- •1. Поняття та предмет мПрП.
- •2. Поняття та види джерел мПрП
- •3. Національні джерела мПрП
- •4. Національне законодавство як джерело мПрП
- •5. Судова та арбітражна практика як джерело мПрП
- •6. Міжнародні джерела мПрП
- •7. Звичай як джерело мПрП
- •8. Особливості міжнародного договору як джерела мПрП.
- •10. Органи уніфікації у МпрП
- •2 Форми органів уніфікації норм права:
- •11. Форми застосування наслідків процесу уніфікації в мПрП.
- •9. Сутність прямого (уніфікованого) методу правового регулювання у мПрП.
- •12. Обставини, що обумовлюють необхідність застосування прямого методу правового регулювання мПрП.
- •13. Переваги прямого методу регулювання відносин у мПрП
- •14. Колізійний метод правового регулювання мПрП.
- •15. Колізійна норма та її побудова.
- •16. Типи колізійних прив’язок (формул прикріплення).
- •17. Принцип автономії волі. Обмеження, що покладаються на його дію в сучасному мПрП.
- •18. «Гнучке» колізійне регулювання. Обставини, що обумовлюють необхідність застосування даного колізійного принципу.
- •19. Процедура застосування колізійних норм
- •20. Знаходження та встановлення змісту норм застосовного іноземного права.
- •22. Первинна та вторинна кваліфікація в МпрП
- •23. Знаходження та встановлення змісту норм застосовного іноземного права.
- •24. Зворотне відсилання та відсилання до права третьої держави.
- •2 Види зворотного відсилання:
- •25. Застереження про публічний порядок.
- •26. Обхід закону в мПрП.
- •27. Взаємність і правові режими в мПрП.
- •2 Види взаємності:
- •2) Режим найбільшого сприяння
- •28. Фізичні особи як як суб’єкти мПрП.
- •29. Правовий статус іноземних громадян у мПрП.
- •30. Правовий статус біженця за сучасним мПрП.
- •31. Юридичні особи як суб’єкти мПрП. Національність юридичної особи.
- •32. Критерії встановлення національності юридичної особи за сучасним мПрП.
- •33. Специфічні види юридичних осіб у мПрП.
- •34. Держава як суб’єкт мПрП.
- •35. Інститут права власності в мПрП.
- •36. Класифікація речей в сучасному мПрП.
- •37. Колізійні питання права власності.
- •38. Іноземні інвестиції в мПрП.
- •39. Правове регулювання іноземних інвестицій.
- •40. Міжнародний інвестиційний клімат і його складові.
- •41. Поняття зовнішньоторговельного контракту.
- •42. Право, що підлягає застосуванню до контрактів.
- •43. Колізійні питання форм контрактів
- •44. Колізійні питання змісту контрактів.
- •45.Віденська конв-я про міжнар. Куп-продаж товарів та її значення у суч-му мПрП
- •46.Ризики,що пов*яз. З уклад. Контрактів.Види застереж.Що включ. До контрактів.
- •47.Загальні особливості «неназваних» контрактів.
- •48.Договір франчайзингу та його види.
- •49.Юр.Зміст договору франчайзингу.Його принципова відмінність від інших видів договорів.
- •50.Міжнар. Лізинг.Поняття та види.
- •51.Юр.Конструкція договору лізингу.Права та зобов*язання сторін за цим договором.
- •52.Поняття та види міжнар. Факторингу.
- •53.Правове регулюв.Питань,пов*яз. З використанням «неназваних» контрактів.
- •54.Агентсяка угода.Повноваження агентів,види зазначених повноважень.
- •55. Види агентів та їх правовий статус.
- •56.Правове регулюв. Агентських угод.
- •57. Особливості та види міжнародних перевезень.
- •58. Міжнародні залізничні перевезення.
- •59. Міжнародні автомобільні перевезення.
- •60. Міжнародні повітряні перевезення.
- •61. Міжнародні морські перевезення.
- •62.Особливості міжнар.Розрахунків.
- •63.Міжнар переказ коштів і його правове регулювання.
- •64.Міжн.Акредитив і його види.Правове регул.Акредитивної форми розрахунків.
- •65.Розрах.За інкасовим дорученням.Правове регул.Цієї форми міжнар. Розрахунків.
- •66.Міжнар.Розрахунки із застосув.Векселів і розрахункових чеків.
- •67. Колізійні питання деліктних зобов’язань.
- •68. Міжнародно-правове регулювання деліктної відповідальності.
- •69. Поняття «абсолютної» вини та підстави звільнення від відповідальності передбачені цим інститутом.
- •70. Укладення шлюбу за мПрП.
- •71. Особисті майнові та немайнові відносини подружжя.
- •72. Недійсність шлюбу та його припинення у мПрП.
