- •Передмова
- •Правила роботи в клініко-діагностичній лабораторії
- •Правила роботи в клініко-діагностичній лабораторії
- •Розділ 1 інструментальні методи аналізу в медицині
- •Розділ 2 правила роботи з приладами
- •2.1. Фотоелектроколориметри
- •2.1.2. Колориметр фотоелектричний концентраційний кфк-2мп
- •2.1.4. Фотометр аналітичний медичний мефан-8001
- •2.2. Правила проведення фотометрії та розрахунок результатів досліджень
- •2.3. Поляриметр
- •2.4. Рефрактометр ирф–22
- •2.5. Прилади для потенціометричного аналізу
- •2.5.2. Універсальний йономір эв–74
- •Контрольні питання до розділів 1 – 2
- •Розділ 3 методи вивчення білкового обміну
- •Визначення загального білка в сироватці крові й інших біологічних рідинах
- •Лабораторна робота № 1 Уніфікований метод визначення загального білка в сироватці крові. Біуретова реакція
- •Лабораторна робота № 2 Рефрактометричний метод визначення загального білка в сироватці крові
- •Лабораторна робота № 3 Визначення загального білка в сечі. Проба Гелера
- •Клініко-діагностичне значення визначення загального білка у біологічних рідинах
- •Лабораторна робота № 4 Проби колоїдостійкості білків сироватки крові. Тимолова проба
- •Приклад побудови калібрувального графіка для визначення тимолової проби
- •Клініко-діагностичне значення тимолової проби
- •Лабораторна робота № 5 Визначення білкового спектру сироватки крові методом електрофорезу на папері
- •Приклад розрахунку білкових фракцій у відносних одиницях
- •Приклад розрахунку білкових фракцій в абсолютних одиницях
- •Клініко-діагностичне значення дослідження електрофореграм
- •Приклад опрацювання електрофореграм за допомогою комп'ютера
- •Контрольні питання до розділу 3
- •Розділ 4. Небілкові нітрогенвмісні (Азотисті) сполуки
- •Методи дослідження вмісту сечовини, креатину, креатиніну та сечової кислоти в біологічних рідинах
- •Лабораторна робота № 6 Визначення сечовини в сироватці крові та сечі за кольоровою реакцією з діацетилмонооксимом
- •Готування робочого реактиву
- •Клініко – діагностичне значення кількісного визначення сечовини у біологічних рідинах
- •Лабораторна робота № 7 Визначення креатиніну в біологічних рідинах за кольоровою реакцією Яффе
- •Б) Хід визначення вмісту креатиніну в добовій сечі
- •Клініко-діагностичне значення дослідження концентрації креатиніну у біоматеріалі
- •Лабораторна робота № 8 Визначення сечової кислоти в сироватці крові за реакцією з фосфорно-вольфрамовим реактивом
- •Лабораторна робота № 9 Кількісне визначення сечової кислоти в сечі
- •Клініко-діагностичне значення дослідження вмісту сечової кислоти у біологічних рідинах
- •Контрольні питання до розділу 4
- •Розділ 5. Ферменти
- •Визначення активності α-амілази в біоматеріалі
- •Лабораторна робота № 10 Визначення активності α–амілази зі стійким крохмальним субстратом. Метод Каравею
- •Лабораторна робота № 12 Визначення активності α-амілази в сироватці крові. Метод Кінга
- •Лабораторна робота № 13 Вплив рН середовища на активність ферментів
- •Лабораторна робота № 14 Вплив активаторів та інгібіторів на активність ферменту α-амілази
- •Лабораторна робота № 15 Вплив температури на активність
- •Готування розведеної слини
- •Клініко-діагностичне значення визначення активності α-амілази у біологічних рідинах
- •Визначення амінотрансфераз у сироватці крові
- •Лабораторна робота № 16 Колориметричний метод визначення активності аспартатамінотрансферази у сироватці крові (за Райтманом – Френкелем)
- •Клініко-діагностичне значення визначення активності амінотрансфераз у сироватці крові
- •Контрольні питання до розділу 5
- •Розділ 6. Методи вивчення вуглеводного обміну
- •Лабораторна робота № 17 Якісне визначення глюкози в біологічних рідинах. Реакція Тромера
- •Лабораторна робота № 18 Визначення глюкози в біологічних рідинах глюкозооксидазним (уніфікованим) методом
- •Лабораторна робота № 19 Кількісне визначення глюкози в сечі за кольоровою реакцією з о-толуїдиновим реактивом
- •Лабораторна робота № 20 Кількісне визначення глюкози в сечі поляриметричним методом
- •Клініко-діагностичне значення визначення глюкози в біологічних рідинах
- •Контрольні питання до розділу 6
- •Розділ 7. Обмін ліпідів
- •Біологічна роль ліпідів
- •Лабораторна робота №21 Якісна реакція на ацетон та ацетоацетатну кислоту
- •Лабораторна робота №22 Якісна реакція на ацетоацетатну кислоту. Реакція Герхарда
- •Лабораторна робота №23 Якісне виявлення ацетону у біологічних рідинах
- •Лабораторна робота №24 Якісна реакція на β-оксимасляну кислоту
- •Клініко-діагностичне значення визначення кетонових тіл у біологічних рідинах
- •Контрольні питання до розділу 7
- •Біохімічні показники для дорослих у нормі
- •Література
- •Безпальченко Віолета Михайлівна
- •Практикум Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів
2.4. Рефрактометр ирф–22
Прилад складається з двох частин – корпуса і основи (мал. 6). Всередині корпуса змонтована шкала і регулятор настроювання приладу. До корпуса примикає призмений блок із двох призм – нерухомої (вимірювальної) і рухомої (освітлювальної). Прилад має спеціальну освітлювальну систему – візирний пристрій, який складається із ручки з окуляром і настроювальним механізмом для сполучення межі світлотіні і перехрестя сітки. Через окуляр видна подвійна шкала (у показниках заломлення світла й відсотках вмісту речовини) і поле зору з перехрестям. Поле зору поділено на світлу і темну частини. Межа світлотіні повинна бути чіткою; різкість настроюється за допомогою окуляру. Кольорову аберацію усувають обертанням ручки компенсатора дисперсії.
