Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:

KucherrajvenkoAktual

.pdf
Скачиваний:
13
Добавлен:
30.03.2016
Размер:
3 Мб
Скачать
☆

Поняттятаознакисуб’єктафінансовогоправа

36.Гамбаров Ю. С. Курсъ гражданского права. – СПб.: Тип. М. М. Стасюлевича, 1911. – Т. 1. Часть общая.

37.Гегель Г. В. Философия права. – М.: Мысль, 1990.

38.Гензель П. П. Местные налоги. – Л., 1927.

39.Генкин Д. М. Юридические лица в советском гражданском праве // Проблемы социалистического права. – 1939. – № 1.

40.Герваген Л. Л. Развитие учения о юридическом лице. – СПб., 1888.

41.Годме М. П. Финансовое право. – М.: Прогресс, 1978.

42.Горбунова О. Н., Грачева Е. Ю. и др. Финансовое право: Учебник / Отв. ред. Е. Ю. Грачева, Г. П. Толстопятенко. – М.: ТК Велби, Проспект, 2004.

43.ГорбуноваО.Н.Проблемысовершенствованияосновныхфинансовкредитных институтов в условиях перехода к рынку: Дис. … д-ра юрид. наук. – М., 1996.

44.Горлов И. А. Теории налогов. – СПб., 1840.

45.Гражданское право: Учебник / Под ред. А. П. Сергеева, Ю. К. Толстого. – М.: ПБОЮЛ Л. В. Рожников, 2001.

46.Гражданское право: Учебник. – Изд. 5-е / Под ред. А.П. Сергеева, Ю.К. Толстого. – М.: «ПБОЮЛ Л.В. Рожников». – 2001.

47.Грачева Е. Ю. Проблемы правового регулирования государственного финансового контроля. – М., 2000.

48.ГриммД.Д.Лекцииподогмеримскогоправа.Общаячасть.–СПб., 1907.

49.ДемидовН.Некоторыезамечаниянаопыттеорииналогов,изданный Тургеневым. – СПб., 1830.

50.Дождев Д. В. Римское частное право. – М., 1996.

51.Древаль Л. Н. Субъекты российского финансового права / Под ред. Е. Ю. Грачевой. – М.: ИД «Юриспруденция», 2008.

52.Дудин А. П. Диалектика правоотношения / Под ред. В. О. Тененбаума. – Саратов, 1983.

53.Дювернуа Н. Л. Чтение по гражданскому праву. – М.: Зерцало, 2004.

54.Дюги Л. Социальное право, индивидуальное право и преобразование государства. – М.: Изд. Н. Н. Клочкова, 1909.

55.Ефимов В. В. Догма римского права. Общая часть. – СПб., 1893.

231

Актуальні питання науки фінансового права

56.ЗакА.Н.Кпостановкенекоторыхочередныхвопросовфинансовой науки. – Ярославль, 1913.

57.Замбровский Б. Я., Пахомов Б. Я., Сидоркин В. А. Категории диалектики и методология современной науки. – Воронеж: Изд-во Воронеж. ун-та, 1970.

58.ЗолинП.М.Государственныйдолг:истокиитенденции//Финансы

СССР. – 1991. – № 4.

59.Иеринг Р. Интерес и право. – 1880.

60.Иловайский С. И. Казенные монополии как способ обложения предметов потребеления. – Одесса, 1896.

61.Ильин И. А. Теория права и государства / Под ред. В. А. Томсинова. – М.: Зерцало. – 2003.

62.Иоффе О. С. Избранные труды по гражданскому праву: Из истории цивилистической мысли. Гражданское правоотношение. Критика теории «хозяйственного права». – М.: Статут, 2000.

63.Иоффе О.С. Логические пределы понятий юридического лица, оперативного управления, хозяйственного обязательства // Правоведение. – 1972. – № 6.

64.Ипатов А. Б. История финансового законодательства России.

65.Исаев А. А. Очерк теории и политики налогов. – Ярославль, 1887.

66.История финансового законодательства России: Учеб. пособие / Под ред. И. В. Руковишниковой, А. М. Науменко, Н. В. Пазюкова и др. – М.: ИКЦ «МарТ», 2003.

67.Карасева М. В. Финансовое правоотношение. – М.: Норма, 2001.

68.Карпушин М. П. Социалистическое трудовое правоотношение. – М., 1958.

69.КауфманР.Государственныеиместныерасходыевропейскихстран по их назначениям: Пер. с нем. – СПб.: Изд. А. Гурьева, 1895.

70.Кедров Б. М. Характер изменения объёма и содержания развивающихся понятий // Анализ развивающегося понятия.