- •73. Правовідносини між батьками та дітьми у мПрП.
- •74. Правовідносини з опіки та піклування у мПрП
- •75. Осн. Колізійні питання пов*яз. Зі спадкуванням.
- •76. Правове регулюв. Спадкових відносин.
- •1. На універсальному рівні можна назвати такі конвенції:
- •3. Питанням успадкування присвячена книга шоста чинного цк України.
- •77. Визначення кола спадкоемців у суч. МПрП.
- •78. Перехід спадщини до держави.
- •79. Колізійні норми речового права за законодавством України.
- •80. Колізійні норми зобов’язального права за законодавством України.
- •81. Гнучке колізійне регулювання за зу 23.06.2005.
- •83. Укладення шлюбу за законом від 23.06.2005 та його правові наслідки.
- •84. Припинення шлюбу та визнання його недійсним за законом 23.06.2005.
- •85. Міжнародне усиновлення за правом України.
- •86. Колізійні норми щодо спадкування в Україні.
- •87. Визначення права, що підлягає застосуванню за українським законодавством.
- •88. Застереження про публічний порядок в праві України.
- •90. Особистий закон юридичної особи за правом України.
9. Сутність прямого (уніфікованого) методу правового регулювання у мПрП.
Прямий метод (матеріально-правовий) – безпосереднє регулювання правовідносин за допомогою створення єдиних матеріальних, колізійних й процедурних норм. Сутність прямого методу зводиться до заміщення відповідних норм національного законодавства двох (чи більше) правопорядків, які претендують на врегулювання певних відносин, новою нормою. Саме вона буде застосовуватись у відповідних випадках судами всіх держав, що взяли участь у створенні цієї нової норми незалежно від того, в який саме спосіб вона може бути трансформованою в їхні національні системи права.
Прямий метод це узгодження воль держав та врахування інтересів усіх учасників відносин, як національних так і іноземних.
Обставини, що обумовлюють необхідність уніфікації:
- розходження, які мають місце у регулюванні одного і того ж питання у національних законодавствах та особливості певних правових систем. (одні і тіж інститути відносяться до різних галузей);
- прогалини у національних законодавствах;
- збільшення торгового обороту та непідготовленість до цього національних законодавств.
10. Органи уніфікації у МпрП
2 Форми органів уніфікації норм права:
1) Виникли історично, отримали загальне визнання в результаті своєї плідної діяльності:
а) Гаазька конференція (заснована 1893) з МПрП.
Україна приєдналася в 2003, приймає участь в близько 30 конвенціях.
Цей орган здійснює уніфікацію в таких сферах:
1) Сфера міжнародної торгівлі;
2) Спадкове право;
3) Зобов’язальне право
4) Сімейне право;
5) Міжнародний цивільний процес;
б) Міжнародний інститут з уніфікації приватного права (УНІДРУА) (заснований у 1926).
Україна не входить до складу.
Метою цієї організації є вивчення засобів гармонізації та зближення приватного права держав або груп держав і поступова підготовка до прийняття різними державами законодавства, що містило б уніфіковані норми приватного права. З цією метою Інститут:
- готує проекти законів і конвенцій, спрямованих на прийняття уніфікованого внутрішнього законодавства;
- готує проекти угод з метою поліпшення міжнародних відносин у галузі приватного права;
- здійснює порівняльні дослідження норм приватного права;
- бере участь у роботі, яка вже здійснюється в даній галузі іншими організаціями, з якими може, у випадку необхідності, встановлювати ділові зв'язки;
- організує конференції та публікує дослідження, які вважає за необхідне широко розповсюдити.
2) Спеціально створені для уніфікації законодавства:
а) Міжнародна морська організація;
б) Всесвітня організація інтелектуальної власності і ін.
11. Форми застосування наслідків процесу уніфікації в мПрП.
Розрізняють 4 форми введення в дію насідків процесу уніфікації:
1) Укладення міжнародного договору;
2). Запровадженням державами у своєму національному законодавстві типових (або примірних) законів чи ін. документів, які:
- розроблені на виконання міжнародних договорів спеціальними міжнародними органами або
- надаються державам як рекомендації компетентними органами міжнародних організацій.
3. Застосуванням міжнародних звичаїв (звичаїв ділового обороту), зокрема торгових звичаїв, які в окремих сферах міжнародного спілкування, таких, як торговельне мореплавство або міжнародні розрахунки, здобули загальне визнання та широке розповсюдження.
4. Запровадженням рекомендованих міжнародними організаціями або національними торговими палатами, промисловими чи торгівельними асоціаціями примірних (типових, взірцевих) договорів, загальних умов, чартерів і т. ін., котрі акумулюють в собі зовнішньоторговельну практику, яка себе виправдала.
