972-994)
53
Якби ти знав, Як забарився ранок,
І як я нудьгувала в самоті, Всю ніч тебе чекаючи, Коханий!
(Удайсьо Мітіцуна-но хаха, 937/?/-995)
54
Якщо для тебе клятва “Не забуду!” Колись, коханий, Стане тягарем – Той день в моїм житті Останнім буде!
(Ґідосансі-но хаха, /?/-996)
55
Замовк назавжди Голос водограю1 Ще в давнину,
Та струменем дзвінким Його ім’я в переказах лунає.
(Дайнаґон Кінто, 966-1041)
1 Йдеться про штучний водоспад біля храму Дайкакудзі (Кіото), споруджений за наказом імператора Саґа на початку IX ст., який згодом був зруйнований.
521
56
Ще хоч би раз Зустрітися нам треба,
Щоб цю останню зустріч пам’ятать Там, де вже інший світ І інше небо!
(Ідзумі Сікібу, 978/?/-/?/)
57
Опівночі Зустрілись на хвилину...
Я навіть упізнати не змогла – Сховався саме місяць За хмарину!
(Мурасакі Сікібу, 973/?/-1019/?/)
58
Не встигне вітер З Аріми1 дмухнути –
В долині Іна2 вже шумить бамбук. Отак і любий – Не дає забути!
(Дайні-но саммі, 999-/?/)
59
Дивилася, Як місяць круторогий
Всю ніч котився небом І пропав...
Заснула б краще зразу без тривоги!
(Акадзоме-емон, 958/?/-/?/)
60
Через вершину Ое3 в Ікуно4 –
1 Аріма (Аріма-яма) – гора в преф. Хьоґо (/іст./ про вінція Цу). 2 Іна – назва долини, розташованої поблизу цієї гори.
3 Ое (Ое-яма) – гора в преф. Кіото.
4 Ікуно – назва мальовничої долини в преф. Кіото.
522
Занадто довгий шлях! По “Сходах в небо”1 Також ніхто Не ходить вже давно.
(Косікібу-но найсі, 1000/?/-1025)
61
Восьмипелюстка-сакура2 із Нари3! Столиці давньої Сьогодні аромат Аж за Дев’яту Браму4 Просочився!
(Ісе-но Тайфу, /?/)
62
Можливо, Кукуріканням своїм
Хтось і спромігся ошукати варту, Заставу Зустрічей5 Не обдурити їм!
(Сей-сьонаґон, 966/?/-1027/?/)
63
Ми розлучаємось назавжди відтепер! Якби я міг Бодай про це, кохана, Устами власними Оповістить тебе!
(Сакьо-но дайбу Мітімаса, 993-1054)
1 “Сходи в небо” (Ама-но хасідате) – назва морської коси поблизу м.Міядзу (/іст./ пров. Танґо).
2 Восьмипелюстка-сакура – махрова японська вишня. 3 Нара – столиця Японії в 710-794 рр.
4Дев’ята Брама – поетична назва імператорського палацу. У вірші гра слів: “вісім” – “дев’ять”.
5Застава Зустрічей (Аусака-но секі) – див. коментар до вірша № 10.
523
64
Коли туман Над річкою Удзі1
У променях зорі поволі тане, Тичинки верш з’являються в воді І тягнуться по мілині рядами.
(Ґон-тюнаґон Садайорі, 995-1045)
65
Не просихають Від образи рукави.
Але ще більше жалкувати буду, Якщо спаплюжать язиками люди Моє ім’я!
(Саґамі, середина XI ст.)
66
Давай удвох На долю нарікати! Мене так само, Сакуро гірська2,
Ніхто не хоче бачити і знати.
(Дайсодзьо Ґьосон, 1055-1135)
67
Хоча б на мить У цю весняну ніч
Тобі на руки голову схилити! – Та навіть це Зганьбить ім’я мені.
(Суо-но найсі, середина XI – поч. XII ст.)
68
Якщо і повікую ще,
1 Удзі(-ґава) – річка, яка протікає поблизу м. Кіото і впадає в озеро Біва (Бівако).
2 Гірська сакура (яп.: “яма-дзакура”) – у класичній поезії символ самотності.
524
Одначе Нічого краще місяця цього В нічному небі
Я вже не побачу!
(Сандзьо-но ін, 976-1017)
69
З гори Мімуро1 золото зриває Безжалісно Осінній буревій – В парчу ріку Тацуту2 Одягає.
(Ноін-хосі, 988-/?/)
70
Засмучений, Надвір з оселі вийшов,
А довкруги те ж саме, що в душі – Осінні сутінки, Здається, ще сумніші.
(Рьодзен-хосі, перша пол. XI ст.)
71
Смеркається!
У полі край воріт Осінній вітер щось шепоче рису І рветься В очеретяний курінь.
(Дайнаґон Цуненобу, 1016-1097)
72
Лиш прислухаюсь здалеку, Як жваво Бурчать сердиті хвилі в Такасі3.
Наблизитись боюсь –
1 Мімуро(-яма) – гора поблизу м. Ікома (преф. Нара). 2 Тацута(-ґава) – річка в преф. Нара.
3 Такасі – назва місцевості в преф. Осака.
525
Змочу рукава!
(Юсі Найсінно-ке-но Кії, середина XI – початок XIIст.)
73
Не піднімайся високо, Благаю, Серпанку світанковий! – Вишень цвіт
Вершину Такасаґо1 прикрашає.
(Ґон-тюнаґон Масафуса, 1041-1111)
74
Молив Богів Я зовсім не про це!
Чому ж вона така немилосердна, Як буревій Зі схилів Хацусе2?
(Мінамото-но Тосійорі асон, 1055-1129)
75
Твоя обіцянка В житті моїм була, Немов роса
Засохлому полину...
Надія вслід за осінню пішла.
(Фудзівара-но Мототосі, 1060-1142)
76
Виходиш море – Вітер, щогли гнуться, І здалеку Пінисті гриви хвиль
Хмаринками на обрії здаються.
(Хоссьодзі Нюдо Сакі-но кампаку дайдзьо дайдзін, 1097-1164)
1Такасаґо – гора в преф. Хьоґо.
2Хацусе (Хацусе/-но/-яма) – назва гори і буддійського храму богині Каннон на її вершині (преф. Нара).
526
77
Гірська ріка Прискорює свій плин На мілині, А трапиться їй скеля –
Розділиться й сплітає рукави.
(Сутоку-ін, 1119-1164)
78
Як часто будить вас, Мої відважні
І юні стражники біля воріт Сума1, Крик куликів Над островом Авадзі2?
(Мінамото-но Канемаса, кін. XI – поч. XII ст.)
79
Осінній вітер Хмари розпинає,
А крізь прогалини на небі Де-не-де Яскравий місяць зрідка проглядає.
(Сакьо-но дайбу Акісуке, 1090-1155)
80
Не знаю, Чи надовго це кохання?
Переплелися в серці почуття, Немов волосся чорне На світанні.
(Тайкеммон-ін-но Хорікава, перша пол. XII ст.)
81
Зозулі голос!
1 Сума – стародавня застава на узбережжі Внутрішнього Японського моря напроти о. Авадзі.
2 Авадзі – острів у Внутрішньому Японському морі.
527