71.Кечекьян С. Ф. Правоотношения в социалистическом обществе.

– М.: Академия наук СССР, 1958.

72.Краткий философский словарь / Под ред. М. Розенталя и П. Юдина. – Изд. 4-е доп. и исправ. Гос. изд-во полит. лит., 1954.

73.Крохина Ю. А. Город как субъект финансового права. – Саратов: Поволж. акад. гос. службы, 2000.

232

Поняттятаознакисуб’єктафінансовогоправа

74.Крохина Ю. А. Финансовое право России: Учеб. для вузов. – М.: НОРМА, 2004.

75.Кудрин А. К. О взаимосвязи категорий «вещь», «качество», «свойство», «сущность» // Учен. зап. Свердл. гос. пед. ин-та. – Свердловск, 1967.

76.Курский Д. И. Избранные статьи и речи. – М., 1948.

77.Кучерявенко Н. П. Основы налогового права. – Харьков: Легас, 2001.

78.ЛеонтьевА.Н.Деятельность,сознание,личность.–М.,1975.–242с.

79.Магазинер Я. М. Субъект права // Правоведение. ИВУЗ. – 2000.

80.Магазинер Я. М. Правоспособность и дееспособность // Правоведение. ИВУЗ. – 2000. – № 2 (229). – С. 250–251.

81.Мажитова Р. Ф. Правовые отношения в советском социалистиче­ ском обществе. – М.: Мысль, 1967.

82.Малицкий А. Советская конституция. – 2-е изд. – Харьков, 1925.

83.Маркс К., Энгельс Ф. Сочинения. – Т. 4.

84.Матузов Н. И. Личность. Права. Демократия. Теоретические проблемы субъективного права. – Саратов: СГУ, 1972.

85.Мейер Д. И. Русское гражданское право: В 2 ч. – М.: Статут, 1997.

– Часть 1.

86.Методологическиепроблемысоциальнойпсихологии:Сб.ст./Под ред. Е. В. Шороховой. – М., 1975.

87.Миронов О. О. Субъекты советского государственного права. – Саратов: Изд-во Сарат. ун-та, 1975. – С. 14.

88.Мицкевич А. В. Субъекты советского права. – М.: Юрид лит. – 1962.

89.Научно-практический комментарий Бюджетного кодекса Украины / Под общ. ред. Н. П. Кучерявенко. – Изд. 2-е. – Харьков: Одиссей, 2007.

90.Особисті немайнові права фізичних осіб у цивільному праві (поняття, зміст, система, особливості здійснення та захисту): Монографія / Р. О. Стефанчук; Відп. ред. Я. М. Шевченко. – Хмельницький: Вид-во Хмельниц. ун-ту управління та права, 2007.

91.Остроумов Г. С. Правовое сознание действительности. – М., 1969.

92.Патлаевский И. Ю. Курс финансового права. – Одесса, 1885.

233

Актуальні питання науки фінансового права

93.Патюлин В. А. Субъективные права граждан: основные черты, стадии, гарантии реализации // Сов. государство и право. – 1971.

–№ 6.

94.Пашуканис Е. Б. Избранные произведения по общей теории права и государства. – М., 1980.

95.Петражицкий Л. И. Теория права и государства в связи с теорией нравственности. – СПб., 1909. – Т. 1. – С. 292.

96.Петров В. С. Значение категории сущности, явления, содержания и формы в учении о государстве // Философские проблемы государства и права. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1970.

97.Покровский И. А. Основные проблемы гражданского права. – М.: Статут, 1998.

98.ПотопейкоД.А.Правосознаниекакособоеобщественноеявление.

–Киев, 1970.

99.Пухта Г. Ф. Энциклопедия права / Под ред. П. Карасевича. – Яро­ славль: Тип. Фалъкъ, 1872.

100.Пушкин А. А. Субъекты гражданского права (текст лекций). – Харьков: Харьк. юрид. ин-т, М-во высш. и ср. соц. образования УССР, 1974.

101.Рубинштейн С. Л. Проблемы общей психологии. – М.: Мысль, 1973.

102.Руссо Ж. Ж. Об общественном договоре. Трактаты. – КанонПресс, «Кучково поле», 1998.

103.Синайский В.И. Русское гражданское право. Вып. 1. Общая часть Вещное право. Авторское право. – Изд-е 2-е. Киевъ. ТипоЛитография «Прогрессъ». – 1917.

104.Сперанский М. М. План финансов // У истоков финансового права / Под ред. А. Н. Козырина. – М.: Статут, 1998.

105.Суворов Н.С. Об юридических лицах по римскому праву.

