Лабораторна робота № 3 Визначення загального білка в сечі. Проба Гелера

Мета: Опанувати метод визначення білка в сечі по його спроможності до коагуляції під дією сильних кислот та зробити клініко-діагностичний висновок (стор. 43).

Теоретична частина

Коагуляція це збільшення розмірів колоїдних часток. Найчастіше всього явище коагуляції зустрічається при де­натурації білка від впливу солей важких металів і деяких органічних і неорганічних кислот (трихлорацетатної, суль­фосаліцилової, нітратної та ін.).

Прилади та матеріали: технохімічні ваги, секундомір, штатив з пробірками, градуйовані піпетки, розчин з масовою часткою нітратної кислоти 50 % , реактив Ларіонової, досліджувана сеча.

Готування реактиву Ларіонової. 20 – 30 г кристалічно­го натрій хлориду розчиняють у 100 мл дистильованої во­ди при підігріванні, дають відстоятись до охолодження. Надосадочну рідину зливають, фільтрують. Для приготування 10 мл реактиву до 9,9 мл фільтрату натрій хлориду додають 0,1 мл концентрованої нітратної кислоти.

Хід визначення

У пробірку наливають 1 – 2 мл реактиву Ларіонової. Піпеткою обережно по стінці пробірки нашаровують сечу, намагаючись не збовтувати рідину, вмикають секундомір. Відзначають час появи на межі поділу двох рідин каламутно-білого кільця.

Кільця, які з'являються вище межі нашарування, утворюються за рахунок випадання солей. Ці кільця зникають при обережному нагріванні.

Норма: Поява тонкого білого кільця на межі поділу середовищ через 2 – 3 хвилини вказує на наявність білка в досліджуваній сечі в кількості 0,033 г/л (0,0033 %).

Якщо кільце з'явилось раніше 2-х хвилин після нашарування, сечу варто розвести дистильованою водою і зробити повторний вимір. При цьому підбирають розведення сечі таким чином, щоб при нашаруванні кільце утворювалось між 2 та 3 хвилинами. Ступінь розведення підбирають у залежності від виду кільця, тобто його ширини, компакт­ності і часу прояву. При ниткоподібному кільці сечу розводять в 2 рази, при широкому – в 4 рази, при компактному – в 8 разів. Кількість білка обчислюють шляхом множення величини 0,033 г/л на ступінь розведення.

Примітки. Проба з реактивом Ларіонової має ряд переваг: 1) на межі нашарування не буває пігментних кілець, які утворюються при нашаруванні сечі на нітратну кислоту і заважають розпізнаванню білкового кільця; 2) утворюються кільця більш чіткі, ніж з нітратною кислотою; 3) економиться нітратна кислота; 4) реактив більш безпечний.

Клініко-діагностичне значення визначення загального білка у біологічних рідинах

Для оцінювання вмісту загального білка в сироватці крові використовують поняття:

нормопротеїнемія – нормальний вміст загального білка;

гіпопротеїнемія – зниження концентрації загального білка;

гіперпротеїнемія – підвищення концентрації загального білка.

Найбільш частими причинами розвитку гіпопротеїнемії є такі фактори:

– недостатнє надходження білка з їжею, що спостерігається при тривалому голодуванні, недоїданні, кишкових інфекціях;

– зниження процесів біосинтезу білка, як наслідок хронічних панкреатитів, гепатитів, ентериту;

– втрата білків організмом при гострих і хронічних кровотечах, набряках;

– при порушенні функції ниркового фільтра внаслідок захворювання нирок (нефроз, нефротичний синдром).

Гіперпротеїнемія – явище порівняно рідкісне. Короткочасна гіперпротеїнемія може спостерігатися при сгущенні крові через великі втрати рідини в організмі; при хронічних запальних захворюваннях.

В нормальній сечі знаходиться незначна кількість білка, що не виявляється якісними пробами, тому прийнято вважати, що нормальна сеча білка не містить. При ряді захворювань у сечі з'являється білок – протеїнурія. Протеїнурії діляться на дві групи: позаниркові і ниркові. При позаниркових – білок виділяється сечовими шляхами й іншими органами (піхва, передміхурова залоза).

Позаниркові протеїнурії спостерігаються при захворюваннях шляхів сечовивідних і статевих органів (цистити, простатити). При цих захворюваннях у сечу потрапляє рідина білкового характеру – ексудат. Кількість білків не буває великою, як правило, не більш 1 %.

Ниркові протеїнурії поділяють на: функціональні й органічні. При функціональних протеїнуріях відсутнє органічне ураження ниркової паренхіми. Білок в сечі з'являється внаслідок підвищення проникнення ниркового фільтра у відповідь на сильні зовнішні подразнення (наприклад, холодне купання, фізичні і психічні подразнення). Органічні протеїнурії – результат органічного ураження ниркової паренхіми і збільшення проникності клубкових капілярів. Спостерігається при неврозах, інфекційних токсичних станах, застійних явищах у нирках. Кількість білка при ниркових протеїнуріях більша, при поза­ниркових – цифри можуть коливатися в межах 2 – 20 % і більше. Нефрози протікають, як правило, з найбільш вираженою протеїнурією (10 – 20 %).