43. Колізійні питання форм контрактів

У разі визнання контракту недійсним у зв'язку з недотриманням форми всі інші можливі колізійні питання втрачають будь-який інтерес.

1) Перше колізійне питання форми контактів – якому праву вона підпорядковується. Форма контакту визначається за правилом місця укладення угоди (locus formam regit actum). Але бувають випадки коли договір укладається «між відсутніми» (зовнішньоторговельної угоди укладені за допомогою телетайпу, факсу, телефону).

У таких випадках застосування принципу locus regit actum стає неможливим у зв’язку з відсутністю єдиного місця укладення угода.

У національних законодавствах склалися різні види вирішення цього питання:

В одних країнах в таких випадках використовують такий різновид зазначеного принципу місця укладення угоди як місце вчинення «останньої дії» - дії без якої сам контракт вважається неможливим (неіснуючим).

Зокрема, у праві США, Великобританії, Японії цим місцем вважається місце, з якого направлено акцепт (тобто, згода з отриманою раніше пропозицією щодо укладення контракту - офертою) – концепція «поштової скриньки». В інших державах місцем останньої дії вважається місце, в якому оферент отримав згоду контрагента (акцепт) на укладення контракту. Таким чином це колізійне питання остаточно в МПрП ще не вирішене.

За ЦК Укр. укладення договору відбувається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною і він вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Причому договір є укладеним в місці проживання фіз.. особи або за місцезнаходженням юр. особи, яка зробила пропозицію укласти договір, якщо ін. не встановлено договором.

2) Другим колізійним питанням форми контракту є питання про письмову форму договору міжнародної купівлі-продажу товарів.

Загальним правилом в цьому питанні є положення Віденської конвенції ООН «Про договори міжнародної купівлі-продажу товарів» (1980), за якою не вимагається, щоб договір купівлі-продажу укладався чи підтверджувався в письмовій формі або підпорядковувався іншій вимозі щодо форми (до форми договору не висувається жодних вимог).

Не всі держави дотримуються цієї вимоги. Віденська конвенція вирішує це питання, шляхом надання дозволу договірній державі, законодавство якої вимагає, щоб договори купівлі-продажу були укладені або підтверджені в письмовій формі, в будь-який час зробити заяву про те, щоб договір купівлі-продажу, його зміна чи припинення за згодою сторін або оферта, акцепт чи будь-яке інше вираження наміру здійснювалися в письмові формі, якщо хоча б одна із сторін має своє комерційне підприємство в цій державі.

Це колізійне питання здебільшого вирішується шляхом встановлення в національному законодавстві вимоги лише простої письмової форми, за якою, наприклад, контракт, укладений за допомогою телетайпу або факсу, задовольняє письмовій формі.

Коли до контрактів ставиться вимога специфічної форми (в Укр. – договір купівлі-продажу земельної ділянки укладається в письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації. Ця норма має імперативний характер і недотримання їх вимог призводить до нікчемності договору).

Юридичне значення нікчемного договору полягає в тому, що кожна сторона зобов'язана повернути ін. все отримане за угодою, а коли неможливо повернути отримане, то відшкодувати його вартість грошима, якщо інші наслідки недійсності угоди не встановлені законом.