106.Твердохлебов В. Н. Государственный кредит. Теория и техника.

– Л.: Академия, 1924.

107.Теориягосударстваиправа/ПодредС.С.Алексеева.–М.:Юрид. лит., 1985.

108.Теория государства и права: Курс лекций / Под ред. Н. И. Матузова и А. В. Малько. – 2-е изд. – М.: Юристъ, 2000. – С. 521.

234

Поняттятаознакисуб’єктафінансовогоправа

109.Тотьев К. Ю. Публичный интерес в правовой доктрине и законодательстве // Государство и право. – 2002. – № 9.

110.Тоцкий Н.М. История финансового законодательства России. Глава 4. – С. 134.

111.Трубецкой Е. Энциклопедия права. – М.: Тип. А. И. Мамонтова, 1917. – С. 161.

112.Туркин Л. П. Сущность, явление, взаимодействие / Взаимосвязь категорий: Сб. ст. – Свердловск: Урал. гос. ун-т им. А. М. Горького, 1970.

113.У истоков финансового права. – М.: Статут, 1998.

114.Уголовный кодекс Украины (с изм. и доп. по состоянию на 20.09.2009 г.). – Х.: Одиссей, 2009. – 304 с.

115.Философский энциклопедический словарь. – М.: Сов. энцикл., 1983.

116.Финансовое право: Учебник / Отв. ред. Н. И. Химичева. – М.: Юристъ. – 2001.

117.Халфина Р. О. Критерий истинности в правовой науке // Сов. государство и право. – № 39. – 1974.

118.Хвостов В. М. Система римского права. – М., 1996.

119.Химичева Н. И. Субъекты советского бюджетного права. – Саратов: Изд-во Сарат. ун-та, 1979.

120.Химичева Н. И. Финансовое право: федеральные и региональные аспекты развития // Финансовое право на рубеже веков.

121.Худяков А. И. Финансовое право Республики Казахстан. Общая часть. – Алматы: ТОО «Баспа».

122.Цивільний кодекс України: Зі змінами та допов. на 01.05.2009 р. / Упоряд.: В. І. Борисова, В. Л. Яроцький. – Х.: Право, 2009. – 400 с.

123.Цыпкин С. Д. Правовое регулирование государственного кредита в СССР. – М.: Знание, 1977

124.Цыпкин С. Д. Правовое регулирование налоговых отношений в

СССР. – М.: Госюриздат, 1955.

125.Чечулин Н. Д. Очерки по истории русских финансов в царствование Екатерины ІІ. – СПб., 1906.

126.Чиркин В. Е. Юридическое лицо публичного права. – М.: Норма, 2007. – С. 28.

127.Чичерин Б. Н. Философия права // Избр. труды. – СПб., 1997.

128.Шаукенов А. Т. Некоторые проблемы теории и философии налогового права.

235

Актуальні питання науки фінансового права

129.Шептулин А. П. Система категорий диалектики. – М.: Наука, 1967.

130.Эрхард Л. Д. Благосостояние для всех. – М., 1991.

131.Явич Л. С. Общая теория права. – Л.: ЛГУ, 1976.

132.Янжул И. И. Основные начала финансовой науки. Учение о государственных доходах. – СПб., 1898.

236

О. О. Головашевич

Фізичні особи як платники податків

Під час розгляду правового статусу платників податків неодмінно постає питання щодо природи відчуження належних їм майнових ресурсів у дохід держави у формі податків, зборів, інших загальнообов’язкових платежів. Найбільш гостро воно постає при сплаті податків фізичними особами, оскільки право приватної власності охороняється законом, що прямо закріплено в Конституції України. Але це не означає, що право приватної власності не належить до прав, які не підлягаютьобмеженнюнізаякихумов.Отже,приватнавласністьможе бути обмежена законом, але тільки тією мірою, якою це необхідно для захисту основ конституційного ладу, моральності, здоров’я, прав та законних інтересів інших осіб, забезпечення оборони країни й безпеки держави.Іншимисловами,власникможебутипозбавленийправавласності, але тільки у випадках, передбачених законом. Такий випадок і передбачено ст. 67 Конституції України, відповідно до якої кожен зобов’язаний сплачувати законно встановлені податки і збори. Адже податки – необхідна умова існування держави, тому обов’язок їх платитипоширюєтьсянавсіхплатниківподатківякбезумовнавимогадержави. Підставою ж для позбавлення особи права власності, яке їй належить, є її конституційний публічно-правовий обов’язок сплачувати законно встановлені податки.