Виміри виконують таким чином:
1. Рознімають призмений блок, піднявши освітлювальну призму. Промивають робочі поверхні призм дистильованою водою. Підсушують їх тканиною або фільтрувальним папером.
2. На чисту суху поверхню вимірювальної призми наносять краплю дистильованої води й опускають освітлювальну призму до упору. В окулярі візирного пристрою сполучають межу світлотіні з центром перехрестя сітки за допомогою обертання настроювального механізму. На рівні центру перехрестя по лівій шкалі фіксують значення показника заломлення світла (для дистильованої води показник заломлення дорівнює 1,330). Після закінчення виміру піднімають освітлювальну призму і протирають обидві призми фільтрувальним папером.
3. Наносять на поверхню вимірювальної призми краплю рідини досліджуваної речовини і проводять виміри показника заломлення. Після виконання кожного виміру робочі поверхні призм промивають дистильованою водою і просушують.



6 5в 5г 4 3а 2 1 3б
Рис. 9. Рефрактометр ИРФ – 22
1 – корпус; 2 – основа; 3 – призмений блок: а – вимірювальна призма, б – освітлювальна призма; 4 – дзеркало; 5 – візирний пристрій: в – окуляр, г – ручка компенсатора дисперсії; 6 – контейнер для запасних частин.
2.5. Прилади для потенціометричного аналізу
2.5.1. рН-метр призначений для вимірів концентрацій йонів Гідрогену (Н+). Діапазон вимірювання рН від 0 до 14. Границі температурної компенсації приладу від 0 до 100 0С. Прилад складається з перетворювача і системи електродів. На передній панелі перетворювача розташовані органи оперативного управління і показувальний пристрій. Електродна система, яка складається з вимірювального (скляного) та допоміжного (хлоридсрібного) електродів, занурена у розчин (рис. 10).


14 15 13 10 12 9 11 5 8 2 4 3 6 7 1
Рис. 10. рН–метр мілівольтметр типу ЛПУ – 01
1 – тумблер "Включено"; 2 – перемикач "Виды работ"; 3 – перемикач "Температура раствора"; 4 – перемикач "Пределы измерений"; 5 – регулятор "Настройка по буф. раствору"; 6 – регулятор "Крутизна"; 7 – шкала приладу; 8 – світловий індикатор; 9 – "Датчик" – місце підключення скляного електроду (10); 11 – місце підключення хлоридсрібного електроду (12); 13 – термометр; 14 – штатив з рухомим столиком (15) для ємності з досліджуваним розчином.
Виміри виконують таким чином:
1. Вмикають прилад у мережу і прогрівають протягом 15 хвилин (тумблер "Включено").
2. Перемикач "Виды работ" – у положення "рН".
3. Перемикач "Пределы измерений" – у положення "–2 – 14".
4. Перемикачем "Температура раствора" встановлюють кімнатну температуру.
5. Виконують калібрування приладу за допомогою стандартних буферних розчинів.
5.1. Електродну систему занурюють у стандартний буферний розчин 1,68 рН. Перемикач "Пределы измерений" встановлюють у положення "–2–2". По верхній шкалі приладу реєструють показання. Якщо на приладі не встановлюється показання 1,68, то перемикачем "Настройка по буф. раствору" встановлюють це значення.
5.2. Промивають електродну систему дистильованою водою.
5.3. Занурюють електроди в наступний стандартний буферний розчин 9,18 рН. Перемикач "Пределы измерений" встановлюють у положення "6 –10" і обертанням перемикача "Крутизна" домагаються положення стрілки приладу на рН 9,18.
5.4. Промивають електродну систему дистильованою водою.
5.5. Цю процедуру (пп. 5.1 – 5.4) повторюють, поки на приладі самовільно не встановляться певні значення рН.
6. Занурюють електроди в досліджуваний розчин. Встановлюють межу вимірювань "–2 – 14". По нижній шкалі приладу визначають приблизне значення рН. Потім вибирають межу вимірювань відповідно до попередньо отриманого значення рН і реєструють точне значення рН розчину по верхній шкалі.
