2. Індивідуально-психологічні та психофізіологічні властивості особистості у системі управління

Багатоаспектність роботи керівників передбачає вмі­ле оперування поняттями «людина», «індивід», «індиві­дуальність», а також тими, що пов'язані з особистістю і становлять її структуру: «темперамент», «характер», «здібності», «емоції», «вольові якості», «мотивація», «соціальні установки».

Структура особистості охоплює:

— загальнолюдські властивості (відчуття, сприй­няття, мислення, пам'ять, воля, емоції);

• соціально-специфічні риси (соціальні установки, ролі, ціннісні орієнтації);

• індивідуально-неповторні риси (темперамент, по­єднання ролей, самосвідомість).

Це дає змогу розглядати особистість як багаторівневу систему, що об'єднує в собі психофізіологічний, пси­хологічний і соціально-психологічний рівні. В умовах управління та ділової взаємодії люди оцінюють один од­ного за рівнем інтелекту, який утворюється системою пізнавальних процесів (відчуття, сприймання, пам'ять, мислення, мова, увага, уява) та індивідуально-психоло­гічними властивостями (темперамент, характер, спря­мованість тощо).

2.1. Темперамент

Це поняття охоплює якості, від яких залежать реак­ції людини на інших людей і соціальні обставини. У більшості класифікацій і теорій темпераменту фігуру­ють два компоненти — активність і емоційність. Актив­ність характеризує ступінь енергійності, стрімкості, швидкості й, навпаки, повільності, інертності, а емоцій­ність — особливості перебігу емоцій, почуттів, настро­їв та їх якість.

Головним у вченні про вищу нервову діяльність є ро­зуміння єдності організму та середовища. Цю єдність здійснює нервова система, яка, за І. Павловим, є систе­мою відношень. І. Павлов на­голошував, що поведінка живого організму є певною системою реакцій або рефлексів на подразники зовніш­нього та внутрішнього середовища. Фізіологічна кон­цепція людської особистості І. Павлова базується на на­явності у людини (як і в тварини) двох нервових проце­сів: збудження та гальмування. Використовуючи цю концепцію, він проаналізував для пізнання суті й особливостей темпераменту і його типів такі антиподи виявів людських властивостей: сила — слабкість; врівноваже­ність — неврівноваженість; швидкість, рухливість — інертність, повільність.

Темперамент (лат. temperamentum — узгодженість, устрій) — інди­відуальні особливості людини, що виявляються в силі, швидкості, напруженості, урівноваженості, перебігу її психічної діяльності, у по­рівняно більшій чи меншій стійкості її настроїв.

Для вивчення індивідуальності застосовують чотири типи темпераменту: сан­гвінік, флегматик, холерик, меланхолік.

Сангвінік — сильний, врівноважений, рухливий тип нервової системи, характеризується високою активніс­тю, енергійністю, жвавістю та багатством виразних ру­хів, міміки. Він товариський, легко змінює одне занят­тя на інше. У проблемних ситуаціях поводиться адек­ватно і конструктивно. Як правило, добре навчається. За несприятливих умов і відсутності виховання в сан­гвініка можуть розвиватися поспішність, поверховість, легкодумство у вчинках, неуважність.

Флегматик — сильний, урівноважений, інертний тип вищої нервової діяльності, що характеризується спокоєм і рівним настроєм. Міміка і рухи флегматика невиразні. Він повільний і розважливий, довго розмір­ковує перед роботою, але послідовний і терплячий.

Холерик — сильний, неврівноважений тип нервової системи. Він активний, енергійний, швидкий, різкий, рвучкий, нестриманий. Схильний до швидких змін нас­трою, до емоційних зривів, запальний, іноді агресивний.

Меланхолік — слабкий тип вищої нервової діяль­ності, який характеризують низький рівень психологіч­ної активності, сповільненість рухів, стриманість мови і швидка стомлюваність. Меланхоліку властива висока емоційна активність, глибина і стійкість емоцій, але зовні його риси виражені слабко.

Темперамент не зумовлює соціальної повноцінності людини, немає ні «добрих», ні «поганих» темпераментів — існують різні способи поведінки і діяльності.

Сангвінічний темперамент характеризує висока працездатність. Сангвінік легко переключається в ді­яльності і спілкуванні, але недостатньо чутливий до зовнішніх змін. Йому цілком підходять заняття, пов'язані із спілкуванням і взаємодією з іншими людь­ми. Він швидко опановує нову обстановку, легко кон­тролює свої емоції, наділений життєрадісним, стійким настроєм, помірною терпеливістю, миролюбною пове­дінкою, невеликою сугестивністю (навіюваністю) і пі­дозрілістю. Спокійно ставиться до критики, розважливий, адекватно сприймає небезпеку.

Флегматик відрізняється врівноваженою поведін­кою, слабкими емоційними переживаннями, стійким (без великих радощів і смутку) настроєм. Він терпели­вий, повільно адаптується до певних умов, недостатньо товариський, стриманий у поведінці. Мова його моно­тонна, повільна, ставлення до критики і небезпеки бай­дуже, незворушне. Він повільно, але завзято йде до ме­ти. У флегматика слабка сугестивність, оцінка своїх здібностей більш реальна, ніж у сангвініка, який їх де­що переоцінює.

Людям холеричного темпераменту характерна неврівноважена поведінка, сильні, короткочасні емоційні переживання, хиткий настрій із перевагою бадьорості. Мова їх голосна, різка, нерівномірна. Холерики мають слабку терпеливість, товариські, добре адаптуються у новому середовищі, але нерідко агресивні. Вони бурхли­во переживають критику, поводяться і діють жагуче, за­хоплююче, позитивно ставляться до нового, йдуть до мети з повною віддачею сил, піднесено, переборюючи будь-які труднощі. Іноді після піднесення активності впадають у депресію. Вони самолюбні, прямолінійні, схильні пере­оцінювати свої здібності, помірно сугестивні й підозрілі. Неврівноваженість їхньої нервової системи часто ство­рює проблему сумісності з іншими людьми. Холерикам не рекомендують обирати професію, що вимагає сидячо­го способу життя, а також занять, пов'язаних із високи­ми температурами, тривалим перебуванням біля вогню, тому що це завдає шкоди їх здоров'ю.

Меланхолійний темперамент вирізняють невисока працездатність нервової системи, слабка терпеливість, легкість зміни видів діяльності, чутливість до всього, що відбувається довкола. Поведінка меланхоліка дуже неврівноважена, замкнена, істерична, тривожна, емо­ційні переживання — глибокі й тривалі, у настрої пере­важає песимізм. Прагнення до мети в нього то сильне, то слабке (головне при цьому — уникнути перешкод), небезпека викликає розгубленість, пригніченість. Най­частіше він недооцінює своїх здібностей, надмірно підозріливий. Мова меланхоліка тиха з за­диханням, рухи сковані, невпевнені, навички виробля­ються важко і легко гальмуються.

Щоб визначити тип темпераменту людини, насампе­ред слід проаналізувати зміст наступних риси:

• активність. Про неї судять з того, наскільки енер­гійно людина прагне до нового, намагається вплинути на оточення і змінити його, перебороти перешкоди;

• емоційність. Виявляється в чуйності, прихиль­ності до впливів, у швидкості, з якою відбувається змі­на одного емоційного стану іншим;

• особливості моторики. Виявляються у швидкості, різкості, амплітуді м'язового руху.

Знання особливостей вияву різних темпераментів необхідне при виборі професії, комплектуванні вироб­ничих колективів, управлінні організацією, керуванні групою працівників.