І. Є. Криницький цілком справедливо зазначає, що платник податків не вправі розпоряджатися за своїм розсудом тією частиною свого майна, яка у вигляді певної грошової суми підлягає внеску до бюджету, і зобов’язаний регулярно перераховувати цю суму на користь держави1. Із публічною природою податку й фіскальним суверенітетом держави пов’язані законодавча форма заснування податку, обов’язок

іпримусовість його вилучення, односторонність податкових

1КриницькийІ.Є.Правоверегулюванняоподаткуваннямайна:Дис.…канд.юрид.

наук: 12.00.07. – К., 2003. – С. 18.

237

Актуальні питання науки фінансового права

зобов’язань. у цьому обов’язку платників податків втілено публічний

інтерес усіх членів суспільства1.

При дослідженні фізичних осіб як платників податків, перш за все, маємо розглянути їх як суб’єктів податкового права й податкових правовідносин. Такий аналіз має бути поєднаний з характеристикою правового статусу цих осіб як платників податків, дослідженням змісту і взаємовідносин їх прав та обов’язків. Податковий обов’язок виникає в суб’єкта за наявності певних чинників, тому дослідження проблем податкової правосуб’єктності фізичних осіб та її складових – дієздатності й деліктоздатності – вбачається надзвичайно актуальним. Реалізація податкового обов’язку, правове регулювання форм та особливостей його виконання передбачають обов’язкове вивчення й характеристику фізичних осіб як суб’єктів податкових правовідносин. Аналізуючи суб’єкт права як ключової фігури будьякої галузі права, важливо розмежовувати поняття «суб’єкт правовідносин» і «суб’єкт права». Певне, в даному випадку цілком доречно запозичати підходи до цієї проблеми науковців, засновані на загальнотеоретичних правових дослідженнях. С. С. Алексеев і А. В. Міцкевич відзначали, що суб’єктами права виступають особи, які володіють правосуб’єктністю, тобто потенційно спроможні бути учасниками правовідносин, а суб’єктами правовідносин – їх реальні учасники2. Зазначені категорії знайшли наукове обґрунтування й у галузевих юридичних науках3. На наш погляд, ці положення є найбільш обґрунтованими.

У чинній податковій системі України при оподаткуванні фізичних осіб центральне місце посідає податок з доходів фізичних осіб. Фізичні особи є платниками декількох податків і зборів і за певних умов закріплюються як платники по групі податків, що припускають змішаного платника. Проте, якщо можна так сформулювати, «чис- тих» видів податків у податковій системі України, де платниками ви-

1Кучерявенко Н. П. Курс налогового права: В 6 т. – Харьков: Легас, 2005 – Т. ІІІ. Учение о налоге. – С. 80.

2Алексеев С. С. Общая теория права [В 2 т.]. – М.: Юрид. лит., 1982. – Т. 2. – С. 140; Мицкевич А. В. Субъекты советского права. – М.: Госюриздат, 1962. – С. 37; Витрук Н. В. Основы теории правового положения личности в социалистическом обществе. – М.: Наука, 1979. – С. 99–103.

3Ямпольская Ц. А. Субъекты советского административного права: Дис. … д-ра юрид. наук: 12.00.14. – М., 1958. – С. 112; Халфина Р. О. Общее учение о правоотношении. – М.: Юрид. лит., 1974. – С. 115–116; Братусь С. Н. Юридические лица в советском гражданском праве. – М.: Юриздат, 1947. – С. 1–4; Химичева Н.И. Субъекты советского бюджетного права / Под ред. В. М Манохина. – Саратов: Изд-во Сарат.

ун-та, 1979. – С. 39–42.

238

Фізичніособиякплатникиподатків

ступають виключно фізичні особи, тільки два – податок з доходів фізичних осіб і податок на промисел. Звичайно, вони неоднакові й за значенням, і за розмірами податкових надходжень, і за змістом, і за часом існування. Податок з доходів фізичних осіб є найважливішим у цій групі. Його значення зумовлюється як певною досконалістю, чіткістю, зрозумілістю механізму сплати, що відпрацьовувався тривалі періоди часу (до речі, податок з доходів фізичних осіб є одним з найдавніших у податковій системі України), так і розміром надходжень у бюджетні доходи.

Аналізуючи правовий статус платника податку, насамперед звернімо увагу на таку юридичну властивість фізичної особи, як податкова правосуб’єктність. Дана категорія є однією з найважливіших, базових у податковому праві. Наявність правосуб’єктності є передумовою для реалізації податкових правовідносин, тому що, володіючи нею, суб’єкти податкових правовідносин одержують можливість мати й реалізовувати певні податкові права й обов’язки. Таким чином, зурахуванням загальнотеоретичного поняття «правосуб’єктність»1 під податковою правосуб’єктністю варто розуміти встановлену нормами фінансового права здатність суб’єкта бути носієм і реалізовувати юридичні права й обов’язки у сфері оподаткування. Серед елементів правосуб’єктності можна виділити правоздатність, дієздатність і деліктоздатність як елемент дієздатності.

