Лабораторна робота № 14 Вплив активаторів та інгібіторів на активність ферменту α-амілази

Мета: Дослідити вплив хімічних речовин на активність ферменту – α-амілази.

Теоретична частина: Активаторами ферментів є йони металів, органічні кислоти, самі ферменти (аутоактивація). Інгібуючу дію виявляють концентровані мінеральні кислоти, солі важких металів. Активатором α-амілази є натрій хлорид, а інгібітором – купрум (II) сульфат. Вплив цих речовин на активність α -амілази визначають за ступенем гід­ролізу крохмалю під впливом ферментів у присутності солей.

Прилади та матеріали: водяний термостат, досліджувана сироватка крові, розчин з масовою часткою крохмалю 0,5 %, розчин з масовою часткою йоду 0,1 % в розчині з масовою часткою калій йодиду 0,2 %, розчин з масовою часткою натрій хлориду (NaCl) 1 %, розчин з масовою часткою купрум (II) сульфату (CuSO₄) 1 %.

Хід визначення

здійснюють за табл. 14. Проби досліджують у хімічних пробірках.

Після ретельного перемішування пробірки занурюють у термостат при температурі 37 – 38 ⁰С. Через 5 хвилин інкубації додають по 3 краплі розчину йоду. Рідина у першій пробірці забарвлюється у червоний або фіолетовий колір; у другій – у червоний або жовтий; у третій – у синій.

За отриманими результатами роблять висновок про вплив різноманітних солей на активність ферменту – α-амілази.

Таблиця 14

Вміст досліджуваних проб

Інгредієнти, мл	Проба №1	Проба №2	Проба №3
Дистильована вода	2,5	2	2
розчин з масовою часткою NaCl 1 %	–	0,5	–
розчин з масовою часткою CuSO4 1 %	–	–	0,5
Інкубують протягом 3 – 5 хвилин при 37 0С
Сироватка крові	0,1	0,1	0,1
Перемішують
розчин з масовою часткою крохмалю 0,5 %	2	2	2

Лабораторна робота № 15 Вплив температури на активність

α -амілази слини

Мета: Дослідити вплив температури на активність фер­менту – α-амілази слини й установити оптимальну температуру її дії.

Теоретична частина: Стійкість ферментів до нагрівання залежить від умов реакції (рН середовища, присутності різних солей) і від хімічної природи самого ферменту. Ряд ферментів (рибонуклеаза, трипсин та ін.) відзначаються високою термостійкістю – вони мало інактивуються навіть при температурі 60 – 80 ^оС. Інші ферменти, навпаки, руйнуються при короткочасному нагріванні їх до 40 – 50 ^оС. Температура, яка відповідає максимальній швидкості ферментативної реакції, називається оптимальною (Т_опт). Для більшості ферментів вона коливається від 37 до 45 ^оС. При зниженні температури, порівняно з оптимальною, активність ферментів зменшується, а при температурі нижче нуля вона повністю втрачається, проте (на відміну від високої температури) за цих умов їх структура не руйнується. Тому при підвищенні температури ферменти повністю відновлюють свою активність.

Принцип методу: α-амілаза гідролізує розщеплення крохмалю з утворенням кінцевих продуктів, які не дають кольорової реакції з йодом. Про активність α-амілази судять за вимірюванням зменшення концентрації крохмалю.

Прилади та матеріали: баня водяна, термометр лабораторний, водяний термостат, пробірки, піпетки на 1 мл і 2 мл, скляні палички, розчин з масовою часткою крохмалю 1 %, розчин з масовою часткою йоду 0,3 % у розчині з масовою часткою калій йодиду 3 %, циліндр на 50 мл, фарфорова пластина, розведена досліджувана слина.