Під правоздатністю мається на увазі здатність суб’єкта мати певні права і обов’язки. Так, М. П. Кучерявенко визначає податкову правоздатність як передбачену нормами податкового права здатність мати права й обов’язки щодо сплати податків, тобто можливість особи бути учасником податкових правовідносин. Зміст цього виду правоздатності складає сукупність прав та обов’язків, які суб’єкти можуть мати відповідно до чинного законодавства. у свою чергу, наявність податкової дієздатності дозволяє учасникові правовідносин своїми законними вольовими діями реалізовувати належні йому права й виконувати покладені на нього обов’язки. Іншими словами, податкова діє­ здатність – це передбачена нормами податкового права здатність суб’єкта своїми діями створювати і реалізовувати права й обов’язки2. Деліктоздатністю ж визнається здатність особи відповідати за порушення норм права.

1Проблемы общей теории права и государства / Под общ. ред. В. С. Нерсесянца.

–М.: Инфра-М, 1999. – С. 373.

2Налоговое право Украины: Учеб. пособие / Под ред. Н. П. Кучерявенко. – Харь-

ков: Легас, 2004. – С. 21–23.

239

Актуальні питання науки фінансового права

У питаннях щодо структури податкової правосуб’єктності серед науковців немає одностайної думки. Низка вчених не вбачає необ­ хідності виділення дієздатності й деліктоздатності як елементів правосуб’єктності й ототожнюють останню із правоздатністю. Так, С. Ф. Кечек’ян додержується позиції, що правоздатність включає дієздатність­ . Правознавець вважає, що особа, набуваючи певних прав, не здобуває ніяких нових якостей, крім тих, які повністю пов’язані зізмістомправ,щонабуваютьсяним,іпокладенихнаньогообов’язків, а лише реалізує ту здатність, що була властива йому раніше1. Подібної точки зору дотримувався й А. В. Венедиктов, вважаючи що «правоздатність і правосуб’єктність – рівнозначні поняття»2. Ц. А. Ямпольська відзначає, що суб’єктами права є носії прав та обов’язків, які беруть або можуть брати участь у правовідносинах3. Вона не розмежовує їх. Нам вбачається особливо важливим усе-таки означити певну диференціацію, тому що суб’єкт права – це особа, потенційно спроможна брати участь у правовідносинах, а суб’єкт правовідносин – це реальний учасник конкретних правовідносин.

Деякі сучасні правники також ототожнюють податкову правоздатність і правосуб’єктність. О. В. Бакун переконує, що податкова правосуб’єктність і податкова деліктоспроможність випливають з податкової правоздатності і є похідними від неї4. З нашого погляду, більш логічною вбачається точка зору тих учених, які вирізняють податкову дієздатністьускладіподатковоїправосуб’єктностіякокремийелемент. М. П. Кучерявенко, Ю. А. Крохіна дотримуються думки, що податкові правоздатність і дієздатність доповнюють одна одну і є взаємозалежними категоріями5.

Слід також зазначити, що правосуб’єктність у публічному й приватному аспектах має різну природу. Це зумовлено передусім специфікою методу правового регулювання: у приватних галузях превалює диспозитивний метод, у той час як у публічних – імперативний. С. Н. Братусь пояснює різницю між правоздатністю і дієздатністю

1Кечекьян С. Ф. Правоотношения в социалистическом обществе. – М.: Изд. Акад.

наук СССР, 1958. – С. 84–85.

2Венедиктов А. В. Государственная социалистическая собственность. – М.:

Изд-во АН СССР, 1948. – С. 615.

3Ямпольская Ц. А. Субъекты советского административного права: Дис. … д-ра юрид. наук: 12.00.14. – М., 1958. – С. 112.

4 Бакун О. В. Громадянин як суб’єкт податкових правовідносин в умовах пере-

ходу до ринкової економіки: Дис. … канд. юрид. наук. – Чернівці, 2000. – С. 88.

5 Налоговое право Украины: Учеб. пособие / Под ред. Н. П. Кучерявенко. – Харьков: Легас, 2004. – С. 24; Налоговое право России: Учеб. для вузов / Отв. ред. Ю. А. Кро-

хина. [2-е изд., перераб.] – М.: Норма, 2004. – С. 232. 240

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]